3. Поняття колективного і трудового договору

У переважній більшості трудові відносини виникають на

основі особливого юридичного факту — трудового договору.

Трудовий договір — це угода між працівником і власником

підприємства, установи, організації, у відповідності з яким

працівник зобов'язується виконувати певну роботу з

підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник

зобов'язується виплачувати працівнику заробітну платню і

забезпечувати необхідні умови праці.

Сторони (учасники) трудового договору:

1) працівник. Для того, щоб укласти трудовий договір, особа

повинна володіти трудовою правоздатністю і дієздатністю

(правосуб'єктністю).

Трудова правосуб'єктність по своєму характеру відрізняється

від цивільної правосуб'єктності. Вона має інші вікові межі: виникає

з досягненням віку 16 років. У виняткових випадках за згодою

одного з батьків (усиновителей) або опікуна допускається прийом

на роботу особи, що досягла 15 років. Можливий прийом на роботу

учнів у вільний від навчання час при досягненні ними 14 років з

відома одного з батьків (усиновителей) або опікуна. Важливо, щоб

виконувана таким працівником робота була легкою, не заподіювала

шкоди здоров'ю і не порушувала процес навчання.

Трудовою правосуб'єктністю можуть володіти особи, визнані у

зв'язку з душевною хворобою або недоумством недієздатними;

2) роботодавець. Як особа, що надає роботу, може виступати

власник засобів виробництва — юридична особа (підприємство,

установа, організація) або уповноважений власником орган.

Роботодавцем може бути і фізична особа — наприклад,

підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без

утворення юридичної особи, особа, що наймає хатню робітницю,

гувернантку.

Зміст трудового договору складають умови, по яких досягнуто

угоди між працівником і роботодавцем. Умови розділяють на дві

групи:

1) необхідні (обов'язкові) умови, без яких трудовий договір

немов-ливий. Такі — місце роботи, трудова функція (тобто певна

робота, яку виконуватиме працівник), дата початку роботи, оплата

праці;

2) додаткові (факультативні) умови. Дана група умов стає

обов'язковою тільки при включенні їх в трудовий договір. Інакше

кажучи, трудовий договір може бути складений і без додаткових

умов. Такі, наприклад, випробувальний термін при прийомі на

роботу, робота на умовах неповного робочого часу, пільги і послуги

з соціального забезпечення і т.д.

Умови трудового договору не повинні погіршувати положення

працівника в порівнянні з чинним законодавством. У противному

випадку такий договір визнається недійсним.

Трудовий договір може складатися на:

—невизначений термін (безстроковий договір);

—певний термін;

—на час виконання певної роботи.

Трудовий договір, роботодавцем в якому виступає фізична

особа, повинен бути зареєстрований в державній службі зайнятості.

Особливістю трудового права є те, що в ньому одним з джерел

правових норм, разом із законами і підзаконними актами, виступає

колективний договір.

Колективний договір — це угода між роботодавцем і

профспілковим органом (або представниками трудового

колективу), що містить правові норми з питань оплати праці,

інших соціальних і трудових прав працівників.

Колективний договір — це локальний правовий акт, що діє в

межах організації, де він прийнятий, протягом встановленого

терміну. Колективні договори підлягають реєстрації органами

виконавчої влади.

Колективний договір полягає на основі чинного законодавства.

Тому не допускається укладення угод, погіршуючих положення

працівників в порівнянні із законодавством.

У колективному договорі встановлюються взаємні обов’язки

працівників і роботодавця по регулюванню виробничих, трудових,

соціально-економічних відносин. Зокрема, зміст колективного

договору включає:

1) зміни в організації виробництва і праці;

2) заходи по забезпеченню продуктивної зайнятості;

3) нормування і оплату праці (розміри заробітної платні і

інших виплат);

4) встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

5) форми участі трудового колективу у формуванні,

розподіленні, використанні прибутку (якщо це передбачено

статутом організації);

6) режим роботи;

7) умови і охорону праці;

8) забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного

обслуговування, організацію оздоровлення і відпочинку працівників

і ряд інших заходів.