6.5. Усиновлення, опіка, піклування щодо дітей і патронат над ними

Конституцією України (ст. 52) проголошено, що утри­мання та виховання дітей-сиріт, а також дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Поряд із цим, велика допомога у влаштуванні таких дітей надається громадянами, що виявляється у різного роду формах (при­йомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу тощо). Але в сімей­ному законодавстві важливе місце посідає стародавній інсти­тут усиновлення.

Відповідно до ст. 207 СК усиновлення - це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, здійсненого за рішенням суду.

Усиновлення здійснюється виключно в інтересах дітей. Усиновленою може бути особа, що має правовий статус дитини (ст. 6 СК), тобто малолітня – до досягнення 14 років і неповнолітня – у віці від 14 до 18 років, а у виняткових випадках – і повнолітня осо­ба. До дітей, які можуть усиновлюватися, відносять:

а) покинутих в пологовому будинку чи іншому закладі охорони здоров'я або не забрані з цих закладів батьками-відмовниками чи родичами - після досягнення дитиною двохмісячного віку;

б) підкинуті чи знайдені – після спливу двох місяців із часу їх знайдення (ст. 209 СК).

Усиновлювачем може бути повнолітня дієздатна особа (грома­дяни України, іноземці чи особи без громадянства) за умови, що вона має бути на 15 років старшою за усиновлену дитину та не менш як на 18 років за усиновлену повнолітню особу. Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

а) обмежені в дієздатності;

б) визнані недієздатними;

в) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

г) були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;

д) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічно­му чи наркологічному диспансері;

є) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; є) не мають постійного місця проживання та постійного за­робітку (доходу);

ж) страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міні­стерством охорони здоров'я України;

з) інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Дітей, котрі залишилися без батьківського піклування, а та­кож осіб, які бажають усиновити дитину, беруть на спеціальний облік у місцевих органах влади, якими і вирішується питання про усиновлення, опіку чи піклування.

На усиновлення дитини потрібна згода її батьків та самої дити­ни. Без згоди батьків усиновлення проводиться, якщо вони:

а) невідомі;

б) визнані безвісно відсутніми;

в) визнані недієздатними;

г) позбавлені батьківських прав щодо усиновлюваної дитини. Сімейним законодавством передбачається забезпечення

таємниці усиновлення (зміна відомостей про місце народження і дати народження дитини; зміна прізвища, імені та по батькові усиновленого; внесення змін до актового запису про народження дитини).

За рішенням суду усиновлення може бути визнано недійсним і скасованим з відповідними правовими наслідками, передбачени­ми ст. 239 СК.

Опіка та піклування встановлюються над дітьми, які зали­шилися без батьківського піклування (ст. 243 СК). Опіка встанов­люється над малолітньою дитиною (у віці до 14 років), а піклуван­ня – над неповнолітньою дитиною (у віці від 14 до 18 років). Опіка, піклування встановлюються органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Опікуном, піклувальником може бути повнолітня дієздатна особа за наявності бажання самої дитини. Не можуть бути опіку­нами і піклувальниками дитини особи, які:

а) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

б) позбавлені батьківських прав;

в) інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Щодо дітей, які постійно проживають у дитячому закладі чи закладі охорони здоров'я, функції опікуна та піклувальника над ними покладаються на адміністрацію цих закладів.

Дитина, над якою встановлено опіку чи піклування, має право:

а) на проживання в сім'ї опікуна чи піклувальника, на піклу­вання з його боку;

б) на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу її людської гідності;

в) на збереження права користування житлом, в якому вона про­живала до встановлення опіки чи піклування, а в разі відсутності житла вона має право на його отримання відповідно до закону;

г) на захист від зловживань з боку опікуна чи піклувальника;

д) на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшко­дування шкоди у зв'язку із втратою годувальника (ст. 247 СК).

Припинення опіки чи піклування над дитиною та звільнення опікуна чи піклувальника від їхніх обов'язків здійснюються у ви­падках і відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 252 СК за договором про патронат ор­ган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з ін­ших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання в сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення ди­тиною повноліття, за плату.

Патронатний вихователь зобов'язаний:

а) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням і т. ін.;

б) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовно­го розвитку;

в) захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклу­вальник, без спеціальних на те повноважень.

Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього ви­хователя або дитини, яка досягла 14 років. Він може бути розірва­ний за згодою сторін або за рішенням суду у разі невиконання ви­хователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором.