Питання для самоконтролю
Назвіть основні риси правової держави.
Визначте статті Конституції України, в яких знайшла своє відображення концепція правової держави.
Як Ви розумієте принцип панування (верховенства) права?
Якій зміст вкладається у поняття “законність” і “правопорядок”?
Дайте аналіз історії створення поняття „правова держава”.
Як Ви розумієте поняття “соціальна держава”?
Назвіть громадські структури, які утворюють громадське суспільство.
Тема 2.2. Загальне вчення про право
ПЛАН
Ознаки і сутність права.
Функції і форми права.
Єдність та відмінність права і моралі.
Загальна характеристика реалізації норм права.
Поняття й ознаки права мають важливе значення в сучасному житті. Поняття право може бути визначене як сукупність конкретних загальнообов'язкових правил, встановлених або санкціонованих державою. Держава забезпечує їх виконання з метою регулювання громадських стосунків.
Право як громадський інститут має ряд ознак:
1. Загальнообов'язкова нормативність;
2. Формальна визначеність. Правові норми відрізняються чіткістю й однозначністю формулюванню і містяться в законах та інших правових джерелах;
3. Державна забезпеченість. Реальність реалізації правових норм забезпечується й гарантується державною владою.
Функції права. Соціальна роль права проявляється і його функціях (основних напрямках правового впливу на особистість й громадські стосунки). Головними функціями права є регулятивна й охоронна.
Під формою права розуміють спосіб виразу та закріплення правових норм. Форму права по-іншому називають джерелом права, що означає офіційне найменування правових норм. Посадові особи зобов'язані приймати рішення на основі правових джерел. Форми права завжди пов'язані з правотворчою діяльністю держави, її органів.
Розрізняються такі основні форми права:
1. Правовий звичай – санкціоноване й забезпечуване державою звичайне правило поведінки загального характеру.
2. Правовий прецедент – рішення судового або адміністративного органу держави по конкретній справі, якому надається формальна обов'язковість при рішенні наступних справ.
3. Нормативно-правовий договір – формально обов'язкове правило поведінки загального характеру, установлене на основі взаємної домовленості декількох суб’єктів й забезпечене державою.
4. Нормативно правовий акт – письмовий документ правотворчого характеру прийнятий народом або колективним органом держави, в якому приміщені правові норми. Нормативно-правові акти поділяються на законні й підзаконні акти. („Правила дорожнього руху”).
Закон – це нормативно-правовий акт органа законодавчої або самого народу який регулює найважливіші суспільні відносини, приймається в особливому порядку і має найвищу юридичну силу. (Закон „Про громадянство” тощо).
Підзаконні акти – це нормативно-правові акти правотворчих органів держави, які приймаються згідно з законом, на основі закону й для виконання закону. У нашій країні до підзаконних актів належать:
постанова Верховної Ради;
укази та розпорядження Президента України;
постанови й розпорядження Кабінету Міністрів;
накази та інструкції міністерства та відомств;
акти місцевих державних адміністрацій;
рішення органів регіонального та місцевого самоврядування.
Соціальні норми представляють усю сукупність норм, які регулюють взаємостосунки між людьми. До соціальних норм належать:
– норми моралі, звичаї, традиції, які вказують на певні установлені принципи й правила поведінки, мають ідейне обґрунтування у вигляді суспільних уявлень про добро і зло, корисність і шкідливість, справедливість несправедливість
– релігійні норми;
– правові норми (на відміну від усіх інших соціальних норм, правові нормі підкріплені державним примушуванням);
естетичні норми;
корпоративні норми, встановлені певними асоціаціями людей (політичні партії, профспілки, товариства, підприємницькі структури).
Ми бачимо, що єдність права моралі в наступному.
Норми права і норми моралі є видом соціальних норм, що покликані регулювати відносини між учасниками суспільного життя.
Так, моральні норми накладають зобов'язання і вилучають деякі сфери поведінки з права вибору людиною робити те, що їй подобається, так само, як це робить правова система.
Право і мораль не тільки користуються однією лексикою (існують як правові, так і моральні обов'язки і права), а й усі національні правові системи відтворюють певні моральні вимоги. Вбивство та безглузде застосування сили є лише найочевиднішими прикладами збіжності між заборонами з боку права та моралі.
Однак, між нормами права і нормами моралі існує й відмінність, яка полягає в наступному (див. порівняльну таблицю, яка допоможе з'ясувати відмінність права і моралі).
Та найбільшої ефективності право досягає при умові спів падання його вимог, що сформульовані в моральних нормах.
Нарешті зупинимось на поняття реалізації норм права.
Реалізація норм права – це втілення встановлених правових норм у діяльність суб'єктів права через виконання юридичних обов'язків, використання суб'єктивних прав, дотримання заборон, застосування норм права.
Використання – це форма реалізації повноважних правових норм, яка полягає в активній чи пасивній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними за їхнім власним бажанням (наприклад, реалізація законодавства про право на вищу освіту).
Виконання – це форма реалізації зобов'язальних юридичних норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними незалежно від їхнього власного бажання (приміром, реалізація законодавства про державні податки).
Дотримання заборон – це форма реалізації норм права, яка знаходить свій вираз в узгодженні суб’єктами своєї поведінки з нормами-заборонами (приміром, утримання громадянина від спроб вивезти за межі країни предмети, заборонені для вивозу).
Четвертою формою реалізації норм права є його застосування. Застосування норм права – це діяльність, яка здійснюється лише відповідними державними органами чи за їх делегування громадськими структурами (приміром, зарахування на навчання до навчального закладу, призов на службу до збройних сил тощо).