3.2. Загальні засади конституційного ладу України

У науці конституційного права України поняття «консти­туційний лад країни» трактується як цілісна система суспільних відносин, урегульованих і гарантованих Конституцією України та прийнятими відповідно до неї законами.

За своїм змістом конституційний лад опосередковує найваж­ливіші інститути конституційно-правових відносин: державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки і т. ін.

За формою конституційний лад становить систему ор­ганізаційних і правових форм організації і діяльності суб'єктів конс­титуційно-правових відносин (держави, суспільства тощо), форму держави (правління, устрій, державно-правовий режим) та форми безпосереднього народовладдя (вибори, референдуми тощо).

В юридичній літературі (вітчизняній і зарубіжній) визначення конституційного ладу є дискусійним. Разом з тим спільним для всіх визначень є визнання того, що конституційний лад – це встановлений і гарантований конституцією порядок, при якому забезпечуються права та свободи людини і громадянина, а держа­ва підпорядкована праву і діє відповідно до конституції.

Конституційний лад України базований на таких принципах: гуманізму, суверенності, народовладдя, реальності, системності, наукової обґрунтованості, історизмі, наступності, програмного характеру, гарантованості.

Принцип гуманізму характеризує співвідношення людини і держави. Зі змісту ст. 2 Конституції України вбачається, що не людина створена для держави, а навпаки – держава для люди­ни. Саме держава створює умови для функціонування грома­дянського суспільства, відповідає за свою діяльність перед лю­диною і суспільством загалом, а головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Принцип суверенності відповідно до статей 1 і 5 Конституції України передбачає суверенітет народу і держави. Саме за цим принципом виключно народові належить право визначати та змінювати конституційний лад, яке не може бути узурповане ні державою, ні її органами або посадовими особами. Стосовно суве­ренітету держави, то він означає верховенство і незалежність влади, тобто її виключне право розв'язувати свої внутрішні та зовнішні справи без втручання будь-якої іншої держави.

Принцип народовладдя закріплений у ст. 5 Конституції Ук­раїни, якою передбачено, що єдиним джерелом влади в Україні є народ. При цьому необхідно зазначити, що народовладдя здійснюється як у формі безпосередньої демократи (вибори, рефе­рендуми), так і у формі представницької демократи (через орга­ни державної влади та органи місцевого самоврядування).

Принцип гарантованості конституційного ладу передбачає на­явність в країні певної системи організаційно-правових гарантій (народ і Конституція України, держава загалом та її механізм, політичні партії і громадські організації, засоби масової інфор­мації, територіальні громади і органи місцевого самоврядування, міжнародні організації) і нормативно-правових гарантій (норми Конституції України, конституційне законодавство, підзаконні нормативно-правові акти і т. ін.).