Тема 6. Основи цивільного права україни

Мета: знати характеристику цивільних правовідносин та

характеризувати цивільну правосуб’єктність учасників цих

правовідносин.

Задачі: вміти приміняти норми авторського права та

спадкового права на практиці.

1. Поняття цивільного права, його система

Цивільне право — галузь права України, регулююча майнові і

особисті немайнові відносини фізичних і юридичних осіб.

З нормами цивільного права ми стикаємося щодня. Поїздка в

суспільному транспорті, покупка газети, відвідини театру і

незліченна безліч інших різноманітних відносин регулюються

цивільним правом. Цивільне право грає таку важливу роль в житті

суспільства, в економіці країни, що цивільний кодекс інший раз

називають (неофіційно) другою, або економічною конституцією

країни.

Основи цивільно-правового регулювання в нашій країні

закріплює Конституція України. Такі, зокрема: непорушність права

приватної власності, економічне різноманіття (різноманіття форм

права власності), свобода підприємницької діяльності, право на

результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Цивільно-правові норми містяться в різних нормативно-

правових актах, найважливішим з яких є Цивільний кодекс України.

Діючий Цивільний кодекс України був введений в дію з 1 січня

2004г.

Внутрішня будова Цивільного кодексу України відповідає

структурі галузі цивільного права, тобто кодекс має Загальну і

Особливу частині.

Загальна частина Цивільного кодексу містить норми, що

визначають підстави (юридичні факти) виникнення цивільних прав і

обов'язків, здійснення цивільних прав і їх захист, поняття суб'єктів

права, представництва, довіреності, позовної давності.

Особлива частина Цивільного кодексу регулює відносини

власності, зобов'язальні відносини, авторське право і суміжні права,

спадкоємство. Значна частина статей особливої частини Цивільного

кодексу відмінена останніми роками. Зокрема, відносини власності

в даний час регулюються Законом України «Про власність»,

особисті немайнові і пов'язані з ними майнові права на результати

інтелектуальної і творчої діяльності регулюються Законом України

«Про авторське право і суміжні права» (11 липня 2001 р.).

2. Поняття, зміст і види цивільних правовідносин

Цивільно-правове відношення — це суспільне відношення,

врегульоване нормою цивільного права, учасники якого є носіями

цивільних прав і обов'язків.

Цивільне право регулює широкий круг різноманітних

відносин:

1) майнові відносини. Майнові відносини «обслуговують»

економічну сферу діяльності людини, задоволення його

матеріальних потреб. Це — відносини власності, відносини,

витікаючі з договорів, а також із спричинення майнової шкоди. У

такі відносини практично щодня, якщо не щогодини, вступає кожна

людина;

2) особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими. Такі

відносини, пов'язані з авторським правом, правом на винахід або

відкриття. Зв'язок даних особистих немайнових прав з майновими

виявляється в тому, що авторство породжує інтелектуальну

власність, право на винагороду;

3) особисті немайнові відносини, не пов'язані з майновими. В

даному випадку йдеться про відносини, пов'язані із захистом прав,

невіддільних від особи і тому непередаваних і невідчужуваних. Такі

ім'я, честь, гідність. Цивільно-правові норми регулюють відносини,

пов'язані із захистом цих особистих прав.

Як і всі правові відносини, цивільне правовідношення має свій

склад (структуру):

1) суб'єкти цивільного правовідношення. До них відносяться

фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни або піддані,

особи без громадянства), юридичні особи (організації,

підприємства, установи), Українська держава, Автономна

Республіка Крим, органи місцевого самоврядування;

2) об'єкт цивільного правовідношення. Це — матеріальні і

немате-ріальні блага, з приводу яких виникло правовідношення. До

матеріаль-них благ відносять майно (речі, гроші, цінні папери),

роботи і послуги. До нематеріальних — результати інтелектуальної

діяльності (твори науки, літератури, мистецтва), ім'я, честь, гідність,

ділова репутація, торгова марка, фірмовий знак і т.д.;

3) зміст цивільного правовідношення. Воно включає

суб'єктивні права і відповідні їм юридичні обов'язки суб'єктів

правовідношення.

Проаналізуємо, наприклад, цивільно-правове відношення, що

виникло в результаті укладення договору оренди житлового

приміщення. Суб'єктами правовідношення є орендодавець і

орендар, об'єктом — приміщення. Зміст даного правового

відношення включає: право орендодавця вимагати від орендаря

обумовленої орендної платні і обов'язок — надати житлове

приміщення в придатному для користування стані; право орендаря

користуватися даним приміщенням і обов'язок — вчасно вносити

орендну платню.