2.7. Правомірна поведінка і правопорушення: поняття, озна­ки і види, склад правопорушення

Розглядаючи питання застосування норм права і право­вих відносин, нами неодноразово вживався термін «поведінка суб'єктів». В юридичній літературі і практиці правового регулю­вання до поняття терміна «поведінка» відносять тільки ту людську активність, яка має те чи інше соціальне значення і певним чином регулюється (упорядковується) будь-якими соціальними нормами.

Та поведінка людей, що регулюється нормами права в юри­дичній науці, виражається одним терміном – «правова поведінка і діяльність».

Правова поведінка є двох видів: правомірна і протиправна. Цей поділ зумовлений різними станами поведінки і діяльності особи та інших суб'єктів суспільних відносин стосовно правових вимог, що закріплені в нормативно-правових актах. Якщо по­ведінка чи діяльність відповідають правовим нормам, вона є пра­вомірною, і навпаки, якщо суперечить – вона є протиправною.

Упродовж тривалого часу в нашій юридичній науці і практиці головна увага приділялася протиправній поведінці, що було пов'язано з вивченням причин і умов правопорушень і злочинності. Вивченню ж правомірної поведінки відводилась другорядна роль.

Оскільки в перехідних умовах розбудови правової держави по­чав діяти принцип: «Дозволено все те, що не заборонено законом», виникла потреба у створенні досконалої системи законодавства, що й зумовило необхідність у глибшому вивченні також теорії і практики правомірної поведінки.

Із цього можна зробити висновок, що цінність правомірної по­ведінки виявляється в тому, що саме вона є для сучасного суспільства соціально корисною, відповідає закріпленим в чин­них нормах права моделям поведінки та має тільки позитивні юридичні наслідки.

Правомірною поведінка є за таких умов:

• відображає об'єктивну можливість і необхідність;

• є бажаною і допустимою;

• відповідає інтересам громадянського суспільства;

• гарантується і охороняється державою;

• відповідає вимогам норм права.

З огляду на викладене можна сформулювати таке визначення правомірної поведінки:

Правомірна поведінка – це суспільно необхідна, бажана і допус­тима поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів, яка відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів, не є сус­пільно небезпечною для держави і людей і гарантується й охоро­няється державою.

Таким чином, основною юридичною ознакою правомірної по­ведінки є її відповідність приписам норм права. Дотримуючись правомірної поведінки, суб'єкт виявляє своє ставлення до різних варіантів вчинків (правових чи неправових).

Саме вибір правово­го варіанта забезпечує йому такі переваги:

а) інші суб'єкти зобов'язані сприяти або не втручатися в йо­го дії;

б) у разі невиконання ними цих обов'язків застосовується дер­жавний примус, чим і забезпечується відновлення порушеного права або виконання зобов'язаним суб'єктом своїх відповідних обов'язків.

Отже, правомірна поведінка, з одного боку, тягне за собою ви­никнення правових відносин, а з іншого – застосування певних заходів правового регулювання та включення державного ме­ханізму, спрямованих на гарантування, захист і охорону ре­алізації інтересів суб'єкта і суспільства в цілому.

Поряд із зазначеним, до інших заходів щодо реакції права і держави на правомірну поведінку відносять пряме стимулюван­ня і заохочення державою правомірних вчинків, незалежно від то­го, виражені вони у використанні суб'єктивних прав, чи у вико­нанні обов'язків.

У теорії права правомірна поведінка класифікується за видами на різних підставах. Найпоширенішою в юридичній літературі є класифікація її відповідно до особливостей суб'єктивної сторони на такі види:

• активна правова;

• звичайна правомірна;

• конформна (пристосуванська);

• маргінальна правомірна.

Активна правова поведінка виражається у добровільному здійсненні норм права та відповідній реакції на порушення пра­вових приписів з боку інших суб'єктів. Саме цей вид правової поведінки заснований на переконаності суб'єкта у необхідності та справедливості дотримання правових приписів, на високій правовій свідомості та правовій культурі.

Звичайна поведінка характеризується тим, що суб'єкт сприй­має необхідність її здійснення як звичку і навіть може цього не усвідомлювати.

Конформна (пристосуванська) поведінка – це пасивно-пристосуванське ставлення до правового середовища за принципами: «моя хата з краю» або «поводься так, як поводять себе інші». Тобто конформна правомірна поведінка базується не на переко­нанні суб'єкта в необхідності та доцільності неухильного вико­нання приписів норм права, а просто пристосуванням до оточую­чого його соціального середовища. Саме дотримання принципу «Поводься так, як поводять себе інші» є найбільш небезпечним, оскільки його носій, потрапивши в середовище схильних до пра­вопорушень осіб, швидко змінює свою правомірну поведінку на протиправну.

Маргінальна поведінка характерна тим, що суб'єкт у своїх вчинках керується не позитивними правовими настроями, а стра­хом перед юридичною відповідальністю за скоєння правопорушен­ня. Тому носій такого виду правомірної поведінки завжди готовий до протиправних вчинків, якщо переконаний у їх безкарності.

Як раніше зазначалося, іншим видом правової по­ведінки є протиправна поведінка або правопорушення.

Протиправна поведінка, на відміну від правомірної, вияв­ляється в механізмі правового регулювання тільки як юридичний факт, тобто як така конкретна обставина, яка є однією з основних причин виникнення правоохоронних відносин.

Звичайно, що правопорушення (протиправна поведінка) на­лежить до суспільно шкідливих обставин, що можуть викликати у функціонуванні суспільних відносин такі негативні явища і зміни, які не відповідають нормальним умовам існування лю­дини, суспільства та соціальному прогресу.