2. Засоби, процес і види влади.

Поняття засоби влади

Нерівномірний розподіл засобів (ресур­сів) влади - важливіша соціальна причи­на підкорення або непідкорення одних лю­дей іншими. Засоби влади (ресурси) «все те, що індивід або соці­альна спільність можуть використати для впливу на інших» (Ро-берт Даль). Використовувані засоби або ті, які можуть бути використані для здійснення влади називають основами або ресур­сами (засобами) влади. Структурні засоби (ресурси) влади: зако­ни, суд, державний апарат, загони примусу (міліція, поліція), пар­тійна дисципліна, авторитет політичного лідера, центральна і регіональні структури тощо. Виділяють і такі типи ресурсів влади: страх, інтерес, переконання. Проте межі, що відділяють один ре­сурс (засіб) влади від іншого, умовні. Реальні політичні акції, тим більше реалізація політичного курсу, опираються на систему засобів влади.

Природно, засоби (ресурси) влади - всі ті засоби, використан­ня яких забезпечує вплив на об'єкт влади відповідно з метою суб'єкта влади. Засоби (ресурси) влади - це або важливі для об'єкта цінності (предмети споживання, гроші тощо), або засоби, здатні вплинути на внутрішній світ, мотиви людини (телебачен­ня, радіо, преса та ін.), або знаряддя, інструменти, механізми під­корення і владарювання - зброя, каральні загони та ін., з допомо­гою яких можна позбавити людину тих або інших цінностей, найвищою з яких вважається життя. Засоби влади, нарівні з суб'єк­том і об'єктом влади - один з важливіших ресурсів (засобів.) влади. Значимість засобів як основ влади відображена в теорії соціального обміну Пітера Блау та ін. В основі влади лежить нерівномірність розподілу засобів влади, яких не вистачає. Лю­ди, які не мають засобів влади, одержують їх в обмін на виконан­ня розпоряджень тих, хто має засоби, і тим самим одні потрапля­ють в залежність від інших, підкоряються їм. В процесі мобілізації засобів влади суб'єктом вони трансформуються у владу, що сприяє перетворенню певних засобів на вплив і систему взаємозв'язаних суб'єктів і об'єктів.

Засоби влади різноманітні. Багатоманітні і способи, методи за­доволення різних потреб і інтересів людей. Американський соціо­лог Амітай Вернер Етціоні ділить засоби влади на утилітарні, при­мусові і нормативні. Утилітарні засоби влади - це матеріальні та інші соціальні блага, зв'язані з повсякденними інтересами людей. З їх допомогою влада, особливо державна, може «купувати не тільки окремих політиків, але й задобрювати цілі верстви населення». Унітарні засоби користуються владою для заохочення і для пока­рання (зменшення зарплати недобросовісним працівникам та ін.). Примусові засоби влади звичайно виступають як заходи адмініс­тративного покарання, якщо не спрацьовують утилітарні. Норма­тивні засоби влади включають засоби впливу на внутрішній світ, свідомість, ціннісні орієнтації і норми поведінки людини, забезпе чують схвалення дій суб'єкта влади, прийняття його вимог. Якщо утилітарні і примусові засоби влади впливають на реальні обста­вини і через них на поведінку людей, то нормативні засоби влади впливають безпосередньо на свідомість і поведінку людей.

Важливішим сферам життєдіяльності суспільства властиві і за­соби влади: економічні, соціальні, політичні і культурно-інфор­маційні.

Економічні засоби влади - це матеріальні цінності, необхідні для суспільного виробництва і споживання (засоби виробництва, родючі землі, корисні копалини, продукти харчування тощо).

Соціальні засоби влади - це здатність підвищення або зни­ження соціального статусу або рангу, місця в соціальній страти­фікації. Соціальні засоби влади збігаються з економічними засо­бами влади. Так, багатство і прибутки - економічні засоби влади, але вони ж характеризують і соціальний статус (престиж, посада, освіта, соціальне забезпечення тощо).

