5.4. Зобов'язальне право і його особливості

Якщо у сфері цивільного обігу право власності визначає стан приналежності речей (майна), то зобов'язальне право регу­лює обов'язки передачі речей від однієї особи до іншої, виконання певних дій, надання послуг і т. ін.

У цивілістичній літературі даються різні визначення зо­бов'язання. Найчастіше його визначають як один із видів цивіль­них правових відносин. В якості правовідношення зобов'язання визнається і Цивільним кодексом України. Зокрема, у ст. 509 пря­мо вказується, що зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, надати послугу, виконати роботу, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кре­дитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, зобов'язальне право – це система цивільно-правових норм, які на засадах юридичної рівності регулюють майнові відносини у сфері товарообігу, а також майнові відносини з пок­риття заподіяної шкоди за участю юридичних і фізичних осіб.

Зобов'язальне право становить певну систему, яка поділяється на загальну і особливу частини. В загальну частину вхо­дять норми, які поширюються на всі зобов'язання, що виникають у цивільних правовідносинах (наприклад, норми про поняття та підстави виникнення зобов'язань, їх виконання, відповідальність суб'єктів за їх порушення, їх припинення). Особливу частину становлять норми, які регулюють окремі види зобов'язань (як-от: купівлю-продаж, майновий найм, поставку, підряд, підряд на капі­тальне будівництво і т. ін.).

Елементами зобов'язання, як і будь-якого іншого виду цивіль­ного правовідношення, є суб'єкти, об'єкт і зміст.

Суб'єктами зобов'язання є кредитор (особа, якій належить право вимоги) і боржник (особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимоги кредитора). У якості і кредитора, і боржника мо­жуть бути фізичні та юридичні особи, держава та інші соціальні утворення (Автономна Республіка Крим, територіальні громади та інші суб'єкти публічного права).

Об'єктом зобов'язання є певна поведінка боржника, яка відображається найчастіше в діях (наприклад, у договорі купівлі-продажу – передання речі і відповідна її оплата; в договорі підряду-надання послуг; в договорі позики – повернення боргу). Слід зазначити, що в деяких випадках об'єктом зобов'язання може бути і бездіяльність (наприклад, із власником земельної ділянки укла­дено договір, за яким він не буде перешкоджати випасу худоби на його ділянці). При цьому об'єкт зобов'язання потрібно відрізняти від предмета зобов'язання, оскільки об'єкт - це певна поведінка його суб'єктів, а предмет - це матеріальні і нематеріальні блага, стосовно яких існує інтерес суб'єктів цього правовідношення.

Зміст зобов'язання – це право вимоги кредитора і відповідний цій вимозі обов'язок боржника. Ці зобов'язання спрямовані на: передачу майна, виконання робіт, надання послуг, сплату грошей на підставі різного роду договорів, а також покриття шкоди, за­подіяної протиправними діями.

Зобов'язання виникають на загальновизнаній підставі, якою є юридичні факти. В конкретному вигляді вони можуть виникати з таких підстав:

а) за договорами та іншими правочинами;

б) у наслідок створення літературних, мистецьких творів, ви­находів та інших результатів інтелектуальної діяльності;

в) унаслідок заподіяння матеріальної та моральної шкоди іншій особі;

г) через інші юридичні факти.

Поряд із цим зобов'язання можуть виникати безпосередньо з актів органів державної влади, з настання або ненастання певної події у випадках, встановлених актом цивільного законодавства або договором.

Зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до Цивільного кодексу такими підставами є:

а) виконання;

б) зарахування;

в) передання відступного і прощення боргу;

г) поєднання боржника і кредитора в одній особі;

д) за домовленістю сторін; є) унаслідок зміни плану;

є) за неможливістю виконання;

ж) у зв'язку зі смертю громадянина або з ліквідацією юридич­ної особи.