4. Сторони в цивільному процесі, треті особи

Суд є обов'язковим суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин незалежно від стадії та виду цивільного судочинства.

Конституція України (ст. 124) визначила його як єдиного суб'єкта,

уповноваженого здійснювати правосуддя в Україні.

Правосуддя в порядку цивільного судочинства здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі.

Відповідно до ст. 18 ІДПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду.

У випадках, встановлених ІДПК України, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді. У ст. 234 ЦПК України

визначено цивільні справи, які розглядаються за участю народних засідателів, а саме про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

3) усиновлення;

4) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

5) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

В інших інстанціях цивільні справи розглядаються судом колегіально:

1) у судах апеляційної інстанції - у складі трьох суддів, з числа яких в установленому законом порядку визначається головуючий;

2) у суді касаційної інстанції - у складі не менше трьох суддів;

3) у зв'язку з винятковими обставинами - суддями Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності, а у випадках, встановлених ЦПК України (відповідно до ч. З ст. 357 ЦПК України таким випадком є виявлення після касаційного розгляду справи неоднакового застосування судами касаційної інстанції одного і того самого положення закону),- колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України при їх рівному представництві за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати.

Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами суд діє в такому самому складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).

Питання, що виникають під час розгляду справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів. При цьому головуючий голосує останнім і не має ніяких переваг перед іншими суддями.

При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Якщо суддя не згодний з рішенням, він може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, а тільки приєднується до справи. Він є відкритим для ознайомлення (ст. 19 ЦПК України).

Законодавство встановлює певні вимоги щодо соціальних та професійних якостей осіб, які обираються на посаду судді. Зокрема на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

До осіб, які обираються суддями вищестоящих судів, висуваються суворіші вимоги. Так, суддею апеляційного суду, якщо інше не передбачене законом, може бути громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п'ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді; суддею Верховного Суду України - громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти п'яти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як десять років, в тому числі не менш як п'ять років на посаді судді.

Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду (ст. 7 Закону України «Про статус суддів»). Крім того, суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь- якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (ст. 5 Закону України «Про статус суддів»).

Необхідною умовою для зайняття посади судді судів всіх інстанцій є складання кандидатами кваліфікаційного екзамену з урахуванням результатів якого, кваліфікаційна комісія дає висновок про рекомендацію на посаду судді.

Однак кваліфікаційний екзамен може скласти будь-який громадянин України, який відповідає встановленим законом вимогам, а чисельність вакантних посад обмежена, тому кваліфікаційна комісія рекомендує на посади суддів кандидатів, які виявили найкращі знання, у кількості, необхідній для заміщення вакантних посад.

Відповідно до ст. 128 Конституції України перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку встановленому Законом України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» від 18 березня 2004 р. Хоча безстроково не означає довічно, оскільки в ст. 15 Закону України «Про статус суддів» передбачено підстави для припинення повноважень судді.

Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є не залежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні. На них покладаються такі обов'язки:

1) при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд цивільних справ з дотриманням встановлених законом строків;

2) додержуватися зазначених вище вимог, службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

3) не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

4) не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, не упередженості та незалежності (ст. 6 Закону України «Про статус суддів»).

Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення:

1) законодавства при розгляді судових справ;

2) вимог, передбачених ст. 5 Закону України «Про статус суддів»;

3) перерахованих вище обов'язків.

Разом із професійними суддями як суб'єктами здійснення судової влади до здійснення правосуддя в порядку цивільного судочинства у випадках прямо передбачених законом залучаються представники народу.

Відповідно до ст. 124 Конституції України народ

безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних

засідателів участь яких є їх громадянським обов'язком (ч. 3 ст. 5

Закон) України «Про судоустрій України»).

Як уже зазначалося, народні засідателі при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді. На даних представників народу на час виконання ними у суді обов'язків, пов'язаних із здійсненням правосуддя, поширюються гарантії недоторканності суддів (ч. 2 с. 15 Закону України «Про судоустрій України»).

Заходи щодо забезпечення формування складу народних засідателів здійснює голова місцевого суду.

Хоча здійснення функцій народних засідателів є їх громадянським обов'язком, вони не повинні нести пов'язані з цим витрати. Тому Кабінет Міністрів України постановою від 11 жовтня 2002 р. № 1506 затвердив Порядок виплати винагороди та відшкодування витрат на проїзд і наймання житла, виплати добових народним засідателям і присяжним за час виконання ними обов'язків у суді.

Відповідно до цього Порядку з метою нарахування та виплати винагороди за час виконання обов'язків у суді народні засідателі подають до суду:

- довідку про звільнення від роботи та довідку про розмір середньомісячної заробітної плати за останні два місяці, що передують залученню працівника до виконання обов'язків у суді, якщо вони звільнені за основним місцем роботи на час виконання обов'язків у суді. Середньомісячна заробітна плата обчислюється у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». За час виконання обов'язків у суді народні засідателі заробітну плату за основним місцем роботи не отримують;

- довідку про розмір пенсії, видану органом Пенсійного фонду за місцем проживання, якщо вони перебувають на пенсії;

- трудову книжку, якщо вони тимчасово не працюють.

Виплата винагороди народним засідателям за час виконання ними обов'язків у суді здійснюється судом за рахунок коштів державного бюджету згідно з кошторисом відповідного суду.

Розмір винагороди народним засідателям за час виконання ними обов'язків у суді обчислюється шляхом множення середньоденного заробітку (пенсії) на кількість днів, протягом яких вони виконували обов'язки у суді. При цьому розмір середньоденного заробітку (пенсії) обчислюється шляхом ділення середньомісячної заробітної плати чи пенсії на кількість робочих днів (при нормальній тривалості робочого часу) місяця, в якому проводиться судове засідання.

У разі коли середньомісячна заробітна плата чи пенсія, з якої провадиться нарахування винагороди народним засідателям за час виконання ними обов'язків у суді, нижча за розмір посадового окладу судді відповідного суду, обчислення розміру винагороди провадиться виходячи з розміру посадового окладу судді відповідного суду.

Якщо народний засідатель на момент виконання обов'язків у суді тимчасово не працює, нарахування винагороди провадиться виходячи з розміру посадового окладу судді відповідного суду (в розрахунку на день).

Відшкодування витрат на проїзд і наймання житла, виплата добових народним засідателям провадяться у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.