Культурно-інформаційні засоби влади: знання та інформація, а також способи їх одержання та поширення (інститути науки і освіти, засоби масової інформації та ін.). В сучасних умовах знання та інформація, вважає американський соціолог Олвін Тоф-флер, стають важливішими засобами. В індустріально розвину­тих країнах знання, через свої переваги (безкінечність, доступ­ність, демократичність) підкорили силу і багатство, стали визначальним фактором функціонування влади. В процесі роз­витку суспільства традиційні засоби влади - сила, багатство втра­чають свій вплив, хоча і не зникають повністю. Дійсну дійову владу набувають знання та інформація. Природно, в усіх країнах знання та інформація відіграють не однакову роль і не мають переваг перед економічними, соціальними засобами влади, але досить виразно проявляється в сучасному світі тенденція значи­мості знання та інформація як джерела влади.

Силові та інші засоби влади - це зброя та апарат фізичного примусу, спеціально підготовлені люди. В державі їх ядром є ар­мія, поліція (міліція, служби безпеки, суд та прокуратура і їх атри­бути (будинки, спорядження, тюрми тощо). Силові засоби влади традиційно вважаються найефективним джерелом влади, тому що вони здатні позбавити людину вищих цінностей: життя, свободи, майна та ін. Практично суб'єктами влади (державою, політичними партіями) застосовуються в комплексі різні засоби влади. Але і са­ма людина - специфічний засіб влади. Люди - це універсальний, багатофункціональний засіб влади, що створює інші засоби влади. Людина - творець матеріальних благ (економічні засоби влади) та інформації (культурно-інформаційні засоби влади), солдат і парті-єць (політичні засоби), людина, яка володіє знаннями і поширює їх тощо. Використання засобів влади приводить в дію всі ЇЇ компо­ненти, робить реальністю її процес, що володіє методами та спосо­бами владарювання, можливістю підкорення і покори та ін.

Дуже різноманітні і способи владарювання. Говорячи про на­кази і покору маємо на увазі певний тип впливу на поведінку інших осіб, який відмінний від того, що звичайно називають впли­вом. Якщо радять студенту не пропускати занять, регулярно засво­ювати теоретичні знання, творчо працювати над першоджерела­ми, критично ставитись до джерел тощо, і студент, послухавшись поради, відвідує заняття, систематично працює над засвоєнням знань та ін., то можна твердити, що студент рахується з думкою співрозмовника і той так на нього впливає. Впливали на студента аргументацією негативного і позитивного вибору. У відносинах відсутні елементи наказу і підкорення, а, отже, і елементи влади. Відсутні елементи влади у випадку, коли рекомендують кинути палити цигарки, попереджаючи, що йому загрожує тяжкі хворо­би та ін. Навіть якщо рекомендація має форму наказу («негайно киньте палити цигарки!») вона є не що інше, як тільки вказівка на те, що паління цигарок небезпечне для здоров'я. По суті, не наказується і не забороняється, а лише роз'яснюється курцю, що це небезпечно для його життя. В дорозі на шляху деякі дорожні знаки показують і попереджають: найближча ділянка шляху не­безпечна і, отже, треба дотримуватись особливої обережності. На відміну від них є знаки, що забороняють ті чи інші дії і за які під страхом певної санкції вимагають, наприклад, обмеження швид­кості до певної межі тощо. Тут служба, що поставила подорожній знак, користується правом влади у ставленні до використання дороги і наказує їм рухатися певною обмеженою знаком швид­кістю. Якщо деякі дорожні пришляхові знаки попереджали про небезпеку, тобто впливали на поведінку подорожніх, інформую­чи їх про фактичне становище, то забороняючі і обмежуючі зна­ки пропонували вже подорожнім вести себе відповідно з певною, встановленою нормою. Але ще не досить гадати, що є наявність відносин влади у випадку віддачі наказу, розпоряджень тощо. Має бути ще і обґрунтоване переконання, що накази будуть ви­конуватись, що переконання не зустріне заперечення, заборони та ін. Тут виникає деяка складність у визначенні понять.

