Питання для самоконтролю

1. Коли виникло право? Як Ви розумієте поняття „ознаки права”?

2. Назвіть головні функції права.

3. Визначте форми реалізації норм права.

4. Чим норма права відрізняється від інших соціальних норм?

5. Назвіть нормативно-правові акти.

Правотворення як процес самоорганізації права

ПЛАН

1. Правотворення як процес самоорганізації права.

2. Поняття законодавства, його система.

3. Правові норми, ознаки, структура та види.

4. Пам’ятки права України.

Правотворення розуміється у двох значеннях: походження права і творення окремих юридичних законів.

Під творенням права у вигляді окремих юридичних законів розуміють процес закріплення правил поведінки людей, що склалися в суспільстві, які перекладаються мовою нормативів, приписів та існують у конкретній юридичній формі. Ця діяль­ність має дві основні стадії: усвідомлення необхідності право­вого врегулювання суспільних відносин і правотворча діяль­ність.

Перш ніж стати юридичною нормою, те чи інше правило поведінки може виступати як філософський, правовий, етичний, політичний або інший принцип, звичай чи традиція. Головним на стадії усвідомлення необхідності регулювання суспільних відносин є юридичний мотив, тобто погляди, уявлення, думки про певну сукупність соціальних зв'язків, визначений варіант поведінки учасників суспільних відносин, які повинні стати за­гальнообов'язковими правилами поведінки, вміщеними в пев­ному джерелі права, наприклад у нормативно-правовому акті.

Правотворчість – це діяльність державних органів і посадо­вих осіб, громадських організацій, уповноважених на те держа­вою, а також усього народу країни, що спрямовується на утво­рення, зміну чи скасування нормативно-правових актів.

Розрізняють такі види правотворчості, як безпосередня, делегована, санкціонована.

Суб'єктами правотворчої діяльності є держава та її органи; весь народ країни на випадок референдуму.

Правотворча діяльність характеризується певним юридич­ним процесом, що має три етапи.

На підготовчому етапі готують проект нормативно-правово­го акта.

Другий етап видання нормативно-правового акта охоплює такі стадії: внесення проекту нормативно-правового акта на обговорення правотворчого органу (посадової особи); обгово­рення проекту, можливість кількох читань; прийняття норма­тивно-правового акта і процедура його підписання; можливість права відкладного вето для законів.

Третій етап – це набрання нормативно-правовим актом чинності через опублікування чи доведення до виконавців у інший спосіб.

Отже, процес утворення права будується за певними принци­пами, має свої стадії, етапи, суб'єкти та поділяється нарізні види. Безпосередня правотворчість здійснюється народом, делегована парламентом та іншими конституційними суб'єктами.

Система права – це система усіх діючих юридичних норм певної держави.

Система права має свою структуру, об’єктивно обумовлену внутрішню організацію права конкретно держави, яка полягає в єдності й узгодженості всіх юридичних норм держави і в їх розподілі за інститутами права. Структурні елементи системи права: норми права, інститути права, галузі права.

Галузь права – це певна система юридичних норм, які регулюють конкретну сферу громадських стосунків специфічним методом правового регулювання. Первинним фактором для об’єднання норм права в галузі права є предмет правового регулювання. Галузі права можуть бути класифіковані на чотири основні групи:

1) Профілюючі галузі складають правові системи держави. До них належать конституційне право, цивільне право, адміністративне право, карне право; 2) Спеціальні галузі служать для забезпечення спеціального правового режиму, окремих сфер громадських відносин. Це трудове право, земельне право, фінансове право, сімейне право, кооперативне право, господарче право, екологічне право та ін.; 3) Комплексні галузі забезпечують правове регулювання окремих сфер громадських відносин на основі поєднання профілюючих та спеціальних галузей. До них належать банківське право, житлове право, гірниче право, авторське право, страхове право, податкове право, морське право, повітряне право, виправне-трудове та ін.; 4) Процесуальні галузі регулюють порядок використання матеріального права. Такими є: цивільно-процесуальне право, карно-процесуальне право, адміністративно-процесуальне право, арбітражно-процесуальне право та ін.

