6. Робочий час і його види.

Скорочений і неповний робочий час

Робочий час — це встановлений законодавством,

колективним договором і трудовим договором час, протягом якого

працівник зобов'язаний виконувати трудову функцію.

Кодекс законів про працю України встановлює нормальну

тривалість робочого часу — 40 годин на тиждень. Колективним або

трудовим договором може бути встановлена менша норма, але у

жодному випадку не більша норма тривалості робочого часу.

Інакше кажучи, нормальна кількість робочого часу в робочому

тижні є в той же час максимально допустимою.

Разом з нормальним робочим часом існують інші види

робочого часу:

1) скорочений робочий час передбачений законодавством для

ряду категорій працівників. Ці межі, встановлені законом, носять

обов'язковий характер і не можуть бути змінені умовами

колективного або трудового договору. Скорочення робочого часу не

відображається на розмірі оплати праці — вона є такою ж, як і при

нормальній тривалості робочого часу. Скорочена тривалість

робочого часу встановлюється:

- для неповнолітніх (осіб, що не досягли 18-річного віку);

- для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами

праці;

- для інших категорій працівників, чия праця вимагає

особливих фізичних або розумових зусиль (вчителі, лікарі і ін.).

Крім того, робота в нічний час (з 10 годин вечора до 6 годин

ранку) і робота напередодні святкових і неробочих днів

скорочується на одну годину для всіх категорій працівників;

2) неповний робочий час. Даний вид робочого часу

встановлюється трудовим договором. На відміну від скороченого

робочого часу оплата праці проводиться пропорційно

відпрацьованому часу. Неповний робочий час може бути за угодою

з роботодавцем встановлено для будь-якого працівника, але у ряді

випадків роботодавець зобов'язаний на прохання працівника

встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень:

-для вагітної жінки;

-для жінки, що має дитину у віці до 14 років або дитину-

інваліда;

- для особи, що здійснює догляд за хворим членом сім'ї;

3) наднормова робота. Наднормовою вважається робота понад

встановлену тривалість робочого часу. Вона допускається у

виняткових випадках (соціальна або стихійна біда, виробнича

аварія, гостра виробнича необхідність). До наднормових робіт

заборонено залучати вагітних жінок; жінок, що мають дітей до 3

років; неповнолітніх; осіб, що навчаються в середніх

загальноосвітніх школах або професійно-технічних училищах, без

відриву від виробництва. Тривалість наднормових робіт не повинна

перевищувати 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин в рік.

7. Поняття і види часу відпочинку

Право на відпочинок є одним з конституційних прав

працівника.

Час відпочинку — це частина календарного часу, протягом

якого працівник має право не виконувати трудові обов'язки і яку він

може використовувати на свій розсуд для задоволення своїх

інтересів і відновлення працездатності.

Існують наступні види часу відпочинку:

1) перерва в роботі. Перерва в роботі надається для

відпочинку і харчування (не більше 2 годин). Перерва не

включається в робочий час. Її початок і закінчення встановлюються

правилами внутрішнього розпорядку;

2) щоденний (міжзмінний) відпочинок. Його тривалість — не

менш подвійної тривалості робочого дня за винятком перерви в

роботі. Наприклад, якщо робочий день складає 8 годин, а перерва в

роботі — 1 годину, то тривалість міжзмінного відпочинку: 16—1 =

15 годин;

3) щотижневий відпочинок (вихідні дні). Тривалість цього

виду відпочинку повинна бути не менше 42 годин. При

п'ятиденному робочому тижні вихідними є два, а при шестиденному

робочому тижні — один день. Загальним вихідним вдень є неділя, а

другий вихідний день повинен, як правило, надаватися підряд із

загальним вихідним днем;

4) святкові і неробочі дні. Ці дні відпочинку встановлені

законодавчо: 1 січня (Новий рік), 7 січня (Різдво Христове), 8

березня (Міжнародний жіночий день), 1 і 2 травня (День

міжнародної солідарності трудящих), 9 травня (День Перемоги), 28

червня (День Конституції України), 24 серпня (День незалежності

України). Крім того, робота не проводиться в дні Великодня і

Трійці. Якщо вихідний і святковий день співпадають, вихідний день

переноситься на наступний після святкового робочий день;

5) відпустка. Згідно Закону України «Про відпустки» (15

листопада 1996г.) встановлені наступні види відпусток:

— щорічні відпустки, що включають основну відпустку

(тривалість — не менше 24 календарних днів), додаткова

відпустка за роботу з шкідливими і важкими умовами праці,

додаткова відпустка за особливий характер роботи;

— додаткові відпустки у зв'язку з навчанням без відриву від

виробництва;

— творча відпустка (для завершення дисертаційного

дослідження, написання підручника і т.д.);

— соціальні відпустки, що включають відпустку по вагітності і

родам, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею

трирічного віку, додаткова відпустка жінці, що має двох і

більше дітей у віці до 15 років;

— відпустка без збереження заробітної платні.