Звичайно ж, не завжди кожний, хто віддає накази відповідно з нормами, що існують в суспільстві, має владу. Адже може ста­тись так, що влада перетворюється в фікцію, якщо масово, пов­сюдно не виконуються накази, розпорядження та ін. Така ситуація свідчить, що той хто віддає накази та ін. не має влади, або його влада незначна, якщо тільки небагато з тих, хто одержав накази, розпорядження вважає необхідним їх виконувати. Та буває і таке становище, коли всі, кого стосуються накази, розпорядження зав­жди і повністю їх виконують.4 Зрозуміло, вводячи елементи поко­ри наказами, розпорядженнями тих, xтo здійснює владу, вноситься і певний елемент відносності. Отже, ті чи інші накази, розпоряд­ження, вказівки, рекомендації виконуються в більшій або меншій мірі. Без покори нема влади, але ця покора - явище відносне. Процес владарювання упорядковується і регулюється спеціальним механізмом влади - системою організацій, об'єднань людей і норм їх устрою і діяльності. У суспільстві механізмом влади виступають дер­жавні органи, право, політична система, політичний режим тощо.

Види влади

Тип влади визначається панівним в краї­ні соціально-політичним устроєм. Кожний тип влади складається з видів: політичного, економічного, сімейного та ін. Влада, в широкому тлумаченні, - сукупність влад­них відносин, система влади, основою якої виступає волевияв­лення народу, або певної соціальної структури, соціальної спіль­ності, певної соціальної верстви та ін. Волевиявлення - джерело влади, а сама влада здатна, не вдаючись до організації власної волі, безпосередньо приймати владні рішення, що стають нор­мою для всіх учасників вольового акту. Та влада - це і ЇЇ органі­заційний аспект, функціональне владне навантаження - право, тобто влада інститутів - політичних, соціальних, - механізмів політичної системи суспільства, а в суспільній організації вла­да обраних нею органів. Все це дає можливість правильно орієн­туватися в системі владних механізмів, політично зріло брати участь в їх формуванні і реалізації влади. Влада - це реальна можливість здійснювати свою волю в соціальному суспільному жит­ті, нав'язуючи її, якщо необхідно, іншим. Відповідно до засобів влади, на яких будується, виділяються і види влади: економічна, соціальна, духовно-інформаційна, примусова (яку часто назива­ють політичною) і політична. В залежності від суб'єктів влада ділиться на державну, політичну, профспілкову та ін.

