1.6. Функції держави, форми і методи їх здійснення, внутрішні та зовнішні функції держав із соціально-демократичною орієнтацією

При розгляді питання 1. було вказано, що сутність держави (тобто її соціальне призначення) виявляється в її фор­мах. Але практика діяльності тієї чи іншої держави доводить, що її сутність не тільки проявляється у формах, а й виражається в її зусиллях. Це випливає з того, що перед будь-якою державою завжди постає певне коло завдань, на вирішення яких вона спрямовує свої матеріальні ресурси й ідеологічні та політичні зусилля.

Викладене дає підстави стверджувати, що для здійснення своїх завдань і цілей щодо задоволення потреб суспільства держава та її органи повинні зосередити свої зусилля на основних напрямах своєї діяльності. Ці основні напрями й називаються функціями держави.

Функції держави – це основні напрями її діяльності, в яких знаходять своє вираження її сутність, завдання та цілі.

В юридичній літературі є й таке визначення функцій держави: це основні напрями її діяльності, певна робота, коло її діяльності, здійснюваної за встановленим законом або договором обов'язку.

Функціям держави властива низка ознак:

1. У функціях безпосередньо відображається і конкретизується соціальна сутність держави. Зокрема, в них чітко проявляється відповідь на питання про те, чиї інтереси виражає і забезпечує держава: окремих класів, соціальних груп чи всього суспільства.

2. Саме через функції реалізуються основні завдання держави і підлуговування суспільства та його членів у всіх сферах соціальних відносин.

3. Оскільки поставлена мета будь-якої держави досягається шляхом реалізації її функцій, саме у функціях держав різних історичних типів виявляються закономірності й особливості розвитку соціально-економічних і політичних умов суспільного життя.

4. Саме функції держави необхідно розглядати як напрями і сторони її діяльності.

Викладене вище дає підстави стверджувати, що головні завдання і цілі держави на тій чи іншій стадії її розвитку зумовлюються економічними, політичними, соціальними та іншими умовами її існування. А відтак основні напрями діяльності держави, тобто її функції, мають об'єктивний характер, зумовлений потребами життя суспільства.

Здійснення функцій держави має постійний, систематичний характер і відбувається впродовж усього часу існування об'єктивно зумовлених завдань, що стоять перед державою.

Таким чином, здійснення державних функцій – складний і багатогранний процес впливу держави через відповідні структури на певне коло суспільних відносин. Різноманітність та особливості соціальних відносин обумовлюють й існування досить широкого кола відповідних функцій держави.

При цьому зауважимо, що функції держави не слід ототожнювати з функціями її окремих органів, оскільки перші за своїм змістом значно ширші за останні. У цьому сенсі необхідно також відрізняти функції держави від окремих видів її діяльності, які здійснюються спеціально уповноваженими на це органами.

Оскільки предметом вивчення теорії держави і права є не всі функції (зусилля) будь-якої держави, а тільки ті з них, що вира­жають її сутність, без яких вона не може повноцінно діяти як найважливіша складова частина політичної системи суспільства, об­межимось розглядом лише основних функцій держави.

Для спрощення розуміння та вивчення функції держави класифікують за видовими групами (видами), а саме:

1. За соціальним значенням державної діяльності функції держави поділяють на:

• основні;

• неосновні.

2. За територіальною спрямованістю (або за сферами діяльності держави) їх поділяють на:

• внутрішні;

• зовнішні.

3. За часом виконання (або тривалістю здійснення в часі) серед них розрізняють:

- постійні;

- тимчасові.

4. За сферами суспільного життя серед них виділяють:

- гуманітарні;

- економічні;

- політичні;

- соціальні;

- екологічні.

Основні функції безпосередньо характеризують соціальну сутність і призначення держави, їх реалізація покладається не на окремі органи держави, а на державу загалом, за своїм змістом во­ни мають комплексний характер. Тому це найбільш загальні і важливі напрями діяльності держави зі здійснення стратегічних завдань і цілей, що стоять перед нею на тому чи іншому етапі її розвитку. Такими основними функціями, наприклад, є: оборона країни, підтримання зовнішніх відносин, захист правопорядку, законності, охорона прав і свобод громадян та ін.

