4. Складові природно-заповідного фонду

Природно-заповідний фонд — це ділянки суходолу та водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та іншу цінність, а тому виокремлені з метою збереження природного середовища, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та екологічної безпеки України. У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

До природно-заповідного фонду відносять:

а) природні території та об'єкти — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

б) штучно створенні об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам є власністю народу України. Решта об'єктів природно-заповідного фонду може перебувати і в інших формах власності. У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.

Охорона об'єктів природно-заповідного фонду забезпечуєтьсяшляхом:

— встановлення заповідного режиму;

— організації систематичних спостережень за станом

заповідних природних комплексів та об'єктів;

— проведення комплексних досліджень з метою розробки

наукових основ їх збереження та ефективного використання;

— додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів

природно-заповідного фонду під час здійснення господарської,

управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і

проектнопланіровочної документації, землевпорядкування,

лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз;

— запровадження економічних важелів стимулювання їх

охорони;

— здійснення державного та громадського контролю за

додержанням режиму їх охорони та використання;

— встановлення підвищеної відповідальності за порушення

режиму їх охорони та використання, а також за знищення та

пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів;

— проведення широкого міжнародного співробітництва у цій

сфері;

— проведення інших заходів.

До того ж, ці об'єкти можуть використовуватися:

— у природоохоронних цілях;

— у науково-дослідних цілях;

— в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

— в освітньо-виховних цілях;

— для потреб моніторингу навколишнього природного

середовища.

Кожній території та об'єкту природно-заповідного фонду

надається відповідний режим. Під цим розуміють сукупність

науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які

визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів,

характер допустимої діяльності в них, порядок охорони,

використання і відтворення їх природних комплексів. Відповідно до

цих режимів виділяють правові статуси: природних заповідників;

біосферних заповідників; національних природних парків;

регіональних ландшафтних парків; заказників; пам'яток природи;

заповідних урочищ; ботанічних садів; дендрологічних парків;

зоологічних парків; парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

За порушення законодавства України про природно-

заповідний фонд винна особа може притягуватися до

дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної

відповідальності.