1.4. Форми держави

Ще з давніх часів виникає певна потреба в загальному уявленні про основні характеристики тієї чи іншої держави, а також про основні шляхи здійснення в ній державної влади. Таким широким поняттям стає категорія «форма держави».

У різні часи в дане поняття вкладався різний зміст. Зокрема, давньогрецький філософ Платон (427 - 347 рр. до н. є.) у своїх дослідженнях визначав форму держави як правління кращих і виділяв ідеальну форму правління – це аристократична форма, за якої править один чи кілька найбільш розумних і найкращих правителів.

Але найвідоміпіою в давні часи класифікацією форм держави була класифікація, запропонована давньогрецьким філософом Арістотелем (384 – 322 рр. до н. є.), який, зокрема, розглядав форми держави за двома ознаками:

1. кількістю тих, хто править (один, кілька, багато);

2. у чиїх інтересах (кого, скількох) здійснюється правління.

У новий час поняття «форма держави» розробляли й удосконалювали італійські, французькі, німецькі вчені: Н. Макіавеллі, Ш.-Л. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, Г. Гегель. Так, Монтеск'є під формою держави розумів ті чинники, що визначають методи здійснення державної влади. На цьому підґрунті він визначав такі конкретні форми держави:

1. республіка, в якій організацію і здійснення державної влади визначають такі якості як доброчесність і рівність;

2. монархія, де основою влади є честь;

3. деспотія, де основою влади є страх.

Отже, Ш.-Л. Монтеск'є під формою держави розумів фактично лиш те, що в сучасній науці називається державно-політичним (державно-правовим) режимом.

Ж.-Ж. Руссо під формою держави розумів структурну організацію вищих державних органів, на підставі чого виділяв такі форми:

1. монархію (владу здійснює одна особа);

2. аристократію (владу здійснює невелика група осіб);

3. демократію (владу здійснюють всі члени суспільства).

Як бачимо, Ж.-Ж. Руссо як форму держави розглядав таку категорію, яка в сучасній теорії держави і права називається формою правління.

Натомість І. Кант у своєму вченні про форми держави уже виокремлював, згідно із сучасною класифікацією, дві форми держави: форму правління (як і Руссо), в якій розрізняв автократію, абсолютизм, демократію і форму державного режиму (як і Монтеск'є), в якій виділяв: республіканську і деспотичну.

У пізніших теоретичних дослідженнях усі ознаки, що характеризують форми держави, об'єднували в такі три групи:

1. ознаки, що характеризують порядок організації і взаємодії вищих органів державної влади і управління;

2. ознаки, що характеризують територіальний устрій держави та відповідну організацію державних органів (державний устрій);

3. ознаки, що розкривають форми і методи здійснення державної влади (державно-політичний або державно-правовий режим).

Таким чином, категорія «форма держави» є однією з найважливіших і широких понять державознавства.

На цій підставі можна сформулювати кілька визначень форми

держави:

1. Форма держави – це спосіб (порядок) організації і характер здійснення державної влади.

2. Форма держави – це комплексне поняття, що характеризує її з точки зору форми правління, форми державного устрою, державного (політичного, правового) режиму і розкривається при характеристиці цих трьох елементів.

3. Форма держави – це єдність трьох елементів: форми правління, форми державного устрою, форми державно-політичного (державно-правового) режиму.

Форми держави мають правове закріплення, тобто всі її елементи мають правову основу: фіксуються в конституції, в поточних законах, підзаконних нормативних актах певної держави.

Таким чином, форма держави є складним поняттям, до якого входять такі структурні елементи:

1. форма державного правління;

2. форма державного устрою;

3. форма державно-політичного (державно-правового) режиму. Розглянемо їх детальніше.

Форма державного правління – це склад (структура) вищих органів державної влади, порядок їх утворення, організація і порядок взаємодії між собою та населенням.

На сучасному етапі розвитку суспільства визначають дві основні форми державного правління: монархію і республіку.

Монархія – форма правління, за якої влада в державі цілковито або частково здійснюється однією особою, котра належить до правлячої царської династії (фараон, король, шах, цар, імператор, монарх).

Вирізняють абсолютну і обмежену монархію.

