4. Основи адміністративного права Матеріали для вивчення

4.1. Поняття, предмет та система адміністративного права України

В юридичній літературі загальновизнаним є той факт, що адміністративне право має найтісніший зв'язок із поняттям «уп­равління» , а тому його нерідко іменують управлінським правом. Але при цьому визнається, що управління по відношенню до адміністра­тивного права є значно ширшим поняттям. На цій підставі зазна­чається, що управлінський процес як багатопланове і різноманітне явище здійснюється у природі, техніці та суспільстві, через що в кі­бернетичній теорії, наприклад, виділяються три види управління:

• біологічне – живими організмами в рослинному і тваринно­му світі;

• технічне (технократичне) – управління різноманітними технічними засобами;

• соціальне – управління суспільством, тобто окремими людь­ми та їх колективами;

Якщо біологічне і технічне управління є сферою природничих і техніко-математичних наук, то соціальне управління – це сфери суспільних наук, у тому числі юридичних.

У теорії права в узагальнюючому вигляді подано таке визна­чення соціального управління – це цілеспрямований і організую­чий вплив свідомої, вольової діяльності людей і їх колективів, здійснюваної з метою забезпечення узгодженості й упорядкова­ності їхніх спільних дій в інтересах ефективного вирішення зав­дань, що стоять перед ними.

Соціальне управління поділяють на два основні види:

а) державне, суб'єктом якого виступає держава в особі відповідних спеціальних органів та їх посадових осіб;

б) громадське, суб'єктами якого є недержавні утворення. Державне управління визначається:

а) у широкому значенні слова, під яким розуміють діяльність усіх без винятку органів держави (законодавчих, виконавчо-роз­порядчих, судових, контрольно-наглядових) в організації суспільного життя;

б) у вузькому розумінні – це правотворча і правореалізаційна діяльність держави через виконавчо-розпорядчу діяльність однієї з гілок єдиної державної влади (виконавчої влади).

Таким чином, управлінська діяльність структур виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств усіх форм влас­ності, установ і організацій регулюється нормами адміністратив­ного права.

Адміністративне право – це система правових норм, які регу­люють суспільні відносини управлінського характеру у сфері ви­конавчої та розпорядчої діяльності органів виконавчої влади, внутрішньоорганізаційної діяльності державних і недержавних організацій та зовнішніх юридично-владних повноважень гро­мадських організацій.

Становлячи самостійну галузь, адміністративне право вважаєть­ся однією з профілюючих галузей права та вирізняється поміж інших специфікою свого предмета, методом правового регулювання та особливостями системи розміщення нормативного матеріалу.

Предмет адміністративного права, як і будь-якої право­вої галузі, становлять суспільні відносини, що нею регулюються.

Отже, предмет адміністративного права - це виокремлена сфе­ра суспільних відносин, які складаються у сфері управління та регу­люються адміністративно-правовими нормами. Однією з особливос­тей цих відносин є те, що в якій сфері вони б не виникали і хто б у них не виступав, вони завжди складаються між керуючими і керованими, між суб'єктом і об'єктом управління. Поряд із цим для означених відносин характерним є органічний зв'язок зі здійсненням мети державного управління, а тому в них, як правило, бере участь орган державного управління чи його посадова особа, наділена визначеними повноваженнями щодо виконавчої та розпо­рядчої діяльності.

Поняття методу правового регулювання адміністративного пра­ва базується на положеннях загальної теорії держави і права, тобто це способи, прийоми та засоби, за допомогою яких здійснюється правовий вплив на предмет адміністративного права.

До способів належать авторитарний (наказовий, владний) і субординаційний. Щодо засобів, то до їх числа відносять зобов'язан­ня, заборони, адміністративно-правовий примус.

Структура системи адміністративного права склада­ється із:

а) Загальної;

б) Особливої;

в) Спеціальної частин, до яких входять адміністративні пра­вові норми й адміністративні правові інститути.