7. Юридичні факти, поняття, значення і класифікація

Для виникнення правовідношення необхідна також правова норма, без якої суспільне відношення не набуде правового характеру. Але цих двох умов мало. Припустимо, що існують якісь продавець і покупець — суб'єкти можливого правовідношення.

Існує і норма цивільного права, регулююча договір купівлі- продажу. Але чи існує між ними правовідношення? Ні, оскільки не дістає юридичного факту — поштовху до виникнення правовідношення. Таким фактом повинен виступити договір купівлі-продажу між продавцем і покупцем.

Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Юридичні факти відображені в гіпотезах правових норм.

Юридичні факти різноманітні, адже вони певною мірою відображають дивовижне різноманіття людського життя.

За вольовою ознакою юридичні факти ділять на:

події (не залежні від волі людини). До ним відносяться дії сил природи, народження і природна смерть людини, закінчення термінів;

дії (залежні від волі людини). Дії, у свою чергу, підрозділяються на правомірні і неправомірні.

Правомірні дії ділять на дві групи: юридичні акти і юридичні вчинки. Юридичні акти — це правомірні дії, що мають на меті досягнення певного правового результату (договір, заповіт, судове рішення). Юридичні вчинки — це дії, що привели до юридичних наслідків, незалежно від волі людини, що зробила їх (знахідка кладу, створення літературного твору, наукове відкриття).

Неправомірні дії (правопорушення) по ступеню шкідливості для суспільства розділяються на провину і злочини. Провина ділиться на цивільно-правові, адміністративні, дисциплінарні і конституційні.

Залежно від характеру юридичних наслідків розрізняють:

Правотворчі факти (наприклад, укладення договору оренди, прийом на роботу, обрання на державну посаду);

правозмінюючі факти (наприклад, зміна прізвища у зв'язку зі вступом до браку, привласнення чергового спеціального звання, зміни умов договору оренди);

правоприпиняючі (наприклад, звільнення з роботи, розірвання браку, виконання зобов'язання).

8. Поняття, ознаки і види правопорушень

Правопорушення є прямою протилежністю правомірній поведінці.

Правопорушення — це протиправне, що винне, таке, що завдає шкоди особі, суспільству або державі, діяння деліктоздатної особи.

Ознаки правопорушення:

- суперечність конкретному правовому розпорядженню — невиконання обов'язки або порушення заборони;

- винність — правопорушенням є лише діяння, здійснене умисне або по необережності;

- нанесення шкоди особи, суспільству або державі або, у ряді обумовлених законом випадків — реальна загроза нанесення такої шкоди;

- правопорушення є вольовим, усвідомленим діянням, яке виражається у формі дії або бездіяльності. Образ думки, переконання, переконання, якими б антигуманними або зловмисними вони не були — не карані;

- відповідальним за правопорушення може бути тільки фізична або юридична особа, здатна нести відповідальність за свої дії (деліктоздатна особа).

Залежно від ступеня небезпеки правопорушення і завданої їм шкоди правопорушення розділяють на злочини і провину.

Злочини — найбільш небезпечні для суспільства правопорушення, що роблять замах на найбільш значущі соціальні цінності (життя, здоров'я індивіда, власність, безпеку держави, суспільну безпеку і т.д.). Злочинами є тільки кримінальні правопорушення.

Провина — менш небезпечні правопорушення (порушення трудової дисципліни, громадського порядку, невиконання цивільно- правового договору і т.д.).

Залежно від виду юридичної відповідальності правопорушення підрозділяються на:

- кримінальні правопорушення (злочини);

- цивільно-правова провина (наприклад, невиконання договірного зобов'язання, порушення авторського права) - адміністративна провина (наприклад, порушення громадського порядку, правил торгівлі, правил дорожнього руху, що не призвели тяжких наслідків);

- дисциплінарна провина (наприклад, порушення трудової дисципліни).

Притягнення особи до юридичної відповідальності можливо тільки за наявності в його діянні юридичного складу правопорушення. Правопорушення розглядається в даному випадку як система.

Склад правопорушення — це система елементів правопорушення. Її повнота і цілісність є необхідною умовою для залучення особи до юридичної відповідальності. Норма права — правова підстава, а склад правопорушення — фактична підстава для юридичної відповідальності (юридичний факт).

До складу правопорушення входять:

1) суб'єкт правопорушення — деліктоздатна фізична або юридична особа. В основному правопорушення здійснюють фізичних осіб (а злочини — виключно фізичні особи), але суб'єктом цивільної провини може виступати і юридична особа;

2) об'єкт правопорушення — суспільні відносини, соціальні блага, цінності, права і свободи особи, інтереси держави, на які робить замах правопорушник;

3) суб'єктивна сторона правопорушення — відношення особи до здійснюваного їм діяння і його наслідків. Головний елемент суб'єктивної сторони — провина у формі наміру або необережності.

Факультативними (необов'язковими) елементами суб'єктивної сторони є мотив і мета правопорушення. Відповідальність за цивільну провину може наступати і за відсутності провини (у випадках, спеціально обумовлених законом);

4) об'єктивна сторона правопорушення — це зовнішня характеристика правопорушення, що включає протиправне діяння (дія або бездіяльність), результат діяння і причинно-наслідковий зв'язок між діянням і результатом.

Відсутність хоч би одного з вказаних елементів означає, що даний акт поведінки не є правопорушенням. 7.11.2013 Окончил