7.5. Види і тривалість відпусток

Як було вже зазначено, одним із видів відпочинку є відпустки. Статтею 45 Конституції України встановлено право пра­цюючих на відпочинок, яке забезпечується наданням оплачуваної щорічної відпустки. Види відпусток, їх тривалість і порядок надан­ня регулюються КЗпП України, Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 р., іншими законодавчими та підзаконними норма­тивно-правовими актами.

У законі про відпустки встановлено такі їх види:

1. щорічні відпустки (основна; додаткова за роботу зі шкідли­вими та з важкими умовами праці; додаткова за особливий харак­тер праці);

2. додаткові у зв'язку з навчанням;

3. творчі відпустки;

4. соціальні відпустки (відпустка у зв'язку з вагітністю та полога­ми; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей);

5. відпустка без збереження заробітної плати.

При цьому законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до ст. 74 право на відпустку мають громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установа­ми, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим догово­ром у фізичної особи. При цьому щорічні (основна і додаткові) відпустки надаються зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Право на відпустку не мають особи, які працюють на умовах цивільно-правового договору, та засуджені до позбавлення і обме­ження волі чи до виправних робіт.

Наразі, на відміну від раніше чинного законодавства, відпустка обчислюється не в робочих, а в календарних днях, як це прийнято в більшості зарубіжних країн. При цьому святкові та не­робочі дні (ст. 73 КЗпП) у тривалість щорічних відпусток не зарахо­вуються.

Щорічна основна відпустка залежно від її тривалості поділяєть­ся на мінімальну та подовжену і надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується починаючи із дня укладання трудового договору.

Відпустки подовженої тривалості надаються: особам віком до 18 років тривалістю 31 календарний день, інвалідам І та II груп н 30, а III групи - 28 календарних днів. Правом на відпустки більшої тривалості наділені працівники вугільної, сланцевої, металургій­ної й електроенергетичної промисловості; зайняті на відкритих гірничих роботах, на роботах у розрізах, кар'єрах і рудниках гли­биною до 150 м, воєнізований особовий склад і невоєнізовані працівники гірничорятувальних частин. Подовжені відпустки встановлені всім працівникам, робота яких пов'язана з лісом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 346 від І 1.0-1.1997 р. працівникам усіх видів освітніх установ тривалість відпустки диференціюється від 28 до 56 календарних днів. А для керівних, педагогічних, науково-педагогічних і наукових праців­ників щорічна основна відпустка надається тривалістю 56 кален­дарних днів.

Додаткова щорічна відпустка за роботу зі шкідливими та важ­кими умовами праці передбачена для працівників, які зайняті на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів. Такі роботи визначені у затвердженому пос­тановою КМ України № 1290 від 17.11.1997р. Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці. Цей спи­сок складається з п'яти книг, зміст кожної з яких поділено на розділи за галузями економіки.

Загальна тривалість цієї відпустки встановлена до 35 кален­дарних днів. Вона надається працівникам, які працюють у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, а конкретна її тривалість встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації місць за умовами праці.

Щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці поділяють на два види:

1) яка надається працівникам, робота яких пов'язана з нерво­во-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконуєть­ся в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я;

2) яка надається працівникам з ненормованим робочим днем. Відпустка першого виду тривалістю 35 календарних днів

надається працівникам, робота яких передбачена Списком ви­робництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуаль­ним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ри­зику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпуст­ку за особливий характер праці. І цей Список затверджений згадуваною вище постановою КМ України № 1290 від 17.11.1997 р., а тому дана відпустка також надається праців­никам, які працюють у цих умовах не менше половини трива­лості робочого дня.

Відпустка другого виду передбачена для працівників, які працюють в умовах ненормованого режиму робочого часу, а тому вони користуються правом на щорічну додаткову відпустку три­валістю до 7 календарних днів. її конкретна тривалість, перелік категорій працівників, яким вона надається, встановлюється колективним договором. Тривалість відстрочки обчислюється пропорційно до часу, відпрацьованого на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Інші види щорічних відпусток, передбачені законодавством. Законом України «Про відпустки» передбачена можливість на­дання деяким категоріям працівників щорічних відпусток, але вони цим законом не передбачені.

Такі види щорічних відпусток встановлюються спеціальним за­конодавством і колективним договором. До спеціального законода­вства відносять Закони України: «Про державну службу», «Про статус суддів», «Про прокуратуру». Штатним працівникам цих служб до основної щорічної відпустки тривалістю ЗО календарних днів з урахуванням вислуги років надається додаткова оплачувана відпустка до 15 календарних днів; відповідно до Закону «Про статус народного депутата» щорічна відпустка народному депутату вста­новлена тривалістю 45 календарних днів; Закон «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист жур­налістів» передбачає право журналістів незалежно від форм влас­ності органу масової інформації, в якому вони працюють, на щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів. З урахуванням вислуги років посадові особи митних органів також до основної щорічної відпустки тривалістю ЗО календарних днів мають право на додаткову оплачувану відпустку до 15 календарних днів. Членам добровільних пожежних дружин Закон «Про пожежну безпеку» пе­редбачає можливість надання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати за активну участь в роботі цих дружин тривалістю до 10 робочих днів на рік. Аналогічна відпустка тривалістю до 5 ка­лендарних днів за рішенням трудового колективу може надаватися членам громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону за поданням керівників цих органів, що пе­редбачається Законом «Про участь громадян в охороні громадсько­го порядку і державного кордону».

Медичні працівники, які були заражені вірусом імунодефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання професійних обов'язків, відповідно до Закону «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», мають право на щорічну відпустку загальною три­валістю 56 календарних днів з використанням її у літній або інший зручний для них час. На підставі Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи», особам, які працюють на території зони відчуження І безумовного відселення, відпустка надається тривалістю 44 ка­лендарні дні, зайнятим у зоні гарантованого добровільного відсе­лення - 37, а тим, що працюють у зоні посиленого радіоекологічно­го контролю - 30 календарних днів.

Отже, розглянуто групу щорічних основних, додаткових та і и і них видів відпусток, які відносять до часу відпочинку.

Інші відпустки виділяють у групу цільових, що не належать до часу відпочинку. Цю групу складають:

1. відпустки у зв'язку з навчанням (для тих, хто навчається без відриву від виробництва);

2. творчі відпустки (надаються працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників і т. ін.);

3. соціальні відпустки (надаються у зв'язку з вагітністю та по­логами; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; працівникам, які мають дітей).

В окрему групу виділено відпустку без збереження заробітної плати. Вона надається на різні терміни як за згодою власника, так і без його згоди.

Без згоди власника чи уповноваженого ним органу така відпустка надається:

а) ветеранам війни;

б) особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

в) пенсіонерам за віком;

г) інвалідам;

д) особам, які одружуються;

є) працівникам у разі смерті рідних - чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер і т. ін.

За згодою сторін трудового договору відпустка без збереження заробітної плати надається до 15 календарних днів на рік і може поділятися на частини, але в сукупності не повинна перевищува­ти 15 календарних днів.

Без збереження заробітної плати (або з частковим її збереженням) відпустка може надаватися і в разі простою підприємства, тривалість і порядок надання якої визначається колективним договором.