§ 3. Політична влада: сутність, характерні ознаки

Влада в загальносоціологічному понятті передбачає здат­ність окремого індивіда або групи людей за допомогою різних засобів та методів утверджувати у сфері соціальних відносин власну волю. Без владних відносин неможливе функціону­вання суспільства в цілому, а також його елементів, їх орга­нізація та взаємодія.

Політична влада є однією з гілок влади. На відміну від мо­ральної, сімейної влади, політична влада має не особистий, а суспільно опосередкований характер. Для політичної влади значущими є не стільки інтереси приватної особи, скільки за­гальні інтереси усіх груп та соціальних верств суспільства. Існує багато визначень поняття «політична влада» як у віт­чизняній, так і в зарубіжній літературі. У вузькому розумінні політичну владу можна визначити як реальну здатність індивіда, групи людей до виявлення своєї волі у політиці на ос­нові свідомого політичного інтересу. Політичною владою є будь-які підстави для одержання влади однієї групи людей над іншою, якщо ця взаємодія має політичний характер. Ос­новою політичної влади є політична нерівність, а також нерівність політичних статусів. Право приймати відповідаль­не політичне рішення людина отримує якраз завдяки своєму особистому статусу в ієрархічній структурі суспільства, коли стає членом уряду, депутатом парламенту, лідером партії то­що. Політична нерівність створює передумови для управ­ління суспільством. Адже для координації життя соціума не­обхідний своєрідний управлінський центр — «мозговий штаб», а також переборення центробіжних сил, особистого та групового егоїзму. Ось чому історія суспільств — це історія не ліквідації політичної нерівності, а пошуку і створення ефек­тивних засобів її організації.

Як же співвідносяться політична влада та влада державна? Будь-яка державна влада є політичною, але не всяка політич­на — державною: в умовах первіснообщинного ладу, зокрема на останньому етапі його розвитку, вже існувала політична влада, але держави не було. Найважливішою ознакою виник­нення держави є наявність окремої групи осіб, у руках яких зосереджена влада, тобто професійно зайнятих управлінням суспільства та використовуючих для цього соціальний апарат насильства (армію, поліцію, в'язниці тощо).

Отже, державна влада — це влада, яка здійснюється за до­помогою відокремленого професійного апарату на певній те­риторії, на яку поширюється державний суверенітет, у якої є можливість звернутися до засобів організованого і законодав­чо інституалізованого насильства. Державна влада являє со­бою найвище, найповніше вираження політичної влади, є по­літичною владою в її найбільш розвинутому стані.

Характерними ознаками політичної влади є:

— загальність, обов'язковість її рішень для всіх громадян, організацій, будь-якої влади. Політична влада може обмежи­ти вплив могутніх корпорацій, засобів масової інформації та взагалі будь-яких інститутів навіть до самої ліквідації;

— безособовість. На відміну від приватної особистої влади, яка існує у невеликих групах, політична влада виступає від імені усього суспільства та звертається за допомогою права до всіх громадян;

— монополія на фізичне насильство, як внутрішнє (право покарання), так і зовнішнє (право на війну). Політична влада

означає, що панування, підкорення, насильство як специфіч­ні засоби влади монополізовані та зосереджені у спеціально створених суспільством інститутах, органах і закладах, які у сукупності своїй складають державу. Право на силу підкорен­ня щодо можливих дій громадян вилучено у приватних осіб чи груп та передано державі, в особі якої насильство, пануван­ня одержує законність;

— різноманітність ресурсів. Політична влада, особливо держава, використовує не тільки підкорення, насильство, але й інші ресурси: економічні, соціальні, культурно-духовні.

Отже, політична влада — це публічне і монопольне право реалізовувати волю, силу, панування у соціальному житті, тобто право призначених інститутів і закладів приймати рішення, обов'язкові для всіх громадян, спираючись на спе­цифічні засоби та апарат влади.