Політична влада

Що ж таке політична владав Політична влада - певний аспект відносин між великими соціальними спільностями людей. Політична влада - це політичне панування, політико-правова гарантія певного типу еко­номічних, соціальних відносин, один з видів авторитету, власне політичного авторитету. Політична влада - одно з найважливі­ших проявів влади, що характеризується реальною здатністю пев­ної соціальної спільності (класу, страту, нації або іншої соціаль­ної спільності), а також індивідів, які відображають ЇЇ інтереси здійснювати, реалізувати свою волю з допомогою політики і пра­вових норм. Політична влада - це політичні відносини, що відпо­відають соціально-структурним інтересам, що випливають з від­носин власності на засоби виробництва, що обумовлюють соціальні переваги і авторитет власника, а, отже, приводять до створення суб'єкта і об'єкта влади, тобто до відносин панування і підкорення. Повна тотожність влади і авторитету властива первісному сус­пільству, з ускладненням і розвитком на окремих етапах зростала відмінність між владою і авторитетом. Чим більше непримиримос­ті між управляючими і управлінцями, тим більше примусу, насил­ля, тим більше падає авторитет управлінця. В ряді визначень вла­да характеризується як цілеспрямований вплив соціальної спільності, верстви, індивіда (носія влади) з допомогою певних засобів (зна­рядь влади) на підвладних {класи, особи, спільності), внаслідок чого підвладна сторона змушена виконувати владу носія. В пря­мому розумінні влада - одна з функцій уряду і його органів, суспільства і його органів, глави сім'ї тощо, яка полягає в приму­совій згоді діяльності осіб, які входять до однієї і тієї держави, суспільства, сім'ї та ін. Влада діє в межах формальних структур, визначає поведінку людей з допомогою стимулів і санкцій, систе­ми статусів, посад, престижу та ін. Природно, визначення полі­тичної влади як організованого насилля одного класу для приду­шення іншого стосується політичної влади в антагоністичному непримиренному суспільстві, тому що тут є насилля щодо іншо­го класу і соціальних верств. Політична влада як насилля, примус відсутня в суспільстві, де відсутні класи, відсутні непримиримі відносини. Політична влада є всяка заснована на насиллі, примусі, влада однієї групи людей щодо іншої групи або інших груп людей в умовах антагоністичного суспільства частіше, хоча і не випадко­во - у ставленні певного суспільного класу. Для здійснення полі­тичної влади необхідні всі ті елементи, які взагалі потрібні для здійснення влади, а також суспільного поділу між групою (група­ми), що здійснюють владу і групою (групами), стосовно якої влада здійснюється, і організований примус як основа здійснення влади. Функції політичної влади визначені їх змістом: формування політичної системи суспільства, організація його політичного жит­тя, політичних відносин, що включають відносини між державою і суспільством, суспільними групами, класами, асоціаціями, полі­тичними інститутами, апаратами і органами державного управ­ління, політичними партіями, громадянами та ін., управління спра­вами суспільства і Держави на різних рівнях; керівництво органами влади і політичними, а також неполітичними процесами, кон­троль політичних та інших відносин і нарешті - створення пев­ного, характерного для того або іншого суспільства типу управ­ління, політичного режиму і державного ладу (монархічного, республіканського), відкритого або закритого, замкнутого, відго­родженого від держави (автократичного) суспільства, властивій певній державі політичної системи, відповідних їй політичних від­носин та інших політичних характеристик командування і вико­нання - два рівних універсальних принципи влади. Вони невідділь­ні і взаємодіють, як і дві особи - схильна владарювати (владна) і підкоряюча, сприймаюча влада. Обидва типи суспільно необхід­ні, відтворюються в формі великих політичних структур і відно­син між ними - держава і суспільство, уряд та маси та ін.

Державна влада

Що таке державна влада г 4и тотожна по­літична влада державній владі? Будь-яка державна влада розуміється як політична влада. Проте не всяка політична влада є державною владою. Не погоджуючись з погля­дами російського філософа Петра Струве про те, що основною рисою держави нібито є примусова влада, слід відмітити, що при­мусова влада є в усякій людській співдружності і в родовому устрої, і в сім'ї, але держави тут не було. Ознакою держави є наяв­ність особливого класу осіб, в руках якого зосереджується влада.

Звичайно ж, державна влада - це влада, здійснювана спеціаль­ним, відособленим апаратом, створеним саме для управління. В умовах первісного суспільства (в усякому випадку на занепаді його існування) політична влада (князі, віче, суди, старійшини та ін.) уже існує, але відсутній відокремлений апарат здійснення влади. Відсутня ще і держава. Ускладнення суспільних, соціаль­них відносин привело до виникнення держави: утримання полі­тичної влади, а тим більше економічних привілеїв, що зосеред­жуються у народжуючого панівного класу, вело до створення спеціального апарату примусу. Разом з появою приватної влас­ності на засоби виробництва, а слідом за нею - антагонізму еко­номічних відносин виникає інститут - установа, яка не тільки відгороджувала б заново надбане багатство окремих осіб від ко­муністичних традицій родового ладу, що не тільки зробило б раніше надто малоцінну приватну власність священною і це ос­вячення оголосило б вищою метою всякого людського суспіль­ства, але й поклало б відбиток загального суспільного визнання розвитку однієї за іншою нових форм власності, а, отже, і невпинне прискорення нагромадження багатства - що увічнювало б не ли­ше початок поділу суспільства на соціальні класи, але й право іншого класу на експлуатацію неімущого і панування імущого над неімущим. І така установа появилась. Знайдено державу.

