3. Суб'єкти цивільних правовідносин

Як вже указувалося, суб'єктами або учасниками цивільних

правовідносин можуть бути фізичні особи (громадяни України,

іноземні громадяни або піддані, особи без громадянства), юридичні

особи (організації, підприємства, установи), Українська держава,

Автономна Республіка Крим, органи місцевого самоврядування.

Для участі в цивільному обороті фізичні і юридичні особи

повинні володіти певними юридичними характеристиками:

правоздатністю і дієздатністю. Сукупність цивільної правоздатності

і цивільної дієздатності називають цивільною правосуб'єктністю.

Цивільна правоздатність — можливість особи володіти

суб'єктивними цивільними правами і громадянськими обов'язками.

Цивільна правоздатність означає здатність особи володіти

цивільними правами навіть без яких-небудь зусиль, вольових актів з

його сторони. Наприклад, новонароджена дитина, що навіть не

народилася, нарівні з дорослими визнається спадкоємцем своїх

близьких родичів, власником дарованого йому майна. Проте для

того, щоб самому придбати цивільні права і обов'язки, потрібно

володіти не тільки правоздатністю, але і дієздатністю.

Цивільна дієздатність — здатність особи самостійно

набувати цивільних прав і обов'язків.

Перш за все, охарактеризуємо цивільну право - і дієздатність

фізичних осіб. Правоздатність фізичної особи виникає у момент

його народження і припиняється смертю. Громадяни України мають

повну правоздатність. Правоздатність іноземних громадян і

підданих, осіб без громадянства декілька звужена в порівнянні з

правоздатністю українських громадян. Наприклад, вони не мають

права приватизовувати житло, не можуть бути власниками землі.

Цивільна дієздатність залежить від віку і психічного стану

фізичної особи. Вікові градації об'єму дієздатності:

1) особи до 15 років є мінімально дієздатними. Вони мають

право самостійно здійснювати тільки дрібні побутові операції. Все

інші цивільно-правові акти від їх імені і в їх користь здійснюють

батьки, всиновителі або опікуни;

2) особа у віці від 15 до 18 років є частково дієздатними.

Вони мають право здійснювати будь-які цивільно-правові акти з

дозволу батьків, усыновителей або опікунів. Ряд дій вони можуть

здійснювати самостійно: розпоряджатися своїм заробітком,

стипендією, речами, придбаними на ці засоби;

3) з досягненням повноліття (18 років) або зі вступом особи до

шлюбу до повноліття наступає повна дієздатність.

Залежність об'єму дієздатності особи від його психічного

стану виявляється в наступному:

1) особа, що зловживає спиртними напоями або наркотичними

засобами і що ставить себе і свою сім'ю у важке матеріальне

положення, рішенням суду може бути визнано обмежено

дієздатним. Такій особі призначається опікун, який дає згоду на

здійснення їм цивільно-правових дій. Обмежено дієздатна особа

може самостійно здійснювати тільки дрібні операції (купити

продукти, квиток в кінотеатр і т.д.);

2) особа, страждаюча душевною хворобою або недоумством, і

що не розуміє унаслідок цього значення своїх дій, рішенням суду

може бути визнано недієздатним. Такій особі призначається опікун,

який здійснює цивільно-правові дії від імені свого підопічного.

Таким чином, обмеження цивільної правосуб'єктності

можливо виняткове за рішенням суду. Судом же ці обмеження

знімаються у разі зміни психічного стану в кращу сторону

(припинення вживання спиртних напоїв або наркотиків, одужання).

Юридична особа — це організація, яка володіє відособленим

майном, може від свого імені набувати майнових і особистих

немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в

суді.

Ознаками юридичної особи є:

1) організаційна єдність. Юридична особа має певну

структуру (відділи, управління, цехи, інші підрозділи), керівництво,

певну мету і завдання (закріплені статутом або іншим

засновницьким документом);

2) наявність відособленого майна. Організація повинна мати

своє майно, відособлене від майна засновників або інших

юридичних осіб. Юридична особа володіє ним на праві власності,

повного господарського ведення (це торкається державних

підприємств) або оперативного управління (це торкається казенних

підприємств — таких, які не можуть бути приватизовані). Крім

того, юридична особа повинна мати самостійні фінансові документи

(баланс або кошторис, рахунок в банку);

3) самостійна майнова відповідальність. Юридична особа

сама відповідає за договорами, що укладаються нею, за борги й інші

зобов'язання. Наприклад, держава не відповідає за борги державних

підприємств;

4) участь в цивільному обороті від свого імені. Юридична

особа має власне найменування, закріплене державною реєстрацією.

Воно має право набувати цивільних прав і обов'язків, визначених

його статутом або іншим засновницьким документом. Наприклад,

юридична особа має право набувати майна, особистих немайнових

прав, укладати різні договори;

5) здатність бути позивачем і відповідачем в суді. Від свого

імені юридична особа має право бути учасником судового або

господарського процесу.

Правоздатність і дієздатність юридичної особи виникають

одночасно — у момент державної реєстрації і внесення його в

Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України.

Цивільна правосуб'єктність держави України, Автономної

Республіки Крим, органів місцевого самоврядування визначається

Конституцією і законами України. Наприклад, відповідно до ст. 13

Конституції України органи державної влади і місцевого

самоврядування здійснюють права власника на землю, її надра,

атмосферне повітря, водні і інші природні ресурси України.