Неосновні функції – це складові елементи основних функцій. Самі по собі вони не розкривають сутності держави, і їх здійснення забез­печується діяльністю окремих ланок державного апарату. Вони ста­новлять напрями діяльності держави з виконання її завдань у конк­ретній, і в цьому розумінні більш вузькій сфері суспільних відносин. Наприклад, у складі основної функції – оборони країни – можна ви­окремити такі неосновні функції: зміцнення збройних сил, науково-технічний прогрес для забезпечення їх озброєння, забезпечення відповідних пропорцій військового та цивільного виробництва.

Внутрішні функції – це напрями діяльності конкретної держа­ви, які здійснюються в її межах і в яких виражається її внутрішня політика. До них можна віднести: регулювання економічних відносин, соціальне обслуговування населення, охорону правопо­рядку та прав і свобод людини і громадянина, охорону і раціональ­не використання природних ресурсів.

Зовнішні функції забезпечують здійснення зовнішньої політи­ки держави. Це основні напрями діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськи­ми організаціями та світовим товариством загалом. До них відно­сять: захист державного суверенітету, підтримання міжнародного миру, організацію співробітництва з суб'єктами міжнародних від­носин у всіх сферах життєдіяльності світового товариства.

При цьому слід пам’ятати, що в державах різних типів і на різних етапах їх розвитку кількість і зміст як внутрішніх, так і зовнішніх функцій змінювались.

Постійні функції – це такі напрями діяльності держави, які здійснюються впродовж усього часу існування будь-якої держави. Ними є, приміром, оборона країни, охорона громадського правопорядку.

Тимчасові функції – здійснюються протягом визначеного часу діяльності держави – йдеться, наприклад, про ліквідацію стихійного лиха, ведення війни тощо.

Гуманітарні функції – це такі напрями діяльності держави, в ході яких кожній людині забезпечуються належні умови життя.

Економічні функції – напрями діяльності держави з перебудови її економіки у відповідності до розвитку світового прогресу.

Політичні функції – напрями діяльності держави у створенні умом для формування і функціонування державної влади на принципах демократії.

Зауваження щодо зміни кількості та змісту внутрішніх і зовнішніх функцій стосуються і всіх інших функцій держави. Усі во­но є сталими, через об'єктивні вимоги часу вони постійно змі­ниться і діалектично розвиваються: одні відмирають, нові народжуються, основні перетворюються в неосновні, тимчасові стають постійними.

Зміст будь-якої функції держави є процесом впливу держави на певні суспільні відносини або на їх споріднену групу через практичну діяльність її відповідних структур. Тому кожна конкретна функція поєднує у собі зміст, форму та метод її здійснення віповідною гілкою єдиної державної влади, застосування якої пов’язане з особливостями конкретного об'єкта державного впливу.

На цій підставі функції держави розрізняють за формами та методами їх здійснення.

Форми здійснення функцій держави – це спеціальні сфери її діяльності, за допомогою яких реалізуються державні функції.

За правовими наслідками вказані форми поділяють на:

• правові;

• неправові (організаційні).

Правові форми - це такі види здійснення функцій держави, які тягнуть за собою правові наслідки.

Види правових форм здійснення функцій держави:

• правотворча, що полягає у правовому регулюванні суспіль­них відносин шляхом видання нормативних (загальнообов'язкових для виконання) актів;

• виконавчо-розпорядча, що характеризується діяльністю дер­ни та її органів у застосуванні, виконанні, використанні та до­держанні правових норм при здійсненні державних функцій;

• правозастосовча – це діяльність держави та її органів по втіленню у повсякденне життя законів і підзаконних норматив­них актів шляхом видання конкретних правозастосовних (індивідуально-правових) рішень;

• правоохоронна – виявляється через відповідне реагування на вчинені правопорушення у сфері здійснення державних функцій та встановлення і притягнення до відповідальності винних.

