5. Співучасть в злочині

Нерідкі випадки, коли умисний злочин скоюється двома і

більш особами, інакше кажучи — має місце співучасть в злочині.

Скоєння злочину в співучасті підвищує його суспільну небезпеку і

тому визнається кримінальним законом обставиною, обтяжуючою

відповідальність.

Співучасть має ряд ознак:

1) учасниками злочину є не менше двох деліктоздатних осіб.

Не є співучастю скоєння злочину однією деліктоздатною особою за

допомогою неосудної особи, або особи, що не досягла віку, з якого

наступає кримінальна відповідальність;

2) злочин скоюється загальними зусиллями всіх співучасників;

3) всі співучасники діють умисне.

По ролі, яку виконують співучасники злочину, розрізняють

просту співучасть (співвинність), коли дії всіх співучасників

однотипні, і складна співучасть, коли всі співучасники виконують

різні ролі.

Види співучасників:

1) виконавець — особа, що безпосередньо скоїла злочин або

що скоїла його шляхом використання осіб, що не підлягають

кримінальній відповідальності (неосудних, таких, що не досягли

віку кримінальної відповідальності);

2) організатор — особа, що організувала скоєння злочину чи

керувала його здійсненням, або створила організовану групу чи

злочинну організацію або керувала нею, або забезпечувала

фінансування або організоване приховування злочинної діяльності

організованої групи чи злочинної організації;

3) підбурювач — особа, яка домовленостями, підкупом,

загрозою, примушенням або іншими способами схилила іншого

співучасника до скоєння злочину;

4) посібник — особа, яка радами, вказівками, наданням засобів

або знарядь або усуненням перешкод сприяла скоєнню злочину

іншими співучасниками, а також особа, яка наперед обіцяла

приховати злочинця, знаряддя або засоби скоєння злочину, сліди

злочину або предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати або

збути такі предмети.

6. Покарання і його види

Покарання — міра примушення, яка вживається від імені

держави за вироком суду до особи, визнаної винною в скоєнні

злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і

свобод засудженого. Покарання є найбільш суворим видом

кримінальної відповідальності.

Суть покарання полягає в тому, що засуджений зазнає певні

позбавлення і страждання (наприклад, обмеження пересування,

особистої недоторканності, таємниці листування — при позбавленні

волі). Проте кара — не єдина і навіть не головна мета покарання.

Покарання має на меті виправлення засуджених, попередження

скоєння нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Кримінальний кодекс передбачає 12 видів покарань, які

розділяють на:

—основні покарання;

—додаткові покарання;

—покарання, які можуть призначатися як основні і

додаткові.

Види основних покарань:

1) суспільні роботи (на термін від 60 до 240 годин при

відбуванні не більше ніж по 4 години в день). Це покарання полягає

у виконанні у вільне від роботи або навчання час суспільно

корисних робіт;

2) виправні роботи (від 6 місяців до 2 років). З суми заробітку

засудженого проводиться утримання в дохід держави від 10 до 20

%;

3) службові обмеження для військовослужбовців (на термін від

6 місяців до 2 років). З суми грошового забезпечення засудженого

проводиться утримання в дохід держави від 10 до 20 %. Під час

відбування засуджений не може бути підвищений за посадою, у

військовому званні, термін покарання не зараховується в строк

вислуги років для привласнення чергового звання;

4) арешт (на термін від 1 до 6 місяців);

5) обмеження свободи (на термін від 1 до 5 років). Покарання

полягає у перебуванні особи в кримінально-виконавчій установі

відкритого типу без ізоляції від суспільства під наглядом і з

обов'язковим залученням до праці;

6) перебування в дисциплінарному батальйоні

військовослужбовців (на термін від 6 місяців до 2 років). Цей вид

покарання застосовується тільки по відношенню до

військовослужбовців термінової служби;

7) позбавлення волі на певний термін (від 1 до 15 років);

8) довічне позбавлення волі.

Основні покарання можуть призначатися лише як самостійні

види. Не можна, наприклад, призначити одночасно арешт і виправні

роботи. Саме з цими видами покарань зв'язується досягнення мети

покарання. До основних покарань можуть приєднуватися додаткові

покарання.

Види додаткових покарань:

1) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину

або кваліфікаційного класу;

2) конфіскація майна.

Ці покарання не можуть призначатися як самостійні, вони

приєднуються до основних покарань.

Види покарань, які можуть призначатися як основні і

додаткові:

1) штраф (від 30 до 1000 не оподатковуваних мінімумів

доходів громадян);

2) позбавлення права посідати певні посади або займатися

певною діяльністю (на термін від 2 до 5 років — як основне

покарання і на термін від 1 року до 3 років — як додаткове

покарання).

Цю групу покарань можна застосовувати як самостійно, так і

приєднувати їх до основних покарань.