6.2. Шлюб, умови і порядок його укладання, припинення та визнання недійсним

Відповідно до ст. 21 СК України шлюб-це сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, який є підставою виникнення в них прав та обов'язків подружжя.

В юридичній літературі існують і інші визначення шлюбу. Одні з них вміщують основні ознаки шлюбу, інші - визначають його як договір.

Вважається, що шлюб має такі специфічні ознаки:

а) добровільність;

б) досягнення шлюбного віку для жінки і чоловіка;

в) реєстрацію шлюбу у визначеному Сімейним кодексом по­рядку;

г) його спрямованість на утворення сімейного союзу жінки і чоловіка.

Щодо шлюбного договору (ст. 9 СК), який укладають особи, що вступають у шлюб, чи подружжя в період шлюбу, то його призначенням є врегулювання майнових відносин на час шлюбу. Такий договір має майже всі ознаки цивільного договору.

Сімейним кодексом передбачаються такі умови укладання шлюбу:

а) взаємна вільна згода жінки і чоловіка на шлюб (добровільність шлюбу);

б) досягнення особами, які бажають вступити в шлюб, на день реєстрації шлюбу визначеного (шлюбного) віку.

Шлюбний вік для жінки становить 17 років, для чоловіка -18 років, а для особи, яка досягла 14 років і бажає зареєструвати шлюб, необхідно отримати рішення суду про надання права на шлюб, якщо суд дійде висновку, що таке рішення відповідає її інтересам.

Шлюб не може бути укладеним за таких умов:

а) перебування в іншому шлюбі;

б) наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв'язків прямої лінії споріднення;

в) наявність між бажаючими укласти шлюб відносин усинов­лення;

г) недієздатність осіб (або особи), які бажають одружитися. Повний перелік перешкод та їх нюанси вміщено у ст. 26 СК України.

Передбачений сімейним законодавством порядок укла­дання шлюбу умовно поділяють на такі етапи:

1. Звернення до Державного органу реєстрації актів цивіль­ного стану (РАЦСу) жінки та чоловіка, які бажають одружи­тися. Заява подається особисто, а за наявності в жінки або і чо­ловіка поважних причин (хвороба, відрядження) - і через представників, повноваження яких оформлені в установленому законом порядку.

2. Ознайомлення осіб, що бажають одружитися, з їхніми пра­вами й обов'язками. Ознайомлюючи з правами та обов'язками майбутнє подружжя та батьків, їх попереджають про наслідки приховування перешкод для одруження. Як осіб, котрі подали за­яву про реєстрацію шлюбу, їх ознайомлюють зі станом здоров'я одне одного.

3. Прийняття органами РАЦСу заяви за наявності всіх не­обхідних документів.

4. Заручини. З моменту подання заяви про реєстрацію шлюбу особи вважаються зарученими, що є формальним станом, який не породжує сімейних прав та обов'язків у заручених осіб.

Разом з тим правові наслідки можуть наступити у разі відмо­ви заручених осіб від шлюбу. Ст. 31 СК передбачає: якщо були понесені затрати на приготування до реєстрації шлюбу та весілля, то в разі відмови від шлюбу однією зі сторін зару­чин вона і зобов'язана відшкодувати іншій стороні ці затрати в повному обсязі. Підставами звільнення від такого відшкоду­вання є:

а) протиправна, аморальна поведінка нареченої (нареченого);

б) приховання нею (ним) обставин, що мають для особи, яка відмовилася від шлюбу, істотне значення.

При цьому між означеними обставинами та відмовою від шлю­бу повинен бути причинний зв'язок.

Сімейним кодексом по-новому вирішується й питання про по­вернення речей, подарованих майбутньому подружжю на весілля. Відповідно до п. 4 ст. 31 в разі відмови одного із заручених від шлюбу розірвання договору дарування вирішується в судовому порядку.

5. Реєстрація шлюбу. Означена процедура здійснюється по закінченні одного місяця від дня подання заяви про реєстрацію шлюбу, а у випадках:

а) вагітності нареченої;

б) народження нею дитини;

в) безпосередньої загрози для життя нареченої чи нареченого — в день подання заяви.

Передбачається і відкладання реєстрації шлюбу як за заявою за­ручених осіб, так і за рішенням керівника органу РАЦСу на термін до трьох місяців.

Новий СК не допускає реєстрації шлюбу через представника (представників), тобто реєстрація здійснюється в разі персональ­ної присутності наречених. Місцем реєстрації шлюбу є держав­ний орган РАЦСу або:

а) за місцем проживання наречених;

б) за місцем надання стаціонарної медичної допомоги;

в) в іншому місці, якщо вони не можуть прибути до органу РАЦСу з поважних причин.

Нареченим надається право на вибір прізвища. З моменту реєстрації шлюбу між жінкою і чоловіком виникають права й обов'язки подруж­жя. При цьому жодному з подружжя не надаються пільги чи переваги або обмеження прав та свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Реєстрація підтверджується видачею Свідоцтва про шлюб.

Допускається реєстрація шлюбу із засудженими, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, за місцезнаходженням таких установ на загальних підставах. А реєстрація шлюбу з особами, які перебувають під вартою в період досудового слідства, здійснюється в слідчих ізоляторах (тюрмах) лише з письмового дозволу органу, який розслідує справу, в такому самому порядку і за такими сами­ми правилами, що встановлені для виправно-трудових установ.

Відповідно до ст. 104 СК шлюб припиняється внаслідок:

а) смерті одного з подружжя або оголошення його померлим;

б) його розірвання.

За життя подружжя шлюб може бути розірваним шляхом роз­лучення:

1. У державних органах РАЦСу:

1. за взаємною згодою подружжя, яке не має дітей, незалежно від наявності між ними майнового спору;

2. за заявою одного із подружжя шлюб розривається, якщо дру­гий із подружжя:

а) визнаний безвісно відсутнім;

б) визнаний недієздатним.

2. За рішенням суду:

1) за взаємною згодою подружжя; а) за наявності дітей;

б) при виникненні спору про майно;

в) призначенні аліментів;

2) за позовом одного з подружжя. Але позов не може пред'явля­тися протягом вагітності дружини та упродовж першого року після народження дитини.

Розірвання шлюбу слід відрізняти від визнання його недійсним. Визнання шлюбу недійсним здійснюється судом за на­явності визначених чинним законодавством (статті 22, 24-26 СК) таких підстав:

а) відсутності добровільної згоди жінки та чоловіка, які одру­жилися;

б) недосягнення шлюбного віку;

в) наявності хоча б в одного з подружжя іншого шлюбу;

г) якщо один із подружжя визнаний судом недієздатним;

д) укладання шлюбу між родичами прямої лінії споріднення; між рідними (повнорідними і неповнорідними) та двоюрідними сестрами і братами; між рідними тіткою, дядьком та племінни­цею, племінником; між усиновлювачем та усиновленою дитиною;

є) приховання тяжкої хвороби, або такої, яка є небезпечною для іншого з подружжя чи їхніх нащадків;

є) реєстрація шлюбу хоча б одним із подружжя без наміру ство­рити сім'ю та набуття прав і обов'язків подружжя.