Питання для контролю знань

1. Що об'єднує, а що відрізняє поняття: “людина”, “особа”, “громадянин”?

2. У чому полягає правовий зміст інституту громадянства?

3. Які акти належать до законодавства про громадянство в Україні?

4. Яким чином припиняється громадянство України?

5. До Вас приїхав друг з Росії, який хоче набути громадянства України, що Ви йому порадите?

6. Громадянка України Наталка В. має чоловіка – студента з Ізраїлю. У них народилася дитина в Києві. Яке громадянство у дитини?

7. Назвіть головні Міжнародні стандарти захисту прав людини і прав дитини.

Сутність конституційних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина.

ПЛАН

1. Особисті (громадські права і свободи людини і Україні.

2. Політичні права і свободи громадян.

3. Молодіжні та дитячі організації.

4. Економічні права.

5. Соціальні права громадян.

6. Культурні права.

7. Конституційне закріплення права на освіту.

8. Екологічні права.

9. Конституційні обов’язки людини і громадянина.

10. Гарантії прав і свобод.

Конституція України виходить з положення, що усі люди вільні та рівні у своїй гідності. Права й свободи людини невідчужувані й непорушні (ст. 21). Тим самим затверджується принцип верховенства Права. Причому поданий у Конституції перелік прав та свобод не є вичерпним. Прийняття нових законів не може призводити до звуження змісту й обсягу існуючих прав та свобод (ст. 22).

Конституція нашої країни спирається на класичне розуміння категорії волі, поданої у французькій “Декларації прав людини й громадянина” (1798 р.). Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, не порушуючи при цьому права й свободи інших, і має обов’язки перед суспільством, яке забезпечує його вільний розвиток (ст. 23). Громадяни рівні перед законом, мають рівні конституційні права та обов’язки незалежно від статі, від етнічного, расового, соціального походження, майнового становища, місця проживання і т. ін. ознак (ст. 24).

Основу конституційних особистих (громадських) прав та свобод складає їх блок, що гарантує право на життя, свободу, фізичну цілісність й недоторканість (ст. 27, 28, 29). Без нього всі права й свободи втрачають смисл. Держава бере на себе обов’язок захищати життя людини й надає кожному право захищати своє життя й здоров’я.

Конституція України містить досить повний, у відповідності з сучасними досягненнями світового конституційного законодавства, перелік політичних прав і свобод громадян. Їх основою прийнято вважати право на участь у правлінні суспільством і державою (ст. 38). Реалізація цього права змінюється через рівний доступ до державної служби і в службі в органах місцевого самоврядування, а також через активне та пасивне виборче право тощо. До політичних прав належать також право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації (ст.36), право на мирне проведення зборів, мітингів, проходжень і демонстрації (ст. 39), право на письмові й усні індивідуальні або колективні звернення до органів державної влади й місцевого самоврядування і право вимагати їх розгляду й обґрунтованої відповіді у встановлений законом термін (ст. 40). Важливим є соціально-економічні права і право приватної власності, підприємницької діяльності, на працю, відпочинок, житло, достатній життєвий рівень (ст. 48), на освіту тощо. При використанні всіх національних засобів правового захисту кожен для захисту своїх прав і свобод може звертатися до відповідних міжнародних судових інструкцій або відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (зокрема, інструкції Ради Європи – Європейська комісія з прав людини, Європейський Суд з прав людини і т. ін.).

Основний закон будь-якої держави неможливий без органічної єдності прав та обов'язків. Основними обов'язками людини й громадянина в Україні, згідно з Конституцією, є такі: захист Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, повага її державних символів; військова служба згідно з законом (ст. 60); нанесення збитків природі й культурному спадку, відшкодування збитків у разі його заподіяння (ст. 66); сплата податків і зборів у порядку та розмірах, встановлених законом, щорічне подання декларацій про свій майновий стан у податкові органи за місцем проживання (ст. 67).

Основною реальністю прав і свобод є гарантії їх здійснення. Гарантії конструкційних прав і свобод поділяються на національні (внутрішньодержавні) й міжнародно-правові.

Особисті гарантії – це власні можливості людини і громадянина щодо захисту його прав і свобод, законних інтересів і обов’язків. Під політичними гарантіями слід розуміти політичний плюралізм і свободу політичної діяльності, що не заборонена законодавством і передбачена ст. 15 КУ.

Найповнішими економічними гарантіями слід вважати: конституційні положення про рівність усіх форм власності та їх захист державою (ст.13КУ); гарантування приватної власності (ст. 41 КУ); право на підприємницьку діяльність тощо.

До ідеологічних гарантій у більшості випадків відносять: ідеологічну багатоманітність суспільного життя, відсутність державної (обов’язкової) ідеології та цензури; забезпечення вільного розвитку мов (ст. 10 КУ) тощо.

Юридичні гарантії - це державно-правові засоби, що забезпечують здійснення та охорону прав, свобод і обов’язків людини та громадянина. Для гарантування цих та інших прав ВР України прийнято цілий ряд законів, наприклад, «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 р.), «Про інформацію» (1992 р.), «Про політичні партії в Україні» (2001 р.), «Про охорону праці» (2002 р.) та ряд інших.