За абсолютної монархії всю державну владу зосереджено в руках монарха за повної відсутності будь-яких представницьких установ.

Обмежена монархія – це різновид монархічної форми правління, за якої влада монарха обмежується конституцією і наявністю державних органів (парламент, уряд). На цій основі обмежену монархію поділяють на парламентську і дуалістичну.

Республіка – це форма правління, де верховну владу в державі здійснює колегіальний орган. Республіка може бути аристократичною і демократичною.

В аристократичних республіках право брати участь у виборах вищих органів влади формально належить лише вищим верствам населення.

У демократичних республіках право участі у виборах вищих органів влади належить населенню, що досягло певного віку (18 років) і не обмежене законом чи судом у можливості реалізувати своє виборче право.

Розрізняють також президентську, парламентську і змішану республіки.

За президентської республіки є кілька варіантів вибору президента, а саме:

а) президент обирається всенародно або особливою процедурою;

б) президент є главою уряду і здійснює виконавчу владу;

в) законодавча влада належить виборному органу – парламенту, а президент має право відкладального вето на закони парламенту.

У парламентській республіці:

а) президент обирається парламентом;

б) уряд формується із представників більшості у парламенті;

в) уряд підзвітний парламенту;

г) парламент може виказувати недовіру уряду, що може спричинити його відставку.

Змішану республіканську форму правління застосовують на сучасному етапі функціонування держави, за неї поєднуються риси різних форм правління.

2. Форма державного устрою – це національно-територіальна або адміністративно-територіальна організація влади, яка характеризує співвідношення частин держави та її органів між собою і з державою загалом. Існують такі форми державного устрою:

1. унітарна (проста);

2. федерація;

3. конфедерація;

4. імперія.

Унітарна держава – це єдина держава, частини якої хоч і мають окремі ознаки державності, але самостійними не виступають. Наприклад, Україна, Угорщина.

Федерація – це складна форма територіального устрою, в якій суб'єкти федерації (частини) мають законодавчі функції, бюджет, громадянство та механізм держави (Америка, Німеччина, Бельгія, Російська Федерація).

Конфедерація – добровільне об'єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети. Причому конфедерація не має постійної системи органів, єдиного законодавства, громадянства, є нестійкою федерацією і може з часом розпадатися або перетво­рюватися на федерацію (Швейцарія).

Імперія – це складна держава, в яку входить головна держава (метрополія) та її колонії. В класичному вигляді імперій наразі не існує.

3. Форма державно-політичного (державно-правового)режиму – це сукупність способів, прийомів і методів здійснення державної влади та рівень участі громадян в управлінні справами держави і суспільства.

В юридичній і навчальній літературі вирізняються такі види державно-політичного (державно-правового) режиму:

1. демократичний;

2. недемократичний;

3. тоталітарний;

4. авторитарний.

При демократичному режимі державна влада здійснюється в інтересах більшості населення методами, що забезпечують додержання громадянських і політичних прав людини.

Недемократичні режими характеризуються тим, що державна влада в них здійснюється більш; жорсткими методами шляхом порушення прав людини та усунення можливостей вільного виявлення інтересів окремих груп населення.

Тоталітарний режим характеризується тим, що вся діяльність суспільства і кожної окремої особи абсолютно регламентована. При цьому влада на всіх рівнях формується закрито однією особою чи кількома особами з правлячої верхівки. Ця влада населенням не контролюється. Як правило, при такому режимі існує однопартійна система, звичним є втручання в особисте життя громадян. Застосовуються такі засоби, прийоми, які уможливлюють придушення найменшого прояву вільнодумства.

Авторитарний режим – це сукупність способів і прийомів реалізації державної влади, за яких влада концентрується в руках правлячої верхівки, допускається незначне розмежування політичних сил, але в разі виникнення найменших ознак незгоди з діями влади включається механізм дії реакційного закону і пряме насильство.

Поряд із цим демократичні режими на сучасному етапі поділяють на демократично – ліберальні, демократично - радикальні і демократично – консервативні. У свою чергу, недемократичні режими поділяють на військово-поліцейські, фашистські, расистські, терористичні режими, диктатуру партії чи класу.