Питання для контролю знань

1. Які правові акти України регулюють питання з оплати праці?

2. Що означає заробітна плата?

3. Назвіть структуру зарплати.

4. Назвіть систему, що закладена в основу зарплати.

5. Дайте характеристику оплати праці робітників і службовців.

6. Що означає мінімальна заробітна плата?

7. Як оплачується праця при важких і шкідливих умовах?

8. Власник підприємства перевів працівника Н. на іншу роботу, внаслідок виробничої необхідності, і призначив йому наказом заробітну плату нижче ніж він отримував на своєму робочому місці роботи. Працівник вирішив, що має місце порушення його трудового права і звернувся до комісії по трудовим спорам. Хто правий: працівник чи власник? Доведіть.

9. Як виплачується зарплата при звільненні працівника?

Трудова дисципліна. Матеріальна відповідальність працівників

ПЛАН

1. Поняття дисципліни праці.

2. Правила внутрішнього трудового розпорядку.

3. Статути про дисципліну.

4. Правила технічної експлуатації, службові інструкції. Охорона праці.

5. Заохочення за зразкове виконання трудових обов'язків.

6. Дисциплінарна відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни.

7. Дисциплінарні стягнення та порядок їх накладання і зняття.

8. Поняття матеріальної відповідальності працівників.

9. Види матеріальної відповідальності.

Трудова дисципліна – це інститут трудового права України, який регулює внутрішній трудовий розпорядок, що встановлює трудові права і обов'язки працівників і адміністрації, заходи заохочення і стягнення за виконання чи невиконання трудових обов'язків.

Норми цього інституту містяться в Кодексі законів про працю України, спеціальних нормативно-правових актах (наприклад, у статутах і положеннях про дисципліну в різних галузях економіки, дисциплінарних статутах державних службовців), а також у локальних актах. До останніх належать правила внутрішнього трудового розпорядку.

Правила внутрішнього трудового розпорядку – локальний нормативно-правовий акт, прийнятий і діючий виключно в межах підприємства, установи, організації. Правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовим колективом за поданням власника (працедавця) і профспілкового комітету на підставі типових правил внутрішнього розпорядку. Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації передбачаються порядок прийняття на роботу і звільнення з роботи працівників, основні права та обов'язки працівників, основні обов'язки працедавця, робочий час і його використання, заохочення в роботі та стягнення за порушення трудової дисципліни.

Трудова дисципліна забезпечується шляхом застосування двох головних методів впливу на працівника – переконання і примусу.

Дисциплінарна відповідальність працівника – це вид юридичної відповідальності за вчинення протиправного невиконання або неналежного виконання працівником своїх обов'язків. Дисциплінарна відповідальність буває загальна – за типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку – та спеціальна – відповідно до статутів про дисципліну та спеціальних положень (на залізничному транспорті, авіатранспорті та ін.є свої статути про дисципліну).

Види дисциплінарних стягнень. Дисциплінарне стягнення – це захід правового впливу щодо порушення трудової дисципліни. За 147 ст. КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівників може бути застосовано тільки один з двох заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення. Стягнення накладаються безпосередньо після скоєння правопорушення, але не пізніше, ніж через місяць після його скоєння.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень. За кожне порушення трудової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. Воно оголошується наказом та повідомляється працівникові під розписка у триденний строк і доводиться до відома колективу. Звичайно стягнення виноситься на строк до 1 року. При добросовісній праці стягнення може бути зняте раніше встановленого строку. Дисциплінарні стягнення не заносяться до трудової книжки. Адміністрація має право замість застосування дисциплінарного стягнення поставити питання про розгляд порушення трудової дисципліни у товариському суді. Дисциплінарне стягнення не може бути оскаржене у Комісії по трудових спорах (КТС).

Матеріальна відповідальність працівників – це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку працівника відшкодувати збиток, заподіяний підприємству, установі, організації в результаті невиконання винним трудових обов'язків.

Матеріальна відповідальність полягає в обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду (наприклад, матеріальна відповідальність підприємства – це обов'язок підприємства відшкодувати шкоду робітнику внаслідок ушкодження його здоров'я, пов'язаного з виконанням ним своїх трудових обов'язків). Матеріальна відповідальність регулюється нормами цивільного і трудового права.

Матеріальна відповідальність робітників і службовців полягає в обов'язку повністю або частково відшкодувати майнову шкоду, заподіяну ними при виконанні трудових обов'язків підприємству, де вони працюють. Матеріальна відповідальність робітників і службовців регулюється главою IX Кодексу законів про працю (КЗпП) України. Матеріальна відповідальність встановлюється лише за пряму справжню шкоду, заподіяну ними. За шкоду, яка заподіяна робітником в стані крайньої необхідності, відповідальність не настає.

Існує два види матеріальної відповідальності працівників: обмежена і повна. Стаття 132 КЗпП України говорить про те, що за шкоду, заподіяну працівником підприємству, він несе відповідальність у розмірі заподіяної ним шкоди, але не більше його середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад ці межі допускається лише у випадках, передбачених законом. За статтею 135 КЗпП України, повну матеріальну відповідальність після укладення ними письмового договору несуть працівники, що досягли 18 років, які займають посади, безпосередньо зі зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням переданих їм цінностей. Матеріальна відповідальність у повному розмірі наступає у таких випадках: 1) коли шкода виникла через вину працівника (причому його вчинки мають ознаки кримінального правопорушення); 2) коли між працівником і підприємством укладено письмову угоду про те, що працівник бере на себе повну матеріальну відповідальність; 3) якщо працівник заподіяв шкоду підприємству не під час виконання своїх трудових обов'язків, а в деяких інших випадках.

Колективна відповідальність встановлюється власником підприємства і всіма членами колективу.