Інститут права – це сукупність правових норм, що регулюють певну сторону однорідних суспільних відносин.

Інститут права поділяють на галузеві, що вміщають норми всередині однієї галузі, та міжгалузеві, що об’єднують норми, які належать до різних галузей права. Основними елементами системи права, що визначає зміст галузей та інститутів права, є норма права. Юридична норма – це первинна “клітка” системи права.

Правова норма – це формально закріплене загальнообов’язкове правило фізичної поведінки, встановлене або санкціоноване державою. Правова норма характеризується наявністю трьох обов’язкових елементів: диспозиції, гіпотези та санкції.

Диспозиція – це центральна частина норми. В ній указана можлива (дозволена), обов’язкова (необхідна) або заборонена (неприпустима) поведінка суб’єкта правових відносин. Гіпотеза визначає умови, з настанням яких діє диспозиція. Ці умови називаються терміном “юридичний факт”. Санкція показує засоби державного примушування при невиконанні, порушенні диспозиції.

Систематизація законодавства – це діяльність по зведенню нормативно-правових актів (або їх елементів) у цілісний комплекс. Систематизація необхідна для з’ясування й усунення дефектів законодавства, підвищення його ефективності, сприяння його вивченню та дослідженню. Систематизація законодавства здійснюється двома основними способами: інкорпорацією та кодифікацією.

Інкорпорація – це спосіб систематизації законодавства, який полягає в об’єднанні за певними критеріями групи нормативно-правових актів в одному збірнику.

Кодифікація законодавства – це спосіб систематизації законодавства, заснований на змістовній переробці й узгодженні певної, пов’язаної загальними предметом. Розрізняють такі види кодифікації: за обсягом – галузева, міжгалузева, спеціальна; за формою вираження – основи законодавства, кодекси, статути, закони, положення та ін. Найвідомішим кодифікаційним актом є кодекс – єдиний законодавчий акт, що забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспільних відносин (цивільний кодекс, кримінальний кодекс, сімейний кодекс тощо). Становлення власної правової системи в Україні потребує проведення повномасштабної нової кодифікації: 12 квітня 1994 року Постановою Верховної Ради України було створено Національну кодифікаційну комісію.

Система законодавства – це сукупність нормативно-правових актів, розташованих у певному порядку. Розрізняють вертикальну (ієрархічну) і горизонтальну (галузеву) структуру законодавства. Ієрархія в широкому розумінні слова означає порядок підпорядкування нижчих форм вищим.

Система законодавства України містить:

1. Конституцію України;

2. звичайні (поточні) закони;

3. міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України;

4. підзаконні акти.

Система законодавства і система права становлять дві сторони, два аспекти однієї й тієї ж сутності – права. Система права включає, крім нормативно-правових актів, інші джерела права (правові звичаї, юридичні прецеденти, нормативні договори).

Найважливіші правові пам’ятки України. Про рівень правової культури українського народу промовисто свідчать створені впродовж його багатовікової історії юридичні пам’ятки, багато з яких сьогодні широко відомі в усьому світі.

“Руська правда” – найважливіша пам’ятка права Київської Русі (XI ст.) – “Правда Ярослава” і “Правда Ярославичів (XIII – XVII ст.); “Литовські статути” XVIст.; “Магдебурзьке право” (XVI – XVIIIст.); “Березневі статті” Богдана Хмельницького (1654); Конституція Пилипа Орлика (1710), “Права, за якими судиться малоросійський народ” (1744); система козацьких судів (1760 – 1763).

Універсали Української Центральної Ради (чотири універсали 1917–1918рр.).

Конституція Української Народної Республіки 1918 р.

Конституція Радянської України 1919, 1929, 1937, 1978 рр.

Декларація про державний суверенітет України 1990 р.

Акт проголошення незалежності України 1991 р.

Конституція України 1996 р.