Держава аж ніяк не є силою, нав'язаною суспільству ззовні. Держава є продукт суспільства на певному етапі, ступені розвит­ку, визнанні, що суспільство заплуталось в невирішених супереч­ностях з самим собою, розкололось на непримиримі протилеж­ності, позбутися яких суспільство безсиле. А щоб протилежні класи, соціальні спільності з суперечливими економічними інте­ресами не пожерли один одного, суспільство не погрузло в без­плідній боротьбі, необхідна сила, що стоїть над суспільством, си­ла, що усмиряла, примиряла б сутички, тримала б його в межах порядку та ін. І такою силою стала держава.

Отже, державна влада має певні характерні риси. Це влада, що здійснюється з допомогою відокремленого на певній території державного апарату. На територію поширюється державний су­веренітет. Територія підконтрольна, підвладна, державним струк­турам надається можливість вдаватись до засобів організованого і законодавчого правового насилля. Державна влада - це найвище, найповніше відображення політичної влади - є політична най­розвинутіша влада. Державна влада - явище історичне. Поняття політична влада і державна влада переплітаються з поняттям класове панування. Та недоцільно ототожнювати класове пану­вання з усякою владою і бачити будь-яку владу, що випливає з влас­ності на засоби виробництва. Влада заснована на участі і прий­нятті рішень, на думку політолога Єжі Вятра, здійснюється в найрізноманітніших типах колективів, де існує нерівність в роз­поділі; влада опирається на різноманітні принципи і різноманітні цінності, що складають зміст рішень, в прийнятті яких полягає здійснення влади. Один вид влади буває обов'язком батька в сім'ї, інший - лідера політичної партії, третій - майстра в цеху, влас­ника найзначніших багатств на ринку та ін. Класове панування є кваліфікована форма верховної влади; її основа - переважання того або іншого типу власності на засоби виробництва - охоро­няється системою суспільних норм і санкцій.

Економічна влада

Економічна влада - це об'єктивно обумов­лені матеріальними потребами життя суспільства відносини в яких власник засооїв вирооництва підкоряє своїм інтересам інтереси інших учасників виробництва, причому робить це, керуючись саме правом власника, що, звичайно, знахо­дить і своє правове підкріплення, правову основу. Такий порядок належить до матеріального і духовного виробництва. В звичайні, відносно спокійні періоди розвитку суспільства економічна влада домінує над іншими видами влади, тому що економічний контроль, підкреслює австрійський соціолог Фрідріх фон Август Хаєк, це не просто контроль однієї з сфер людського життя, ніяк не зв'язаний з іншими, це контроль над засобами досягнення всебічної мети.

Соціальна влада

Тісно зв'язана з економічною владою і вла­да соціальна. Якщо економічна влада передбачає розподіл матеріальних благ, то соціальна - визначає по­ложення статусу, посад, пільг і привілеїв в соціальній структурі суспільства. В сучасних умовах з допомогою соціальної політики держави впливають на соціальне становище населення, викликаю­чи тим самим їх лояльність і підтримку. В Італії, Швеції, Федера­тивній Республіці Німеччини та інших країнах Європи, Латинсь­кої Америки і Азії, США і Канади проявляється тенденція: прагнення до розділу економічної та соціальної влади і до демократизації соці­альної влади. На підприємствах дедалі більше утверджуються пра­вові норми: власник позбавлений права приймати або звільняти працівника, особисто визначати йому розмір заробітної плати, під­вищувати або понижувати в посаді, змінювати умови праці тощо. Всі ці соціальні питання регулюються законодавством і колектив­ними трудовими угодами і вирішуються з участю профспілок, ви­робничих рад, державних і громадських бюро по найму робочої си­ли, суду та деяких інших державних і громадських установ.

Духовно-інформаційна влада

Духовно-інформаційна влада - це влада над людьми, що здійснюється з допомогою гіа-укових знань, інформації. В сучасних умовах без опори на знання влада в суспільстві не може бути ефек­тивною. Для безпосереднього впливу.на свідомість людей, забез­печення їх лояльності і підтримки ними уряду і його рішень саме широко використовується знання та інформація, з допомогою ін­ститутів соціалізації (школа, інші освітні установи, культурно-освітні товариства, асоціації та ін.), засобів масової інформації здійснюється саме вплив, дія на людей, формується покора за переконанням, обґрунтовуються мотиви і свідомість, ціннісні орієнтації та ін. Духовна влада здатна служити різній меті: по­ширенню об'єктивних відомостей інформації про діяльність уря­ду, становище суспільства, маніпулювання, вдаючись до різних методів обману, управління свідомістю і поведінкою людей, всу­переч їх інтересам, а нерідко і волі.

