5. Правові засоби охорони атмосферного повітря

і тваринного світу

Управління в сфері охорони атмосферного повітря здійснюють

Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки

Крим, Міністерство екології та природних ресурсів України,

Міністерство охорони здоров'я України, місцеві органи державної

виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого

самоврядування. До їхніх функцій входять стандартизація і

нормування в цій сфері. Державні стандарти тут є обов'язковими й

визначають поняття і терміни, режим використання та охорони

атмосферного повітря, методи контролю за його станом, вимоги

щодо запобігання шкідливому впливу на атмосферне повітря тощо.

У галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі

нормативи: екологічної безпеки атмосферного повітря; обмежено

допустимих викидів забруднюючих речовин і шкідливого впливу

фізичних і біологічних чинників стаціонарними джерелами;

обмежені нормативи утворення забруднюючих речовин, що

відводяться в атмосферне повітря; використання атмосферного

повітря як сировини; концентрації забруднюючих речовин У

відпрацьованих газах. З огляду на наявність державних стандартів і

нормативів держава покладає на підприємства, установи та

організації відповідні обов'язки. Так, вони зобов'язані вживати

заходів щодо зменшення обсягів шкідливих викидів, підтримувати в

належному стані споруди, устаткування та апаратуру для очищення

викидів тощо.

Економічний механізм забезпечення охорони атмосферного

повітря полягає в лімітуванні, економічному заохоченні та

стимулюванні охорони атмосферного повітря.

Законодавство передбачає, що правопорушеннями в сфері

хорони атмосферного повітря є: порушення нормативів гранично

допустимих викидів забруднюючих речовин; перевищення

нормативів гранично допустимих рівнів шкідливого впливу

фізичних і біологічних чинників; використання атмосферного

повітря як сировини основного виробничого призначення без

дозволу спеціально уповноважених державних органів тощо.

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16

жовтня 1992 р. містить преамбулу та 10 розділів і спрямований на

збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його

відновлення й поліпшення для екологічного забезпечення

життєдіяльності людини, відвернення шкідливого впливу на

навколишнє природне середовище. Він визначає правові й

організаційні основи, екологічні вимоги в сфері охорони та

використання атмосферного повітря.

Закон України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р.

регулює відносини в царині охорони, використання і відтворення

тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі,

у напіввільних умовах чи в неволі, на суходолі, у воді, грунті та

повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або

належать до природних багатств її континентального шельфу та

виключної (морської) економічної зони. До об'єктів охорони

тваринного світу належать:

— дикі тварини — хордові, в тому числі хребетні та

безхребетні тварини в усьому їх видовому і популяційному

розмаїтті та на всіх стадіях розвитку, що перебувають у стані

природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в

неволі;

— частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

— продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).

Об'єкти тваринного світу, а також нори, хатки, лігва,

мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця

токування, линяння, гніздування колоній птахів, постійних чи

тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є

середовищем їх існування та шляхами міграції.

Об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної

волі і знаходяться в межах території України, її континентального

шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об'єктами

права власності Українського народу. Окремі об'єкти тваринного

світу в Україні можуть перебувати у державній, комунальній і

приватній власності.

Закон передбачає також права і обов'язки громадян у сфері

охорони, використання та відтворення тваринного світу. До

головних відносить право на:

— загальне і спеціальне використання об'єктів тваринного

світу;

— тримання у власності окремих об'єктів тваринного світу;

— компенсацію шкоди, завданої дикими тваринами.

Одночасно громадяни України зобов'язані:

— охороняти тваринний світ і середовище перебування диких

тварин;

— сприяти відтворенню відновлюваних об'єктів тваринного

світу;

— використовувати об'єкти тваринного світу відповідно до

закону;

—відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу

внаслідок порушення вимог законодавства про охорону,

використання і відтворення тваринного світу.

Державне управління та регулювання у галузі охорони,

використання і відтворення тваринного світу здійснюють Кабінет

Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим,

місцеві державні адміністрації, спеціально уповноважені органи.

Видами використання об'єктів тваринного світу є: мисливство;

рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин;

використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-

освітніх, виховних та естетичних цілях; використання корисних

властивостей життєдіяльності тварин; використання диких тварин з

метою отримання продуктів їх життєдіяльності; добування

(придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення в

неволі чи напіввільних умовах.

Охорона тваринного світу забезпечується шляхом:

— встановлення правил та науково обґрунтованих норм

охорони, раціонального використання і відтворення об'єктів

тваринного світу;

— встановлення заборони та обмежень при використанні

об’єктів тваринного світу;

— охорони від самовільного використання та інших порушень

встановленого законодавством порядку використання об'єктів

тваринного світу;

— охорони середовищ існування, умов розмноження і шляхів

міграції тварин;

— запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих

процесів тощо.

За порушення законодавства в галузі охорони, використання і

відтворення тваринного світу можлива адміністративна, цивільно-

правова чи кримінальна відповідальність.