Тема 2. Основи теорій права

Мета: Знати характеристику соціальних норм та структурне походження права.

Задачі: Вміти характеризувати правовідносини певної галузі права та визначати їх суб’єктів.

1. Поняття права, його ознаки, функції

Люди реалізують свої інтереси переважно в суспільних відносинах. Поза суспільством людина і всі йому властиві якості не мають сенсу. Спілкування, або інакше — суспільні відносини підпорядковані (хоча люди не завжди це усвідомлюють) особливим правилам поведінки — соціальним нормам.

Соціальні норми — це загальні правила поведінки людей в суспільстві, обумовлені об'єктивними закономірностями,регулюючі відносини людей між собою.

Їх відмітні ознаки:

1) соціальні норми є типовою моделлю, (зразком) поведінки людини. Вони направлені на регулювання суспільних відносин;

2) соціальні норми носять загальний характер, тобто розраховані на багатократне застосування;

3) виконання соціальних норм забезпечується певними засобами дії: внутрішнім переконанням людини, суспільним засудженням, державним примушенням.

Види соціальних норм:

1) норми моралі (етичні норми) — відносно стійкі уявлення людей про добро і зло. Мораль оцінює поведінку людини за допомогою понять «хороший» і «поганий». Норми моралі, як правило, не зафіксовані документально, вони існують як етичні

орієнтири в свідомості людей. Наприклад, самоочевидно, що брехати — погано;

2) норми права — загальнообов'язкові, формально визначені, встановлені або санкціоновані державою і забезпечені його примусовою силою правила поведінки. Наприклад, норма права наказує громадянам України щорічно уявляти декларацію про доходи;

3) релігійні норми — уявлення людей про Бога і відношення людини до Бога.

4) корпоративні норми (норми об'єднань громадян) — правила поведінки, що встановлюються і забезпечувані об'єднаннями громадян, зокрема трудовими колективами, підприємницькими союзами, політичними партіями і т.д.

5) звичаї і традиції — що стихійно склалися, передавалися з покоління в покоління правила буденної поведінки. Такі, наприклад, звичай потискувати один одному руку при зустрічі, традиція зустрічати Новий рік.

Держава, як і всяке співтовариство людей, повинна до певної міри регулювати відносини між окремими індивідуумами, здійснювати охорону і захист цих відносин. Таке регулювання здійснюється за допомогою соціальних норм. Право як особливий

вид соціальних норм відрізняється від інших соціальних норм тісним взаємозв'язком з державою і спрямованістю свого впливу на суспільні відносини. Ост.3.10.13

Таким чином, право — це система загальнообов'язкових, формально визначених, встановлених і таких,що охороняються державою правил поведінки, регулюючих

суспільні відносини.

Суть і соціальне призначення права виявляється через його ознаки:

1) загальнообов'язковість. Правові розпорядження адресовані всім учасникам правових відносин і обов'язкові для них;

2) нормативність. Право складається з певних норм, правил загального характеру, розрахованих на неодноразове застосування.

Право виступає як рівний масштаб і модель поведінки людей;

3) формальна визначеність. Правові норми фіксуються письмово в різних нормативно-правових актах, вони мають чітку логічну структуру. Право встановлює певні рамки поведінки людини, однозначно формулюючи його права і обов'язки;

4) системність. Право представляє собою цілісну систему взаємозв'язаних норм, в якій у кожної норми є своє, строго певне місце і взаємозв'язки з іншими нормами;

5) зв'язок з державою. Право пов'язане з державою перш за все тим, що правові норми встановлюються або санкціонуються державою. Право охороняється державним примушенням;

6) регулятивна. Право виступає як регулятор суспільних відносин і в цьому полягає його головна соціальна цінність.

Функціями права називають основні напрями його дії на суспільні відносини. Вони підрозділяються на загальносоціальні і спеціальні юридичні.

До загальносоціальних функцій права відносяться:

1) гуманістична. Право охороняє і захищає права людства, народу і кожної людини;

2) організаторсько - управлінська. Право направлене на рішення конкретних соціальних і економічних проблем;

3) інформаційна. Видані норми права інформують людей про волю законодавця;

4) ідеологічно - виховна. Право повинне формувати у людей певний світогляд.

Головними спеціальними юридичними функціями права є регулятивна і охоронна.

Регулятивна функція направлена на врегулювання громадського порядку шляхом закріплення бажаної поведінки в тих або інших галузях суспільних відносин.

Охоронна функція здійснюється владним правовим впливом на суб'єктів правових відносин з метою забезпечення їх прав і свобод, недоторканності з боку правопорушників, охорони їх власності, захисту держави і суспільства в цілому.