7. Поняття, форма і види цивільно-правових договорів

Цивільно – правові правочини — це правомірні дії, направлені

на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Розрізняють односторонні і двосторонні (багатобічні) правочини.

Односторонні правочини виражають волю одного суб'єкта

правових відносин. Прикладами таких правочинів є: заповіт,

ухвалення спадку, обіцянка винагороди (за знахідку тварини, що

загубилася, за повернення загублених документів).

Двосторонні (багатосторонні) правочини виражають

узгоджену волю декількох суб'єктів права, тому їх називають

договорами.

Договір — це угода двох або декількох осіб про встановлення,

зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Приклади

договорів: купівля-продаж, дарування, позика, доручення.

Не всяка угода суб'єктів права є цивільним договором. Для

визнання угоди договором воно повинне відповідати ряду

нормативних вимог, які називаються умовами дійсності договору:

1) правосуб'єктність учасників договору (контрагентів).

Укладен-ня договору вимагає свідомого виразу волі. Тому не

визнаються дійсними договори, поміщені недієздатними особами;

2) вільне волевиявлення сторін. Воля сторін виражається в їх

згоді прийняти на себе певні обов'язки і придбати певні права. Воля

сторін повинна бути вільною від помилок, викликаних обманом або

хитрістю. Волевиявлення, здійснене унаслідок насильства або під

загрозою його застосування, недійсно, а значить, недійсний і

договір;

3) дотримання потрібної законом форми договору. Цивільне

право диспозитивно за своєю суттю, тобто надає суб'єктам

можливість вибору декількох варіантів дій. Тому форми договорів

вельми різноманітні: можливі усні, письмові і навіть мовчазні

договори. Проте якщо закон містить вказівку на форму договору,

укладати його потрібно тільки в такій формі. Наприклад, договір

купівлі-продажу житлового будинку здійснюється тільки в

письмовій, нотаріально засвідченій формі;

4) реальність виконання договору. Договір є дійсним, якщо

його фізично і юридично можна виконати. Наприклад, фізично

неможливо здійснити купівлю-продаж неіснуючої в природі речі,

неможливо побудувати хмарочос за одну добу. Юридично

неможливо виконати те, що суперечить закону: наприклад, не

можна розглядати як договір угоду про здійснення розбійного

нападу на банк.

Розгалужена система договорів є надійною основою ділових

відносин. У сучасному цивільному праві розрізняють наступні види

договорів:

1) по моменту почала дії розрізняють консенсусні і реальні

договори. Дія консенсусного договору починається з моменту

укладення угоди учасниками договору. Наприклад, права і

обов'язки продавця і покупця виникають у момент укладення

договору купівлі-продажу. Дія реального договору починається з

моменту передачі речі, що служить предметом договору.

Наприклад, права кредитора і обов'язки позичальника виникають не

у момент угоди, а лише тоді, коли кредитор передасть позичальнику

гроші;

2) по наявності вигоди у контрагентів розрізняють

відшкодувальні і безвідплатні договори. Якщо виконання договору

приносить майнову вигоду обом контрагентам, договір є

відшкодувальним. Такі, наприклад, договори купівлі-продажу,

оренди, підряду. Якщо договір приносить майнову вигоду тільки

одному з контрагентів, він є безвідплатним: наприклад, договір

дарування. Ряд договорів по розсуду сторін може бути як

відшкодувальним, так і безвідплатним: наприклад, договір

зберігання;

3) Залежно від розподілу прав і обов'язків між сторонами

розрізняють односторонньо- і двосторонньо-зобов'язуючі договори.

У першому з них один контрагент має тільки права, а інший —

тільки обов'язки. Такий, наприклад, договір позики: кредитор має

право вимагати повернення наданої у позику суми, а позичальник

зобов'язаний її повернути. У двосторонньо-зобов'язуючому договорі

права і обов'язку мають обидва контрагенти. Характерним

прикладом такого договору є договір купівлі-продажу;

4) за змістом регульованій діяльності розрізняють майнові і

організаційні договори. Майновий договір направлений на

безпосереднє отримання майна або блага. Такі більшість цивільно-

правових договорів. Організационний договір призначений для

створення передумов отримання майнової вигоди, наприклад,

договір про спільну діяльність (будівництво і експлуатація якої-

небудь споруди).

5) головні і додаткові договори. Додатковий договір не може

існувати без головного договору. З виконанням головного договору

припиняється дія додаткового договору. Наприклад, договір позики

є головним, а договір застави в забезпечення виконання договору

позики — додатковим.