4.3. Поняття, ознаки і склад адміністративного правопорушення

Аналіз наукової та навчальної літератури з адміністра­тивно-правової тематики дає підстави сформулювати наступне визначення адміністративного правопорушення (проступку).

Адміністративне правопорушення (проступок) – це суспіль­но небезпечна, протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка пося­гає на права і свободи людини і громадянина, власність, порушує вимоги обов'язкових правил поведінки у сфері державного уп­равління, за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Із цього визначення можна виокремити такі ознаки адміністра­тивного правопорушення (проступку):

а) суспільна небезпечність;

б) протиправність;

в) винність;

г) карність.

Необхідно зауважити, що суспільна небезпечність адміністра­тивного проступку в нормах адміністративного права прямо не визначена. Але, враховуючи той факт, що адміністративні право­порушення (проступки) посягають на конкретно визначені пра­вовідносини, які охороняються адміністративним законодавством, та завдають шкоду встановленому правопорядку, а також беручи до уваги, що до правопорушників застосовуються заходи держав­ного примусового впливу, буде логічним і закономірним зробити висновок, що адміністративне правопорушення (проступок) є суспільно небезпечним явищем.

При цьому слід мати на увазі, що саме ступінь суспільної небез­печності є головною ознакою в розмежуванні адміністративних проступків і кримінальних злочинів.

Протиправність означає заборону адміністративним законо­давством певного виду дії чи бездіяльності. Причому правові нор­ми, в яких встановлюються певні правила з визначенням протиправності як ознаки адміністративного правопорушення, можуть бути не тільки в адміністративному праві, а й у трудовому, фінансово­му, земельному, господарському, житловому тощо.

Винність – це вина правопорушника, тобто його психічне (внутрішнє) ставлення до вчинення певного діяння та його наслідків.

Карність означає, що за здійснення визначеної дії адміністра­тивним законодавством передбачено відповідне покарання у формі адміністративних стягнень.

Наявність самих ознак ще не засвідчує, що те чи інше діян­ня можна вважати адміністративним правопорушенням. Відповідно, щоб діяння можна було кваліфікувати як адміністра­тивне правопорушення, в теорії адміністративного права розробле­но юридичну модель адміністративного правопорушення (його склад). До такої моделі (складу) адміністративного правопорушен­ня включають елементи:

а) об'єкт;

б) об'єктивна сторона;

в) суб'єкт;

г) суб'єктивна сторона.

Об'єкт адміністративного правопорушення – це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами цивільного, трудового, фінансового, земельного права (здоров'я, честь і гідність людини і громадянина, власність, порядок управління і т. ін.), за порушення яких наклада­ються адміністративні стягнення.

Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення – це сукупність зовнішніх ознак правопорушення, які включають са­ме діяння (дії чи бездіяльність), його наслідки, причинний зв'язок між ними, місце, час, обставини, спосіб скоєння.

Суб'єктом адміністративного правопорушення може бути осудна особа 16-річного віку, іноземний громадянин, особа без громадянства, посадова особа.

Особа, яка скоїла адміністративне правопорушення у віці від 16 до 18 років, притягається до відповідальності, як правило, в особливому порядку, а за визначені окремі правопорушення - на загальних підставах.

Щодо посадових осіб, то вони несуть відповідальність не тільки за скоєні безпосередньо ними правопорушення, а й за незабезпе­чення їх виконання іншими, насамперед підлеглими їм особами.

Суб'єктивна сторона полягає у вині правопорушника, моти­вах і меті його протиправної поведінки.