Тема 8.

ОСНОВИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Мета: знати та розрізняти характеристику трудового та

колективного договору.

Задачі: вміти приміняти на практиці норми КзпП України при

розірванні трудового договору.

1. Поняття і основні принципи

трудового права в Україні

Життя будь-якої людини в суспільстві пов'язане з трудовою

діяльністю, яка є основним джерелом одержуваних їм матеріальних

благ. Тому трудове право є однією з провідних галузей сучасного

права України.

Трудове право регулює відносини, що виникають в процесі

реалізації обличчям свого конституційного права на працю. Трудове

право, за своєю суттю, є правом захисту трудових інтересів людини

і представляє систему норм, які містять, з одного боку, комплекс

гарантій для найнятих робітників, а з іншою, - певні зобов'язання

для працедавців.

Предметом трудового права є складна система трудових

відносин, серед яких виділяється система індивідуальних відносин

трудового найму і система колективних трудових відносин.

Найбільш важливі принципи трудового права і закріплені в

джерелах трудового права, до яких відноситься Конституція

України, Кодекс законів про працю України (КЗоТ, прийнятий в

1971г.), ратифіковані нашою державою конвенції і рекомендації

Міжнародної організації праці (МОТ), підзаконні нормативно-

правові акти, акти соціального партнерства, акти місцевих органів

виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, локальні

нормативно-правові акти.

До основних принципів трудового права відносяться:

-свобода і рівність праці;

-заборона використання примусової праці і дискримінації в

трудових відносинах;

- забезпечення права кожного громадянина вільно

розпоряджатися своїми здібностями до праці і вибирати вид

діяльності;

- захист трудових прав працівників;

- забезпечення права на охорону здоров'я процесі праці;

- забезпечення права на винагороду за працю;

- встановлення механізму соціального партнерства в країні.

Особливістю трудового права є застосування принципу

єдності і диференціації в правовому регулюванні трудових

відносин. Тому норми трудового права можна розділити на дві

групи:

- загальні норми, які розповсюджуються на всіх працівників;

- спеціальні норми, поширювані тільки на деякі категорії

працівників (неповнолітніх, інвалідів, жінок і т. д.)

2. Трудові правовідносини

З часу неолітичної революції життя людини і існування

суспільства можливі лише за умови трудової діяльності людей.

Для участі в трудовій діяльності необхідні, з одного боку,

засоби і предмети праці, а з іншою — здібність до праці (робоча

сила). Далеко не завжди одна і та ж особа є одночасно власником

засобів виробництва і носієм робочої сили. Найчастіше працівник і

власник — це різні особи.

Трудове відношення — це суспільне відношення між

працівником і власником засобів виробництва работодавцем),

згідно якого роботодавець використовує і оплачує здібність

працівника до праці.

Трудове правовідношення, як і все інші правовідносини, має

свою структуру:

1) суб'єкти. Ними є, з одного боку, працівник, з іншого боку

— роботодавець. Як останній може виступати власник

підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган

чи фізична особа (наприклад, приватний підприємець) ;

2) об'єкт. Об'єктом трудового правовідношення є трудова

діяльність і її результати (матеріальні і духовні цінності);

3) зміст. Зміст трудового правовідношення складають права і

обов'язки працівника і права і обов'язки роботодавця.

Працівник зобов'язаний виконувати роботу, визначену

трудовим договором, і підкорятися встановленим правилам

внутрішнього трудового розпорядку. Працівник має право на

здорові і безпечні умови праці, право на своєчасну і повну оплату

його праці.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити умови для трудової

діяльності працівника (надати інструменти, матеріали), забезпечити

безпеку праці. В той же час він має право вимагати виконання

трудової функції працівником відповідно до трудового договору.