8. Поняття податку та види податків

Податок являє собою з одного боку філософську й економічну

категорію, а з іншого – одночасно вступає конкретною формою

правових взаємовідносин, що закріплюються законодавством при

наповненні доходами бюджетної системи. Аналіз сутності податку

як економічної категорії базується на дослідженні закономірностей

розширеного відтворення, його окремих фаз, особливо розподілу та

перерозподілу грошової форми вартості.

Податкам властиві такі риси, як обов'язковість платежу,

переважно перехід права власності при сплаті податку,

індивідуальна безоплатність, регулярність стягнення.

Податки виконують ряд функцій, які випливають з їх

економічної природи і які у свою чергу є визначальними при

формуванні податкової системи країни. Функції податків та

податкової системи в цілому як фінансової категорії випливають із

функцій фінансів – розподільчої і контрольної. Податки

безпосередньо пов'язані з розподільчою функцією в частині

перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і

юридичними та фізичними особами. Водночас вони виступають

методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні

потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.

До функцій податків можна віднести такі:

фіскальна – ця функція є визначальною для податків і полягає

в тому, що податки виконують своє головне призначення –

наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для

задоволення потреб суспільства, фіскальна функція є важливою у

характеристиці сутності податкової системи, вона визначає її

суспільне призначення;

регулююча – через неї здійснюється регулювання державою

виробництва та споживання, у першу чергу шляхом справляння

непрямих податків, що є податками на споживання;

розподільча – її завданням є наповнення доходної частини

бюджетної системи країни з метою подальшого розподілу

отриманих коштів для здійснення завдань і функцій держави та

муніципальних органів;

стимулююча – ця функція визначає орієнтири для розвитку та

розгортання виробничої діяльності. Шляхом запровадження пільг

окремим категоріям платників податків або пільгових режимів на

певних територіях держава стимулює розвиток певних галузей

національної економіки або здійснює політику підтримки певних

верств населення;

контролююча – за її допомогою держава регламентує

фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій,

отримання доходів громадянами, використання ними свого майна та

коштів, додержання фінансової дисципліни тощо. Чинне

законодавство не розмежовує поняття податку, збору, плати,

обов'язкового платежу тощо. Зокрема, Закон України "Про систему

оподаткування" у редакції від 18 лютого 1997 р. трактує поняття

податку і збору (обов'язкового платежу) до бюджетів та цільових

фондів у ст. 2: "Під податком і збором (обов'язковим платежем) до

бюджетів та цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до

бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду,

здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються

законами України про оподаткування".Проте за своєю правовою

формою та економічним змістом ці платежі не є тотожними.

Податок являє собою узаконену форму відчуження власності

юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (у

розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах

обов'язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності.

Збори – це платежі, які стягуються з платника державними

органами за надання права брати участь або використовувати як

матеріальні, так і нематеріальні об'єкти.

Податок завжди сплачується до бюджету –

загальнодержавного або місцевого, а також може розподілятися між

ними. Він не призначений для конкретних витрат. Всі надходження

від податків змішуються у бюджеті у вигляді грошових сум і звідси

можуть піти на фінансування будь-яких цілей, що становлять

загальний інтерес.

Отже, податок – це встановлений законом для досягнення

загальнодержавних або місцевого значення цілей обов'язковий

індивідуально безвідплатний грошовий платіж, який вноситься

юридичними та фізичними особами до державного чи місцевого

бюджету за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку

чи майна) у чітко визначені строки та у передбачених

законодавством розмірах і не призначений для конкретних витрат.

Податки класифікують за кількома ознаками: формою

оподаткування; економічним змістом об'єкта оподаткування;

залежно від рівня державних структур, які їх встановлюють;

способом стягнення.

За формою оподаткування всі податки поділяються на прямі й

непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо

платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування,

непрямі - в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника

прямо не залежить від його доходів.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки

поділяються на три групи: податки, на доходи, споживання і майно.

За суб'єктом оподаткування податки поділяються на такі, що

справляються з юридичних осіб, з фізичних осіб та змішані

(справляються як з юридичних, так і з фізичних осіб).

Залежно від рівня державних структур податки поділяються на

загальнодержавні та місцеві. Згідно з чинним законодавством до

загальнодержавних податків належать прибуткові податки з

юридичних та фізичних осіб, податок на додану вартість та

акцизній збір, податок з власників транспортних засобів та плата за

землю, єдиний податок тощо. До місцевих податків належать

податок з реклами та комунальний податок. Закон України "Про

систему оподаткування" містить також перелік чотирнадцяти

місцевих зборів, у тому числі збір за припаркування

автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру;

курортний збір тощо. Законодавство більшості країн світу, в тому

числі і в Україні, забороняє використовувати у фіскальній сфері

інструменти безпосередньої демократії. Конституція України прямо

забороняє референдум щодо законопроектів з питань податків.