Питання для контролю знань

1. Що таке спадщина? Які форми спадщини передбачені законом? Що таке відкриття спадщини?

2. Чи буде законним заповіт, у якому заповідач позбавив права власності свою неповнолітню дитину? Мотивуйте свою відповідь.

3. Хто може спадкоємцем? Хто не може?

4. Що таке заповіт? Які умови його дійсності встановлені законом? Хто має право на обов'язкову частку у спадщині?

5. У яких випадках відбувається спадкування за законом? Хто з родичів померлого належить до першої черги спадкоємців, а хто – до другої?

6. Які дії свідчать про прийняття спадщини? Протягом якого строку спадкоємець має їх здійснити? Чи згодні Ви з твердження, що заповідальний відказ є відмовою від спадщини? Мотивуйте свою відповідь.

Розділ V. Основи трудового права. Право соціального захисту

Тема 5.1 Поняття, принципи та джерела трудового права. Основні трудові права громадян

ПЛАН

1. Поняття, принципи та джерела трудового права.

2. Основні трудові права громадян і Конституційні гарантії їх реалізації.

3. Інші нормативно-правові акти, що регулюють трудові відносини.

4. Поняття трудових правовідносин.

5. Основи правового становища профспілок в Україні.

6. Поняття трудового договору. Суб'єкти трудових правовідносин.

Трудове законодавство регулює трудові відносини від працівниками підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності. Основні трудові права людини і гарантії їх реалізації закріплює Конституція України: ст. 43-46. Галузь трудового права відрізняється різноманіттям джерел, серед яких: міжнародні договори, зокрема, конвенції Міжнародної Організації Праці, нормативно-правові акти, нормативні договори. Основний нормативно-правовий акт у цій галузі права – Кодекс законів про працю України, що був прийнятий 10 грудня 1971 р. і з того часу неодноразово піддавався змінам і доповненням. Кодекс законів про працю України регулює найбільш важливі аспекти трудових правовідносин, а саме:

1. порядок укладання і виконання колективного договору;

2. порядок укладання і розірвання індивідуального трудового договору;

3. порядок звільнення працівників і наступного їх працевлаштування;

4. тривалість робочого часу і часу відпочинку працівників;

5. засади нормування праці;

6. загальні норми визначення оплати праці;

7. гарантії трудових прав;

8. забезпечення трудової дисципліни;

9. забезпечення охорони праці;

10. порядок вирішення трудових спорів;

11. права і повноваження профспілок і трудових колективів.

Серед інших нормативно-правових актів, що регулюють трудові відносини, слід назвати Закони України “Про охорону праці” (14 жовтня 1992 р.), “Про колективні договори та угоди” (1 липня 1993 р.), “Про оплату праці” (24 березня 1995 р.), “Про відпустки” (15 листопада 1996 р.).

До підзаконних актів належать постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, акти Міністерства праці та соціальної політики України, відомчі акти, як правило, галузевого характеру.

Трудові правовідносини – це такі суспільні відносини між власником або уповноваженим органом і працівником, які виникають з моменту укладення індивідуального трудового договору стосовно умов праці і породжують цілий комплекс юридичних прав і обов'язків у сторін, закріплених у трудовому законодавстві, правилах внутрішнього трудового розпорядку і колективному договорі. Трудові правовідносини мають свою структуру, як і інші правовідносини: суб'єкти правовідносин, об'єкт правовідносин, зміст правовідносин.

Суб'єктом правовідносин може бути власник або уповноважений ним орган, які виступають як юридичні особи і мають можливість запропонувати певну роботу. Власник виступає як роботодавець, але він не може існувати без інших суб'єктів – працівників. Другою стороною суб. правовідносин виступає працівник. Він повинен мати правоздатність і дієздатність. Трудова дієздатність осіб наступає з 16 років і лише в окремих випадках з 15 років.

Об'єктом правовідносин виступає сам процес праці, а також його результати. Трудові правовідносини відрізняються від цивільно-правових відносин тим, що об'єктом (предметом) договору підряду, наприклад виступає уречевлена праця, тільки результатами праці. Трудові правовідносини більш широкі відносини, тому, що крім результатів праці об'єктом виступають умови праці, процес роботи, трудова дисципліна й інші об'єкти, які регламентовані Правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором і КЗпП. Зміст трудових правовідносин виражають юридичні права і обов'язки учасників трудових відносин.

Принципи трудового права. Визначають права робітників:

1. право на працю шляхом укладення трудового договору;

2. право на оплату праці відповідно з її кількістю, якістю і не нижче встановленого державою мінімального розміру;

3. право на відпочинок тощо.

Особливістю трудового права є те, що в ньому одним із джерел правових норм, поряд із законами і підзаконними актами, виступає колективний договір.

Колективний договір – це угода між працедавцем і профспілковим органом (або представниками трудового колективу), що містить правові норми з питань оплати праці, інших соціальних і трудових прав працівників. Порядок укладення і дії колективних договорів рекомендовано прочитати у Законі “Про колективні договори.”. Самостійно розгляньте структуру КЗпП – основного правового нормативного акту.