4. Порядок припинення трудового договору

за ініціативою працівника

Працівник має право розірвати безстроковий трудовий договір,

письмово попередивши про це роботодавця за два тижні. При цьому

працівник не зобов'язаний давати які-небудь пояснення свого

рішення.

У ряді випадків роботодавець зобов'язаний розірвати трудовий

договір в строк, про який просить працівник (як правило, до

закінчення двох тижнів). Ці випадки наступні:

1) переїзд на нове місце проживання;

2) переведення чоловіка/дружини працівника на роботу в іншу

місцевість;

3) вступ до учбового закладу;

4) неможливість проживання в даній місцевості (за медичними

показниками, документально підтвердженими);

5) вагітність;

6) догляд за дитиною, за хворим членом сім'ї або інвалідом 1

групи;

7) вихід на пенсію;

8) прийом на роботу за конкурсом.

Разом з тим, якщо працівник не залишив роботи після

закінчення терміну попередження про звільнення і не вимагає

розірвання трудового договору, роботодавець не має права його

звільнити. Виняток становить випадок, коли на це місце вже

запрошений інший працівник.

Розірвання трудового договору за ініціативою працівника

оформляється наказом по підприємству, установі, організації. У

трудовій книжці робиться відповідний запис. З працівником

повинен бути проведений повний розрахунок.

5. Порядок припинення трудового договору за

ініціативою власника або уповноваженого ним органу

З відповіді на попереднє питання ясно, що працівник не

зобов'язаний пояснювати причини звільнення за власним бажанням

— досить попереднього повідомлення роботодавця. Роботодавець

поставлений в жорсткіші умови — він зобов'язаний обґрунтувати

розірвання трудового договору за своєю ініціативою. Підстави

розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця

встановлені ст. 40 Кодексу законів про працю України. По даних

підставах можуть бути розірвані як безстрокові, так і термінові

трудові договори. Роботодавець не має права довільно

розширювати перелік вказаних в законі підстав:

1) ліквідація, реорганізація або перепрофілювання

підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або

штату працівників;

2) невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній

роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що

перешкоджає продовженню даної роботи;

3) систематичне невиконання працівником без поважних

причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором

(контрактом) або правилами внутрішнього трудового розпорядку,

якщо до працівника раніше застосовувалися заходи

дисциплінарного або суспільного стягнення;

4) прогул (зокрема відсутність на роботі більше трьох годин

протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез'явлення на роботу на протязі більше чотирьох місяців

підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи

відпустки по вагітності і родам, якщо законодавством не

встановлений триваліший термін збереження місця роботи (посади)

при певному захворюванні. За працівниками, що втратили

працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним

захворюванням, місце роботи зберігається до відновлення

працездатності або встановлення інвалідності;

6) відновлення на роботі працівника, що раніше виконував цю

роботу;

7) поява на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного

або токсичного сп'яніння;

8) здійснення за місцем роботи розкрадання (зокрема дрібного)

державного або суспільного майна, встановленого вироком, (що

вступив в законну силу), суду або ухвалою органу, в компетенцію

якого входить накладення адміністративного стягнення або

застосування заходів суспільної дії.

У разі звільнення працівника по скороченню чисельності або

штату працівників, невідповідності посади, що виявилася, або у

зв'язку з відновленням на роботі працівника, що раніше виконував

цю роботу, розірвання трудового договору допускається лише тоді,

коли неможливо перевести працівника, з його згоди, на іншу

роботу.

Не допускається звільнення працівника за ініціативою

адміністрації в період тимчасової непрацездатності працівника.

Додаткові підстави припинення трудового договору

(контракту) деяких категорій працівників за певних умов

встановлені ст. 41 КЗоТ України:

1) одноразове грубе порушення трудових обов'язків

керівником або посадовцями підприємства, установи, організації;

2) здійснення винних дій працівником, безпосередньо

обслуговуючим грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають

підстави для втрати довіри до нього з боку роботодавця;

3) здійснення працівником, що виконує виховні функції,

аморальної провини, несумісної з продовженням даної роботи.