3.4. Конституційна система органів державної влади України

Як відомо, виконання своїх функцій будь-яка держава здійснює через діяльність органів державної влади (державних органів), сукупність яких іменується державним апаратом.

В юридичній літературі є різні варіанти визначення органу дер­жавної влади. Найбільш прийнятним може бути, на наш погляд, запропонований нами варіант (див. розділ 1, м. 2, п. 2.7.3). Орган державної влади – це структурно організований колектив держав­них службовців (один службовець), який утворений на законних підставах і наділений владними повноваженнями та необхідними засобами для виконання визначених завдань і функцій держави.

Державні органи мають специфічні ознаки, за якими їх відріз­няють як від державних організацій, так і від органів недержав­них громадсько-політичних організацій. Такими ознаками є:

1. Вони формуються безпосередньо державою або населенням і виконують свої функції від імені держави.

2. Вони мають певну організаційну структуру, територіальний масштаб діяльності, спеціальні повноваження, що визначає їх місце та роль у державі, а також порядок їх взаємовідносин з іншими державними органами й організаціями.

3. Для виконання своїх функцій їм надані чітко визначені пов­новаження державно-владного характеру.

Державні органи поділяються на види, класифікація яких здійснюється за різними критеріями, зокрема:

1. За змістом діяльності або функціональним призначенням:

а) законодавчі;

б) державний орган в особі глави держави;

в) виконавчо-розпорядчі (державного управління);

г) судові;

д) контрольно-наглядові.

2. За місцем у системі державного апарату:

а) первинні;

б) похідні (вторинні), що створюються первинними і підзвітні їм.

3. За способом утворення:

а) виборчі;

б) призначувані;

в) ті, що можуть успадковуватися.

4. За кількісним складом:

а) колегіальні;

б) одноосібні.

5. За часом функціонування:

а) постійні;

б) тимчасові.

6. За масштабом діяльності або за територіальною ознакою:

а) загальні;

б) центральні;

в) регіональні;

г) місцеві;

д) локальні.

7. Залежно від забезпечення державної безпеки:

а) збройні сили та інші військові формування;

б) правоохоронні органи і т. ін.

Органи державної влади складають певну систему, до якої включають:

а) органи законодавчої влади (Верховна Рада України);

б) органи виконавчої влади (вищий - Кабінет Міністрів Ук­раїни; центральні - міністерства, державні комітети та ін.);

в) місцеві (державні адміністрації, місцеві органи центральних органів);

г) органи судової влади;

д) Президент України; є) органи прокуратури;

є) державні установи, державні підприємства, інші державні організації.

3.5. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні

Відповідно до Конституції України (розділ XI), Закону Ук­раїни «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. і ратифіко­ваної Верховною Радою України Європейської хартії місцевого са­моврядування місцеве самоврядування виступає як:

• форма народовладдя;

• різновид політичної влади;

• одна із засад конституційного ладу;

• право жителів відповідної територіальної одиниці (тери­торіальної громади) на самостійне вирішення питань місцевого значення.

Місцеве самоврядування діє на таких принципах:

а) народовладдя;

б) гласності;

в) поєднання місцевих і державних інтересів;

г) виборності;

д) самостійності;

є) підзвітності і відповідальності;

є) державної підтримки і гарантії;

з) судового захисту.

Зі ст. 140 Конституції України, а також ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в поряд­ку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через визначе­ний структурно-організаційний механізм, який називається сис­темою місцевого самоврядування.

Отже, система місцевого самоврядування – це сукупність ор­ганів самоорганізації населення та їх організаційних форм, через які відповідна територіальна громада або її складові частини вирішують усі без винятку питання місцевого значення.

Викладене дає підстави стверджувати: по-перше, основою місце­вого самоврядування в Україні є територіальна громада; по-друге, систему місцевого самоврядування становлять такі елементи:

а) територіальна громада;

б) сільські, селищні, міські ради;

в) сільські, селищні, міські голови;

г) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад;

д) районні в місті ради, які створюються в містах із районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради;

є) районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

ж) органи самоорганізації населення.

До повноважень (компетенції) органів місцевого самовряду­вання належать:

а) управління комунальним майном;

б) затвердження програм соціального, економічного та куль­турного розвитку і контроль за їх виконанням;

в) затвердження відповідних бюджетів;

г) встановлення місцевих податків і зборів;

д) проведення місцевих референдумів;

є) створення, реорганізація і ліквідація комунальних підпри­ємств, установ і організацій;

Діяльність місцевого самоврядування здійснюється у таких організаційних формах:

а) безпосередньо населенням – шляхом проведення референдумів, виборів, зборів, сходів;

б) через виборні органи.

Органам місцевого самоврядування можуть передаватися ок­ремі повноваження виконавчої влади з їх фінансуванням та відпо­відним контролем за їх здійсненням.

У межах своїх повноважень органи місцевого самоврядування приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відпо­відній території.

Щодо питання про такий елемент системи місцевого самовря­дування, як органи самоорганізації населення в Україні, не­обхідно наголосити на наступному.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про місце­ве самоврядування в Україні» з ініціативи жителів можуть ство­рюватися органи самоорганізації населення, які є однією з форм участі населення у вирішенні питань місцевого значення. Такі ор­гани можна класифікувати як:

а) сільські та селищні комітети;

б) вуличні та квартальні комітети;

в) домові комітети;

г) комітети районів у містах.

Орган самоорганізації населення створюється з ініціативи зборів (конференції) жителів за місцем проживання за участі не менше по­ловини жителів відповідної території, які мають право голосу. Дозвіл на створення такого органу надають сільська, селищна, міська, районна у місті рада. Дозволений орган у відповідному по­рядку реєструється з наданням йому статусу юридичної особи або без такого статусу.

До повноважень органу самоорганізації населення належать:

а) право представляти інтереси жителів у всіх місцевих органах;

б) право вносити пропозиції до проектів місцевих програм;

в) організовувати участь населення у заходах щодо охорони навколишнього середовища, пам'ятників історії та культури, благоустрою території;

г) здійснювати контроль за якістю житлово-комунальних послуг;

д) організовувати допомогу тим категоріям громадян, які з різ­них причин її потребують;

є) сприяти правоохоронним, пожежного нагляду, санітарного нагляду та іншим контролюючим органам у здійсненні ними своїх функцій.

Як і органам місцевого самоврядування загалом, так і органам са­моорганізації населення, місцеві ради мають право передавати части­ну своїх повноважень з необхідним фінансуванням для їх виконання.

Як правило, члени того чи іншого органу самоорганізації насе­лення виконують свої обов'язки на громадських засадах, але за рішенням зборів (конференції) жителів за місцем проживання керівник і секретар такого органу можуть працювати на постійній основі з відповідною оплатою їхньої роботи.