Неправові (організаційні) форми – це специфічні види прак­тичної діяльності по здійсненню функцій держави, які не тягнуть за собою правових наслідків.

Види неправових форм здійснення функцій держави:

• організаційно-регламентуюча – це техніко-організаційне забезпечення функціонування різних ланок державного механізму;

• організаційно-господарська – поточна господарська робота щодо матеріального забезпечення виконання різних державних функцій;

• організаційно-ідеологічна – це роз'яснювальна, виховна робота, спрямована на ідеологічне забезпечення виконання тих чи інших функцій держави.

Виконання функцій держави забезпечується застосуванням ряду методів.

Методи здійснення функцій держави – це засоби, способи та прийоми, за допомогою яких здійснюються спеціальні види діяльності держави з реалізації її функцій.

Види методів здійснення функцій держави:

• переконання – це діяльність держави по вихованню населен­ня та проведенню різних профілактичних заходів, спрямованих на формування у населення переконання в об'єктивній необхідності функцій держави та сприяння їх реалізації;

• заохочення – це пропаганда позитивного досвіду та надання пільг і нагород суб'єктам, які безпосередньо беруть участь або сприяють ефективному здійсненню функцій держави;

• примусу – це застосування до правопорушників у сфері здійснення державних функцій заходів покарання, перевихован­ня та спонукання до діяльності щодо усунення шкоди.

Вище було наголошено на тому, що функції держави на різних історичних етапах її розвитку змінюються. Тому з огляду на те, що на сучасному етапі у світовому розвитку державності пріоритет надається державам з соціально-демократичною орієн­тацією, доцільно розглянути внутрішні та зовнішні функції тако­го типу держави. Як видається, саме через здійснення цих функцій державами цієї форми правління і формується сучасна правова демократична держава.

У контексті розгляду даного питання спинимося на аналізі внутрішніх і зовнішніх функцій держав із соціально-демократичною орієнтацією в гуманітарній, економічній і політичній сферах, що й дасть нам можливість виявити основні і характерні особливості цьо­го типу держав.

1. Внутрішні функції держав із соціально-демократичною орієнтацією спрямовані на:

у гуманітарній сфері:

а) забезпечення прав людини і громадянина;

б) соціальне забезпечення нормальних умов існування людини;

в) організацію освіти і виховання людини, розвиток мистецтв та культури у суспільстві;

г) охорону навколишнього природного середовища; в економічній сфері:

а) забезпечення економічного зростання у державі до світових стандартів;

б) організацію і стимулювання наукових досліджень у всіх напрямах економічного розвитку держави;

в) регулювання й охорону праці, забезпечення рівня споживання світового рівня;

у політичній сфері:

а) створення і збереження умов національної самобутності корінної нації та національних меншин;

б) реалізацію народом свого права на здійснення влади;

в) охорону конституційного ладу, правопорядку і дисципліни;

г) захист усіх форм власності;

д) забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.

2. Зовнішні функції держав із соціально-демократичною орієнтацією спрямовані на:

у гуманітарній сфері:

а) участь у забезпеченні прав людини і громадянина на міжнародному рівні;

б) допомогу світовому товариству на випадок стихійного лиха ти інших кризових ситуацій;

в) підтримку зусиль світового товариства у поліпшенні стану навколишнього середовища;

г) міжнародне культурно-виховне співробітництво зі світовою спільнотою;

в економічній сфері:

а) інтегрування у світову економічну систему;

б) участь у розв'язанні глобальних світових проблем (енергети­ка, космос, економіка тощо);

у політичній сфері:

а) поглиблення співпраці у міжнародних договірних відносинах;

б) забезпечення суверенітету й обороноздатності держави;

в) участь у ненасильницькому забезпеченні світопорядку та у боротьбі з міжнародним тероризмом;

г) підтримку консолідації здорових сил світу по забезпеченню подальшого вирішення інших світових глобальних проблем.