6. Право власності і його конституційний захист

Право власності — центральний інститут цивільного права.

Його значення обумовлене тим, що право власності юридично

закріплює економічні відносини, що склалися в суспільстві.

Конституція України встановила принцип непорушності

(недоторканності) приватної власності. Суть цього принципу

полягає в тому, що ніхто не може бути протиправно позбавлений

права власності. Існують тільки правові підстави для позбавлення

права власності:

1) примусове відчуження об'єктів права приватної власності.

Мотивом такого відчуження може служити виключно суспільна

необхідність. Примусове відчуження об'єкту приватної власності в

мирний час здійснюється тільки за умови попереднього і повного

відшкодування його вартості. Примусове відчуження об'єкту

приватної власності в умовах військового або надзвичайного

положення допускається з подальшим повним відшкодуванням його

вартості;

2) конфіскація майна. Вона може бути застосована виключно

за рішенням суду у випадках, об'ємі і порядку, встановлених

законом.

Конституція України встановлює також обмеження права

власності. Використання власності не повинне завдавати шкоди

правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства,

погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Цивільний кодекс України визначає право власності як

врегульовані законом суспільні відносини по володінню,

користуванню і розпорядженню майном. Зміст права власності

розкривається через правомочність, що належить власнику, —

правові можливості здійснювати певні дії:

1) володіння — фактичне володіння річчю, сполучене рахувати

річ своєю. Фактично володіє річчю і той, хто буквально тримає її в

руках, фізично відчуває її, і той, хто має до речі доступ через

знаходження речі в своєму господарстві;

2) користування — витягання з речі корисних властивостей.

Ця головна правомочність власника, свого роду мету права

власності. Річ отримується для того, щоб задовольнити особисті,

побутові, господарські потреби власника. Користування може

здійснюватися в різних формах. Наприклад, колоду можна

використовувати як засіб опалювання, для виготовлення дощок, для

підпори будівельної конструкції. Важливо лише, щоб користування

річчю не порушувало прав інших людей і не було заборонене

законом;

3) розпорядження — можливість вирішити юридичну і

фактичну долю речі: переробити річ, знищити (такі варіанти

рішення фактичної долі речі), викинути, передати іншій особі

(рішення юридичної долі речі).

Об'єктом права власності можуть виступати різноманітні речі,

зокрема:

—споживані (знищуються при першому використанні) і

неспоживані (не втрачають своєї суті при багатократному

використанні). Наприклад, продукти, гроші, технічна сировина

— споживані речі, а фарфоровий сервіз, меблі, автомобіль —

неспоживані;

—родові (головна характеристика — вага, об'єм, кількість) і

індивідуально-визначені (мають індивідуальні, неповторні

ознаки). Наприклад, гроші —родовая річ, а картина відомого

художника — індивідуальна;

— рухомі (можуть бути переміщені в просторі без збитку для

речі) і нерухомі (земля і сполучені з нею об'єкти, а також річкові і

морські судна).

Суб'єктами права власності можуть бути фізичні і юридичні

особи, Українська держава, територіальні громади. Відповідно до

Конституції України і Закону України «Про власність» всі суб'єкти

права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує захист прав всіх суб'єктів права

власності і господарювання.

Право власності, крім конституційного права, охороняється

нормами цивільного, кримінального, адміністративного і ряду

інших галузей права.

Основний цивільно-правовий спосіб захисту права власності

— пред'явлення позову. Позов — це звернення в суд за захистом

порушеного права. Право власності захищається за допомогою

таких позовів:

1) віндікаційний позов. Він направлений на витребування

свого майна з чужого незаконного володіння;

2) негаторний позов. Він направлений на усунення перешкод в

реалізації правомочності власника. Наприклад, власник не може в

повну міру використовувати земельну ділянку, що належить йому,

оскільки проїзд до нього загороджений сусідньою будовою. В

даному випадку власник ділянки має право пред'явити негаторный

позов.