Культурологія

(лат. Культура – обробка, виховання, освіта, розвиток, грецьке “логос” – слово, вчення)

– система знань про сутність, закономірність існування і розвитку, людське значення і способи пізнання культури.

Специфіка культурології:

• наука соціогуманітарна, на стику соціального і гуманітарного знання про людину і суспільство;

• молода (сер. ХХ ст.) Термін “культурологія” запропонував у 1909 р. німецький філософ і фізик В. Освальд

Вперше як самостійну науку відокремив американський вчений-антрополог Леслі Уайт (1900-75) 1949 р. “Наука про культуру”

В Україні зявилась в 60-80-х рр. ХХ ст. Як предмет з 90-х рр. ХХ ст.

• інтегративна сфера знання: філософія, історія, соціологія, психологія, соціальна психологія, антропологія, етнографія, етнопсихологія, демографія, мовознавство, археологія, релігієзнавство, мистецтвознавство.

Структура культурологічних знань:

І. Фундаментальна (теоретична) культурологія:

1. Історія культури (історична культурологія). Завдання – дати конкретні знання про той чи інший тип культури, виявити і описати факти, події, досягнення.

2. Філософія культури (культурофілософія). Завдання – осмислення і пояснення культури через її найзагальніші і найістотніші риси.

3. Соціологія культури. Предмет – зрушення і зміни в культурі, їх динаміка, реакція на зміни верств суспільства та суспільних інститутів.

4. Психологія культури. Завдання – вивчення особистісного ставлення до культури, своєрідного духовного насичення людей в рамках певного культурного простору.

5. Культурантропологія (етнічна, етнологічна антропологія) – наука про походження, поведінку, фізичний, соціальний і культурний розвиток людини.

6. Лінгвістична (філологічна) культурологія вивчає культуру крізь призму мови і літератури.

7. Семіотика – наука про знаки та знакові системи.

ІІ. Прикладна культурологія – прогнозування, проектування і регулювання актуальних культурних процесів, розробка основних напрямів

культурної політики, завдань і методів діяльності культурних інститутів.

Функції культурології: інформативна; науково-дослідницька; інваріантно-прогностична; нормативно-оціночна.

Принципи: історизму, науковості, системності, інтегративності, рівноправності.

Методи (від грец. “дослідження”, спосіб одержання інформації, технологія, прийоми дослідження): порівняльно-історичний; типологічний; археологічний, семіотичний, психологічний, біографічний, цивілізаційний підхід, структурно-функціонального аналізу, комплексного аналізу, діалектичний, культурантропологічний, герменевтичний, логічний

Категорії – найбільш фундаментальні поняття: культурогенез, артефакти (створений людиною продукт культури), культурні норми (традиція, інновація, мода, стиль); міжкультурні взаємодії (запозичення, відторгнення, синтез), культурні універсалії (система понять, притаманна всім культурам), культурні норми (обряд, ритуал, етикет, канон, стандарт), картина світу, ментальність

Культура

Термін ”культура” походить від латинського cultus, cultura обробка, виховання, вшанування.

Вжив Марк Тулій Цицерон 45 р. до н.е. «Тускуанські бесіди»

Тлумачення культури (всього бл. 500): адаптивні, дидактичні, нормативні, символічні, семіотичні, психологічні, соціологічні, описові, герменевтичні, ідеаційні, генетичні, структурні

історичні – культура – це продукт історії суспільства і розвивається шляхом передачі набутого людиною досвіду від покоління до покоління.

антропологічні – є сукупністю наслідків людської діяльності, світ речей, що протистоїть природі, штучно створений людиною (друга природа).

Концепції культури: еволюціоністська; антропологічні, або функціональні; функціоналістська; психологічна; соціологічна; аксіологічна; циклічного розвитку; формаційна, або лінійна; теологічні; постмодерністська

Функції культури: - це сукупність ролей, які виконує культура по відношенню до спільності людей

1. інформаційна – накопичення, зберігання і систематизація інформації, що забезпечує процес культурної спадковості.

2. пізнавальна (гносеологічна) – культура виступає відкритою соціальною і інтелектуальною памяттю людства..

3. світоглядна – через культуру, яка обєднує в органічну цілісність природничі, технічні й гуманітарні знання, людина розуміє цілісну картину світу.

4. адаптаційна – дає можливість кожному індивідууму прилаштовуватись до існуючих у суспільстві оцінок і форм поведінки.

5. комунікативна (діалогу культур) – передавання історичного досвіду поколінь через механізми культурної спадкоємності

та формування на цій підставі різноманітних способів і типів спілкування між людьми.

6. інтегративна – обєднує людей незалежно від їх світоглядної та ідеологічної орієнтації, національності, вікової, професійної, конфесійної

або іншої приналежності у певній соціальній спільності, а народів в світову цивілізацію.

7. аксіологічна (ціннісна) – вироблення ціннісних орієнтацій людини, коригування норм поведінки та ідентифікування себе в суспільстві.

8. нормативна (регулятивна) – відпрацьовування і поширення відповідних норм поведінки, які суспільство диктує людині,

у відповідності з якими формує спосіб життя людей, їх установки й ціннісні орієнтації, способи поведінки.

9. виховна – культура – універсальний фактор саморозвитку людства, людини.

10. гуманістична, людинотворча – культура як засіб соціалізації людини, спосіб розвитку людини, його здібностей, умінь, його фізичних і духовних якостей.

11. оберігаюча, захисна – підтримка певного збалансованого співвідношення людини і оточуючого середовища, як природного, так і соціального.

12. перетворююча – засвоєння і перетворення оточуючої дійсності є фундаментальною потребою людини.

Закони розвитку культури:

1. Єдності і різноманітності – культура є сукупним колективним досягненням всього людства; всі культури всіх народів внутрішньо єдині

і одночасно самобутні, унікальні.

2. Спадковості – культура – це історично успадкований досвід поколінь.

3. Перервності і неперервності розвитку культури – культура – це складна система, яка в своєму розвитку одночасно перервна і неперервна.

В звязку із зміною епох одні типи культури йдуть, а на зміну їм приходять інші,

але це не означає розриву в розвитку всієї культури, повного знищення попередньої культури.

4. Взаємодії та співробітництва різних культур.

Культурна динаміка – процес змін у культурі, що характеризується спрямованістю, цілісністю, закономірністю, впорядкованістю тенденцій.