10. Основи правоохоронної діяльності. Матеріали для вивчення

10.1 Поняття правоохоронної діяльності та правоохоронних органів. Види правоохоронних органів

Одне з центральних місць у різноманітній та багатоплановій діяльності держави займає виконання завдань із захисту прав і свобод людини, охорони прав та законних інтересів державних і недержавних організацій, боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями. Цей різновид державної діяльності в юридичному аспекті отримав найменування „правоохоронна діяльність", а заклади, що її здійснюють, – „правоохоронні органи". Дані поняття ще перебувають у стадії становлення і навколо них серед фахівців тривають активні дискусії. Неоднозначне розуміння цих правових категорій зумовлене, головним чином, відсутністю чіткого визна­чення поняття "правоохоронні органи" у законодавстві України.

Правоохоронна діяльність як багатоаспектна діяльність спрямовується політичними й управлінськими засобами на блокування соціальних відхилень, локалізацію соціальної напруги або правових конфліктів. Складна система правоохоронної діяльності реалізується у різних типах право застосовних дій: правовстановлювальних, правозабезпечувальних, правопримушувальних і правовідновлювальних.

Структурно до системи правоохоронної діяльності входять: діяльність органів із забезпечення правосуддя; діяльність органів прокуратури; діяльність з виявлення, запобігання та розслідування злочинів;

діяльність із захисту державної безпеки, державного кордону та охорони громадського порядку.

В Україні за чинним законодавством можлива тільки держав­на правоохоронна діяльність. Недержавна правоохоронна діяльність не передбачена, хоч участь громадян в охороні правопорядку та державного кордону є досить розвиненою та регламентованою.

Основними суб'єктами правоохоронної діяльності є правоохоронні органи. Згідно зі Законом України „Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів", до них належать: органи прокуратури; органи внутрішніх справ; органи служби безпеки; органи охорони державного кордону; органи й установи виконання покарань; митні органи; органи державної податкової служби; органи державної контрольно-ревізійної служби; органи рибної охорони; органи державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції (ст. 2).

Незважаючи на те, що судові органи посідають чільне місце як окремий вид влади (судової), вони також відповідають критеріям правоохоронних органів. За законом до правоохоронного органу належить такий державний орган, предмет діяльності котрого законодавчо фіксується як його функції охоронного призначення. Діяльність правоохоронних органів багатопланова. Кожен із зазначених органів діє в межах законодавчо-визначених повноважень.

Отже, правоохоронний орган – це державний орган, основним предметом діяльності якого є законодавчо-визначені функції, статус з охорони права, відновлення порушеного права, організація виконання покарання, захисту державної безпеки, підтримки правопорядку та забезпечення стану законності.

Статус прокуратури України. Прокуратура – єдина централізована система державних органів, які від імені держави здійснюють нагляд за точним виконанням та єдиним застосуван­ням законів через своєчасне виявлення правопорушень, вжиття заходів щодо їх усунення та притягнення винних до відповідальності.

Прокуратура України становить єдину систему, котру очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Строк повноважень Генерального прокурора України становить 5 років. До системи органів прокуратури входять: Генеральна прокуратура, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура ВМС України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладаються такі функції:

1. Підтримання державного обвинувачення в суді. При цьому прокурор не здійснює нагляду за діяльністю суду, а є рівноп­равним учасником судового процесу, який разом з іншими суб'єктами процесу бере участь у дослідженні доказів. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор обґрунтовує перед судом свою думку про застосування до підсудного кримінального закону та міри покарання. Якщо у ході судового слідства прокурор дійде висновку, що підсудний не винний у вчиненні злочину, він повинен відмовитись від звинувачувальної промови.

2. Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Представництво прокурату­рою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у ви­падках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших держав­них інтересів.

3. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. до органів, котрі можуть виконувати оперативно-розшукову діяльність, належать оперативні підроз­діли МВС України, СБУ, Державної прикордонної служби України, управління державної охорони, органів державної податкової служби, органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань, розвідувального органу Міністерства оборони України. Органами дізнання є: міліція; податкова міліція; органи безпеки; начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання та командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ; митні органи й інші державні органи, повний перелік яких наведено у ст. 101 Кримінально-процесуального кодексу України.

4. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також; при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Отже, прокуратура повинна здійсню­вати нагляд за дотриманням законів у ізоляторах тимчасового утримання, слідчих ізоляторах, в'язницях, виправно-трудових і ви­ховно-трудових колоніях, психіатричних лікарнях із суворим і посиленим наглядом.

Зазначимо, що відповідно до п. 9 Перехідних положень Конституції України, прокуратура виконує, згідно з чинними закона­ми, функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів і функцію попереднього слідства – до введення в дію законів, які регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, які регулюють її функціонування.

Органи прокуратури України:

• здійснюють повноваження на підставі дотримання Конституції України та чинних законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів;

• захищають у межах своєї компетенції права та свободи громадян на засадах і керівництві перед законом незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану й інших ознак;

• вживають заходи, спрямовані на усунення порушень закону, поновлення порушених прав і притягнення до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;

• діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи стосовно її зміцнення.

Прокурорами та слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові та моральні якості. Особи, котрі не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування до року.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів. Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким підприємництвом не допускається, за винятком наукової та педагогічної діяльності.

Статус міліції. Органи внутрішніх справ – один з елементів системи правоохоронних органів України. Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, є Міністерство внутрішніх справ України, статус якого детально врегульовано „Положенням про Міністерство внутрішніх справ України" (затверджене Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1338/2000).

Основне місце у системі органів внутрішніх справ належить міліції державному озброєному органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, при­родне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Міліція – єдина система органів, що входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з таких підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; місцевої міліції; транспортної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції; спеціальної міліції.