Примусова влада

Спираючись на силові засоби, примусова влада здійснюється над людьми з допомогою застосування або загрози застосування фізичної сили. Нерід­ко примусова влада ототожнюється з владою політичною. Однією з важливіших відмінних ознак політичної влади є, безумовно, ле­гальне використання сили в межах всього суспільства. Та насилля, фізичний примус використовується і неполітичною владою (у сто­сунках між підприємцями і робітниками, між деспотом - главою сім'ї і її членами, між ватажком і членами злочинної шайки та ін.).

Інші види влади

існують і такі види влади: сімейна, проф­спілкова, партійна та ін. За широтою розповсюдження виділяється міжнародний рівень - міжнародні ор­ганізації: ООН, НАТО та ін., центральний рівень - центральні органи держави, засоби масової інформації, середній рівень - під­корення центру, організації - обласні, районні та ін. і низовий рівень -.влада в первинних об'єднаних малих групах та ін.

За функціями влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову.

За способами взаємодії суб'єкта і об'єкта влади - демократич­на, авторитарна та інші влади.

Взаємодія політичної та інших влад

Політична влада відрізняється рядом особ­ливостей. По-перше, політична влада в ме­жах держави використовує силу і примус легально. По-друге, для всякої іншої влади обов язкові верховні рішення політичної влади. В компетенцію політичної влади вхо­дить і право обмеження впливу могутніх корпорацій, засобів ма­сової інформації та інших установ або ж зовсім ліквідація їх. По-третє, політична влада відрізняється публічністю, тобто загальністю і безособовістю. На відміну від існуючих невеликих груп приватної особистої влади, політична влада звертається від імені всього суспільства до всіх громадян. По-четверте, політич­на влада відрізняється моноцентричністю, наявністю єдиного цен­тру, прийняття рішень. На відміну від політичної влади, еконо­мічна, соціальна, духовно-інформаційна влади поліцентричні. Адже відомо, що в ринкових демократичних суспільствах існує багато незалежних власників, засобів масової інформації, соціальних фон­дів тощо. І, по-п'яте, політична влада, і особливо держава, вико­ристовують не тільки примус, але й економічні, соціальні і куль­турно-інформаційні засоби влади.

У складній взаємодії перебувають різні види суспільної влади. Важливішою серед видів суспільної влади багатьма політологами Заходу в тому числі і марксистської орієнтації вважається влада економічна, влада власників засобів виробництва та інших сус­пільних багатств. Коли в ринковому суспільстві все має ціну і гро­шове відображення, а більшість засобів матеріальних цінностей належить великим власникам, капітал широко використовується і для сильного впливу на проведення виборчих компаній і під­сумки виборів, для підкупу політиків та ін. Зосередження еконо­мічної влади у великих власників створює загрозу встановлення плутократії - прямого політичного правління невеликої групи багатіїв. У сучасних західних демократіях конкуренції між влас­никами, політичний вплив середнього класу, демократична дер­жава і громадськість стримують всевладдя великого капіталу. Зазнаючи сильний вплив економічної влади, все ж досить самос­тійна політична влада здатна мати над економічною владою верхо­венство, підкоряючи її своїй меті. Домінуючий вплив на суспіль­ство може в певних умовах виявляти і духовно-інформаційна влада, її монополізація певним угрупованням може забезпечити їй пере­могу на виборах і тривале збереження панування в суспільстві, незважаючи на неефективність економічної і іншої політики. В де­мократичному суспільстві існує розділ влади між державою, полі­тичними партіями та групами інтересів, а також самою державною владою на законодавчу, виконавчу і судову, в духовній сфері -доступність освіти, культурно-інформаційна багатоманітність.