Контрольні тести

1. Який із поглядів про виникнення (походження) права вам біль­ше до вподоби:

а) право виникло у первісному суспільстві;

б) право виникло з утвердженням приватної власності, класів і держави;

в) право виникло разом із державою.

2. За якою з наведених далі підстав проступки поділяються на ви­ди (конституційні, адміністративні, цивільні, трудові, дис­циплінарні):

а) за ступенем суспільної небезпечності і галузевою на­лежністю порушених норм;

б) за тим фактом, що вони не передбачені Кримінальним кодексом;

в) за приписом спеціального законодавства.

3. Для притягнення будь-якої особи до юридичної відповідаль­ності за скоєння нею правопорушення необхідна наявність:

а) ознак правопорушення та його структурних елементів (скла­ду правопорушення);

б) лише ознак правопорушення, якими є суспільна небез­печність, протиправність, винність і карність;

в) лише складу правопорушення, якими є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

4. Державний примус і юридична відповідальність співвідносять­ся між собою як:

а) ціле і частина, тобто юридична відповідальність є одним із видів державного примусу;

б) самостійні юридичні поняття;

в) державний примус є одним із видів юридичної відпові­дальності.

5. Як відомо, правопорядок у суспільстві забезпечується за допо­могою соціальної дисципліни, яка забезпечується:

а) усіма наявними правовими і неправовими засобами;

б) лише правовими засобами;

в) лише неправовими засобами.

3. Основи конституційного права України Матеріали для вивчення

3.1. Поняття, предмет і система конституційного права України

Як у зарубіжних правових системах, так і в правовій сис­темі України базовою галуззю вважається конституційне (дер­жавне) право. При розгляді поняття «галузь права» уже зазнача­лося: по-перше, кожна галузь права регулює лише певну сферу суспільних відносин; по-друге, критерієм відмежування однієї га­лузі права від іншої є предмет і метод правового регулювання та­ких сфер відносин.

Щодо поняття предмета конституційного права не­обхідно зазначити таке. В юридичній літературі, перш за все, є різні підходи як до визначення кола суспільних відносин, які регулюються нормами цієї галузі права, так і до визначення (що є логічним) самого поняття предмета. Одні вчені пропонують - найширше розуміння кола суспільних відносин, які становлять предмет правового регулювання конституційного права, інші – більш конкретне розуміння кола таких відносин. Якщо спробу­вати згрупувати запропоновані вченими кількісні визначення, то до предмета конституційного права можна віднести такі ос­новні групи таких суспільних відносин, що регулюють:

• основоположні засади народовладдя;

• правове положення особи і громадянина в державі;

• державний устрій України на принципах розподілу влад на законодавчу, виконавчу та судову;

• порядок утворення і функціонування державних органів і ор­ганів місцевого самоврядування.

Отже, нині в юридичній літературі відсутнє будь-яке коротке і змістовне визначення предмета конституційного права і навряд чи воно з'явиться найближчим часом з огляду на досить великий обшир суспільних відносин, які регулюються нормами консти­туційного права. Тому при визначенні предмета конституційного права доцільно посилатися не просто на певну сферу суспільних відносин, які регулюються нормами цієї галузі права, а на су­купність основних груп таких відносин.

Щодо методу правового регулювання конституційного права, під яким розуміють сукупність прийомів і способів впливу право­вих норм на суспільні відносини, то, на думку більшості вчених, такими є методи Імперативного та диспозитивного регулювання. При цьому основним і найпоширенішим є метод імперативного регулювання, за якого передбачається субординація у відносинах суб'єктів конституційного права, поведінка яких строго регла­ментується, а права і обов'язки є чітко визначеними. Метод дис­позитивного регулювання, навпаки, надає суб'єктам можливість вільного вибору своєї поведінки, з урахуванням тих чи інших обста­вин, на свій розсуд.

В юридичній літературі наводиться таке визначення консти­туційного права України: це система правових норм, які регулю­ють основи конституційного ладу, правового стану особи і грома­дянина в державі, її територіальний устрій, а також організацію діяльності та систему органів державної влади і місцевого самов­рядування.