Згідно зі ст. 2 Закону України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію», основними завданнями міліції є:

• забезпечувати особисту безпеку громадян, захищати їх права і свободи, законні інтереси;

• запобігати правопорушенням, припиняти їх;

• охороняти та забезпечувати громадський порядок;

• виявляти та розкривати злочини, розшуковувати осіб, які їх вчинили;

• забезпечувати безпеку дорожнього руху;

• захищати власність від злочинних посягань;

• виконувати кримінальні покарання і адміністративні стягнення;

• брати участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяти у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Діяльність міліції є гласною і ґрунтується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями і населенням. Міліція виконує завдання неупереджено, у точній відповідності до закону. Основні обов'язки міліції, передбачені ст. 10 Закону України «Про міліцію», достатньо широкі. З поміж них можна виділити наступні:

• виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини;

• припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах щодо них;

• розшуковувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти;

• забезпечувати безпеку дорожнього руху, здійснювати реєстрацію й облік автомототранспортних засобів;

• охороняти, конвоювати затриманих і взятих під варту осіб;

• забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів тощо.

Працівник міліції на території України незалежно від посади, місця перебування і часу зобов'язаний вживати заходів для попередження і припинення правопорушень, надання допомоги особам, котрі її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення.

Для виконання обов'язків міліція має широкий обсяг прав. Основні з них:

• перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що засвідчують їх особу;

• викликати громадян і службових осіб у справах, які перебувають в її провадженні;

• затримувати й утримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання та ін.;

• проводити огляд осіб, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'я;

• проводити в порядку провадження дізнання та за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуків, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

• зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби, зброю тощо.

На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичного підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. При прийнятті на службу може бути встановлено іспитовий термін до одного року. Працівникам міліції забороняється займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, бути членами політичних партій, інших громадських об'єднань, що мають політичну мету.

Статус Служби безпеки України. Служба безпеки України (СБУ) – державний правоохоронний орган спеціального призначення. СБУ підпорядкована Президентові України і підконтрольна Верховній Раді. Постійний контроль за діяльністю СБУ здійснює комітет Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки. Голова СБУ щорічно подає Верховній Раді України та Президенту України звіт про діяльність СБУ. Відповідно до Указу Президента України від 22 жовтня 1999 р. № 1172/98 «Про контроль за діяльністю Служби безпеки України» введено інститут Уповноваженого Президента України з питань контролю за діяльністю СБУ. Вищий нагляд за дотриманням законів Службою безпеки України здійснює Генеральний прокурор України й уповноважені ним прокурори.

Діяльність СБУ, врегульована Законом України від 25 березня 1992 р. «Про службу безпеки України», ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України. В оперативно-службовій діяльності СБУ дотримується принципів поєднання єдиноначальності, колегіальності, власності, конспірації.

Служба безпеки України має такі завдання:

• захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецелужб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці;

• попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

До системи СБУ належить Центральне управління СБУ, підпо­рядковані йому регіональні органи, Служба безпеки Автономної Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади. Для організації і проведення антитерористичних операцій та координації діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій, при Службі безпеки України функціонує Антитерористичний центр. Керівництво всією діяльністю СБУ, її Центральним управлінням здійснює Голова СБУ. Голова СБУ призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.

Голова СБУ має заступників, які за його поданням призначаються Президентом України.

СБУ взаємодіє з Управлінням охорони вищих посадових осіб України, правоохоронними та митними органами України у порядку і на засадах, визначених законами, указами Президента України та прийнятими на їх основі актами СБУ і відповідного відомства. Для вирішення покладених завдань СБУ може встановлювати контакти з органами безпеки іноземних держав і взаємодіяти з ними на підставі норм міжнародного права, відповідних договорів та угод.

Відповідно до основних завдань СБУ зобов'язана:

• проводити розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність;

• здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ тощо;

• виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесене до компетенції СБУ, проводити дізнання і слідство у цих справах, розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених злочинів;

• забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України;

• забезпечувати засекреченим і шифрованим зв'язком державні органи України і посадових осіб.

СБУ, її органи і працівники мають право:

• проводити гласні та негласні оперативно-розшукові заходи;

• в інтересах розвідки, контррозвідки й оперативно-розшукової діяльності створювати інформаційні системи та вести оперативний облік;

• подавати органам державного управління обов'язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки України;

• виключно при безпосередньому припиненні злочинів, переслідуванні осіб, котрі підозрюються у їх вчиненні, заходити в житлові та інші приміщення, на території та земельні ділянки, огляда­ти їх з наступним повідомленням прокурора впродовж 24 год.

До органів СБУ приймаються на конкурсній, добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я ефективно виконувати службові обов'язки. На період служби чи роботи за трудовим договором членство співпрацівників СБУ у політичних партіях і громадських об'єднаннях, що мають політичні цілі, призупиняється.

Серед суб'єктів правоохоронної діяльності особливе місце займають органи, які здійснюють спеціальну правоохоронну діяльність. Такі органи мають особливий статус, визначений законодавчо. Так, у Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» до підрозділів, які можуть здійснювати такі дії, належать підрозділи:

• МВС України – кримінальна, транспортна та спеціальна міліція, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, судова міліція;

• Служби безпеки України – розвідка, контррозвідка, військова контррозвідка – захисту національної державності, спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативно­го документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

• Державної прикордонної служби України – розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними;

• управління державної охорони – підрозділ оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;

• органів державної податкової служби – оперативні, підрозділи податкової міліції;

• органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань - оперативні підрозділи;

• розвідувального органу Міністерства оборони України – оперативні, оперативно-технічні, власної безпеки.

Спеціальною правоохоронною діяльністю є діяльність спеціальних служб (оперативних підрозділів), що здійснюється в інтересах безпеки суспільства та держави, забезпечення кримінального судочинства в межах, визначених національним законодавством.