Питання для самоконтролю

1. Дайте загальну характеристику сімейного права та його джерел.

2. Що слід розуміти під сім’єю за сімейним законодавством?

3. Які умови та порядок укладення шлюбу передбачені сімейним законодавством?

4. У яких випадках не допускається укладення шлюбу?

5. У яких випадках шлюб визнається недійсним?

6. Які особистісні немайнові права та обов'язки подружжя Вам відомі?

7. Які майнові права та обов'язки подружжя Вам відомі?

8. Які основні права та обов'язки матері, батька і дитини Вам відомі?

9. Доведіть взаємність прав та обов'язків батьків і дітей?

10. Які основні права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів Вам відомі?

11. Які заходи передбачаються для влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування відповідно до чинного сімейного законодавства України?

12. Порівняйте опіку та усиновлення.

Тема 7.2 Загальні положення нотаріату України

План

1. Поняття нотаріату.

2. Джерела нотаріального права.

3. Функції нотаріусів і службових осіб.

4. Вчинення нотаріальних дій державними та приватними нотаріусами.

5. Посвідчення заповітів нотаріусами і службовими особами.

У системі правозахисних органів важливе місце посідає но­таріат — система органів і посадових осіб, на які покладено обо­в'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти нотаріальні дії, передбачені Законом Ук­раїни «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р., для надання їм юри­дичної вірогідності.

Предметом нотаріальної діяльності є посвідчення безспірних прав, безспірних фактів і вчинення інших дій, що випливає із пов­новажень нотаріальних органів і посадових осіб. Діяльність нота­ріату спрямована на охорону та захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, на запобігання правопорушенням шля­хом правильного і своєчасного вчинення нотаріальних дій.

Джерелами нотаріального права є Конституція України, де закріплено теоретичні положення, які зумовлюють діяльність нотаріату, а також Закон України «Про нотаріат». Законом впер­ше було передбачено запровадження приватного нотаріату. Но­таріуси у своїй діяльності керуються також постановами й роз­порядженнями Кабінету Міністрів України, наказами та інструкціями Міністерства юстиції (в кінці див. таблиці „Нотаріат” і „Нотаріус”).

Нотаріуси і службові особи, які виконують ці функції, діють згідно з чинним законодавством (ст. 7 Закону) та мають вимагати додержання законності всіма громадянами і юридичними особами, які звертаються до них з проханням виконати певну нотаріальну дію; відмовляти у виконанні дій, що суперечать за­кону; не приймати документи, які оформлені з порушеннями закону або містять відомості, що паплюжать честь і гідність гро­мадян. Не менш важливим у діяльності нотаріату є додержання таємниці виконуваних нотаріальних дій. Саме тому довідки й документи нотаріальні контори і приватні нотаріуси видають лише тим громадянам, державним установам і організаціям, для яких або за дорученням яких виконувалися нотаріальні дії. Важ­ливе значення у діяльності нотаріату має також додержання об'єктивної істини, тобто обґрунтованості дій нотаріусів та інших посадових осіб, які виконують нотаріальні дії. Підставою для виконання нотаріальних дій є дійсні обставини, підтверд­жені необхідними й достатніми письмовими доказами (докумен­тами). Подані матеріали нотаріус оцінює з точки зору їх належ­ності, допустимості й достовірності (ст. 4 Закону).

За вчинення нотаріальних дій нотаріуси справляють держав­не мито у розмірах, встановлених декретом Кабінету Міністрів України з наступними змінами та доповненнями.

Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справля­ють плату, розмір якої встановлюється за домовленістю сторін (ст. 31 Закону). З доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним за­конодавством.

Посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищ­них, міських рад народних депутатів України у населених пунк­тах, де немає державних нотаріусів, посадові особи можуть вчи­няти певні нотаріальні дії.

У державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотарі­альні дії (ст. 34 Закону):

– посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти тощо);

• вживаються заходи щодо охорони спадкового майна;

• видаються свідоцтва про право на спадщину;

• видаються свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя;

• видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з при­людних торгів;

• видаються дублікати документів, що зберігаються у спра­вах нотаріальної контори;

• накладається заборона відчуження жилого будинку, квар­тири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

• посвідчується вірність копій документів і виписок з них;

• посвідчується справжність підпису на документах;

• посвідчується правильність перекладу документів з однієї мови на іншу;

• посвідчується факт, що громадянин є живим;

• посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;

• посвідчується тотожність громадянина з особою, зображе­ною на фотокартці;

• посвідчується час пред'явлення документів;

• передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам;

• приймаються на депозит (тобто на зберігання на певний строк) грошові суми та цінні папери тощо.

Цей перелік не є вичерпним. Чинним законодавством на державних нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій. Приватні нотаріуси вчиняють подібні нота­ріальні дії, за винятком деяких. Так, зокрема, вони не мають права накладати і знімати заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділян­ки, іншого нерухомого майна; видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; видавати свідоцтва про право на спадщи­ну тощо.

Пропонується згадати Цивільне право і поняття спадкування.

Нормами цивільного права встановлюються дві підстави спадку­вання: за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом відбува­ється, якщо заповіту немає; заповіт визнано недійсним; спадкоємці, призначені в заповіті, померли до відкриття спадщини або відмови­лися прийняти її.

Згідно з чинним законодавством кожен повністю дієздатний громадянин може особисто розпоряджатися своїм майном на випа­док смерті.

Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі із зазначен­ням місця і часу його укладання, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Основні норми, які стосуються порядку складання заповіту: його виключно письмова форма; необхідність посвідчення нотаріусом або особою, чиє засвідчення прирівнюється до нотаріального, дійсність останнього за часом складання заповіту при наявності кількох, що протирічать один одному, можливість зміни змісту заповіту спадко­давцем, таємниця заповіту.

Заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, санаторіях або проживають у будинках для перестарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями зазначених будинків для перестарілих та інвалідів, прирівнюються до нотаріально по­свідчених.

Право посвідчувати заповіти надано капітанам морських су­ден або суден внутрішнього плавання, що плавають під прапо­ром України, а також начальникам експедицій стосовно заповітів громадян, які перебувають у плаванні чи експедиції.

Заповіти та доручення військовослужбовців, а також роб­ітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових час­тин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб і органів, що вчиняють нотаріальні дії, можуть посвідчувати командири (начальники) цих частин, з'єднань, установ і закладів.

Зразок