Тема 11.

ОСНОВИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Мета: знати аспекти державно-управлінської діяльності та

суб’єктів його здійснення.

Задачі: вміти приміняти норми адміністративного

законодавства за вчинення адміністративного правопорушення.

1. Поняття державного управління,

статус державних службовців

Адміністративне право є системою правових норм,

покликаних регулювати суспільні відносини управлінського

характеру в сфері державно-управлінської діяльності органів

виконавчої влади. У широкому сенсі під терміном «управління»

розуміють цілеспрямовану дію системи, що управляє, на керовану з

метою впорядкування останньої, тобто забезпечення її

функціонування в належному порядку.

У широкому сенсі державне управління є частиною

соціального управління, тобто управління людьми і їх колективами

з боку державних органів, оскільки органи всіх гілок державної

влади (законодавчої, виконавчої, судової) надають певну

управлінську дію. У вузькому сенсі (як предмет адміністративного

права) державне управління здійснюється органами державної

виконавчої влади.

Державному управлінню властиві такі риси:

- діяльність по реалізації завдань і функцій держави;

- здійснення такої діяльності спеціально створеними для цього

державними органами і посадовцями;

- державні органи діють за дорученням держави, від його імені

і мають державно-владні повноваження;

- форми і методи роботи державних управлінських органів

регламентуються нормами права.

Таким чином, державне управління — це підзаконна виконавча

і розпорядлива діяльність органів державного управління,

направлена на практичне виконання законів в процесі

повсякденного і безпосереднього управління господарським,

соціально-культурним і адміністративно-політичним

будівництвом.

Державна влада реалізує свої функції через відповідні органи

господарчого управління. У свою чергу ці органи реалізують свої

повноваження шляхом використання різних форм і методів

державного управління.

Визначаючи предмет такої самостійної галузі як

адміністративне право необхідно відзначити наступні його

ознаки:

1. Регульовані відносини охоплюють будь-які аспекти

державно-управлінської діяльності.

2. Вони здійснюються суб'єктами виконавчої влади.

3. Регульовані відносини зв'язані з практичною реалізацією

повно-важень, наданих суб'єктам виконавчої влади відповідними

нормативно-правовими актами для здійснення ними державно-

управлінської діяльності.

Державною службою в Україні є професійна діяльність осіб,

що посідають посади в державних органах і їх апараті на яких

покладено практичне виконання завдань і функцій держави.

Виходячи з принципу розподілу влади, розрізняють державну

службу в органах законодавчої, виконавчої і судової влади.

Право на проходження державної служби надається

громадянам України незалежно від їх походження, соціального і

майнового стану, расової і національної приналежності, статі,

політичних поглядів, релігійних переконань і місця мешкання; для її

проходження вони повинні здобути відповідну освіту і професійну

підготовку, пройти в установленому порядку конкурсний відбір або

іншу процедуру, передбачену чинним законодавством і іншими

нормативно-правовими актами.

Основними обов'язками державних службовців є:

- додержання Конституції України і інших законодавчих актів;

- забезпечення ефективної роботи і виконання завдань

державних органів відповідно до їх компетенції;

- недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина;

- безпосереднє виконання покладених на них службових

обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів

або посадовців, розпоряджень і вказівок керівництва;

- забезпечення державної таємниці, нерозголошування

конфиденціальної інформації громадян, яка стала їм відома при

виконанні обов'язків державної служби, а також іншої інформації,

яка, відповідно до діючого законодавства, не підлягає

розголошуванню.

Державний службовець, згідно законодавству, має право:

- користуватися правами і свободами, гарантованими

Конституцією і законами України;

- брати участь в розгляді питань і винесенні по ним рішень в

межах своїх повноважень;

- одержувати від державних органів, підприємств і організацій,

органів місцевого і регіонального самоврядування необхідну

інформацію з питань, які входять в його компетенцію;

- на пошану до своєї особи, справедливе і коректне

відношення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

- вимагати виконання визначеного керівництвом об'єму

службових повноважень на певній посаді;

- на оплату праці залежно від посади, привласненого рангу,

якості, досвіду і стажу роботи;

- на просування по службових сходах з урахуванням

кваліфікації і здібностей, добросовісного виконання службових

обов'язків, участь в конкурсах на заміщення посад вищої категорії;

- вимагати службового розслідування з метою зняття

безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозр;

- на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;

- захищати свої законні права і інтереси в найвищих

державних органах і в судовому порядку.