6. Правова охорона водних ресурсів

Водний кодекс України регулює правові відносини з метою

забезпечення збереження, наукового обґрунтованого, раціонального

використання вод для потреб населення і галузей економіки,

відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення,

засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод і

ліквідації їхніх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також

охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на

водовикористання. При цьому під водами розуміють усі води

(поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних

ланок кругообігу води.

Водний фонд України включає всі води (водні об'єкти) на

території України. До нього належать:

а) поверхневі води (природні водойми (озера); водотоки

(річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

інші водні об'єкти;

б) підземні води та джерела;

в) внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті:

— морями, річками, озерами, водосховищами, іншими

водоймами, болотами, а також островами;

— прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та

навколо водойм;

— гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами

та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для

них;

— береговими смугами водних шляхів.

Усі водні об'єкти класифікуються на загальнодержавні й

місцеві. Вони є виключною власністю народу України і надаються

тільки у користування. Народ України здійснює правовласності на

води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду

Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження

щодо розпорядження водами можуть надаватися відповідним

органам державної виконавчої влади.

Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства,

установи, організації і громадяни України, а також іноземні

юридичні і фізичні особи та особи без громадянства, які здійснюють

забір води з водних об'єктів, скидають в них зворотні води, або

користуються водними об'єктами. Водокористувачі можуть бути

первинними і вторинними. Первинні водокористувачі — це ті, що

мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для

забору води. Вторинні водокористувачі — це ті, що не мають

власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних

споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх

системи на умовах, що встановлюються між ними, та за

погодженням з органом, який видав дозвіл первинному

водокористувачу. При цьому передбачається право загального та

спеціального водокористування. Останнє може бути

короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох

до двадцяти п'яти років).

Усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення,

вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови

водопостачання, завдати шкоди здоров'ю людей, спричинити

зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу,

погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості

земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і

хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного

очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму

вод.

Порушення водного законодавства тягне за собою

дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну

відповідальність згідно із законодавством України.