14.8. Наземно-космічне знімання

Наземно-космічне знімання ґрунтується на поєднанні наземних способів створення топографічних карт з можливостями супутникових навігаційних систем (див. 9.2) оперативно і точно визначати місцеположення (координати) об’єктів місцевості. Система «ГЛОНАСС» визначає місцеположення об’єктів в системі координат 1942 р. відносно еліпсоїда Красовського у прямокутній проекції Гаусса. Висоти точок визначають в Балтійській системі координат 1971 р. Точність отриманих координат становить від 1-5 метрів (що є достатньою для складання карт різних масштабів) до 1 см (що відповідає точності геодезичних робіт). Таку точність досягають використанням разом з GPS-приймачами базової наземної станції «Differential GPS» (DGPS). Розроблені різні технологічні схеми топографічних знімань.

Топографічне знімання відкритої місцевості починається із встановлення диференціальної базової DGPS на одному з пунктів державної геодезичної мережі, або на пункті мережі згущення, який розташований на підвищенні і прив’язаний до пунктів геодезичної мережі традиційними методами наземної геодезії.

Базова DGPS забезпечує ретрансляцію поправок до власних вимірів координат переносними GPS-приймачами. Площа знімання має радіус до 10 км. Точність знімання субдециметрова, що є достатньою для підготовки великомасштабних планів і цифрових моделей місцевості (ЦММ). Кількість робітників, що встановлюють рейки на знімальних пікетах, залежить тільки від кількості GPS-приймачів, якими забезпечені роботи.

Для виконання топографічного знімання у реальному масштабі часу (у русі) перед початком робіт виконують ініціалізацію (надання початкових значень) переносних GPS-приймачів, яку здійснюють за допомогою контроллера, а також обирають одиниці вимірювань і систему координат, в якій проводитиметься топографічне знімання.

Вибір знімальних пікетів здійснюють так само, як під час тахеометричного знімання. Їхні координати, які можна спостерігати на дисплеї, записуються у пам'ять контроллера.

Запис цифрової інформації в пам'ять контроллера забезпечує проведення контрольних обчислювань у камеральних умовах для уточнення отриманих результатів і наступну автоматизовану підготовку топографічних планів на автоматичних координатографах (плоттерах).

Топографічне знімання у закритій місцевості здійснюють з випереджаючим створенням знімальних геодезичних мереж. Це обумовлено необхідністю прорубати просіки, встановлення і закріплення точок планово-висотного обґрунтування. Подальше топографічне знімання здійснюють або комбінованим способом (з використанням традиційних методів наземної тахеометрії), або методами GPS-знімання з використанням GPS-систем, що забезпечують роботу під кронами дерев.

Головні фактори широкого використання GPS-систем такі:

• робота може здійснюватись у будь-яку погоду — під час туману, дощу, снігопаду, сильної запиленості, уночі;

• оперативність першого визначення координат (менше 3 хвилин від включення приймача);

• безперервність визначення координат (кожні 0,5 с);

• малі габарити і вага приймача;

• мала енергоємність;

• простота експлуатації.

Контрольні запитання

1. Чим аерокосмічні знімання відрізняються від наземних знімань?

2. За якими ознаками розрізняють горизонтальні, нахилені, планові та перспективні знімки?

3. Чому аерокосмічні знімки, за якими створюються топографічні карти, потрібно трансформувати?

4. Для чого виконують дешифрування аерокосмічних знімків?

5. Чим стереофотограмметрична обробка знімків відрізняється від фотограмметричної?

6. Яка сутність наземно-космічного знімання?

Список літератури

• Брюханов А.В., Господинов Г.В., Книжников Ю.Ф. Аэрокосмические методы в географических исследованиях: учеб. пособие. — М., из-во МГУ, 1982. — 232 с.

• Геодезія. Терміни і визначення. ДСТУ-2393-94. Видання офіційне. – К., Держстандарт України, 1994. – 63 с.

• Геодезія. Частина перша. Друге видання, виправлене та доповнене. (За ред. С.І. Могильного і С.П. Войтенка). — Донецьк, 2003. — 458 с.

• Гудков В.М., Хлебников А.В. Геодезическая обработка маркшейдерского-геодезических исследований: Учебник для вузов. — М.: Недра, 1990. — 335 с.

• Дорожинський О.Л. Основи фотограмметрії: Підручник. — Львів, Вид-во Націон. ун-ту «Львівська політехніка», 2003. — 214 с.

• Маслов А.В., Гордеев А.В., Батраков Ю.Г. Геодезия: Учебники и учеб. пособия для студентов высш. учеб. заведений. — М.: Колос, 2006. — 508 с.

• Поклад Г.Г. Геодезия: Учебник для вузов. — М., Недра, 1988. — 304 с.

• Сердюков В.М. Фотограмметрія: Учеб. пособие для карт. спец. ун-тов. — М.: Высш. шк.., 1983. — 351 с.

• Сердюков В.М., Патыченко Г.А., Синельников Д.А. Аэрокосмические методы географических исследований. — К.: Вища шк. Головное изд-во, 1987. — 223 с.

• Теоретичні основи державного земельного кадастру: Навч. посібник / М.Г. Ступень, Р.Й. Гулько, О.Я. Микула та ін.; За ред.. М.Г. Ступеня. — Львів: «Новий світ—2000», 2003. — 336 с.

• Топографія з основами геодезії: Підручник / А.П. Божок, В.Д. Барановський, В.В. Білоус та ін.; За ред. А.П. Божок. — К.: Вища шк., 1995. — 275 с.

• Топографо-геодезические термины. Справочник / Б.С. Кузьмин, Ф.Я. Герасимов, В.М. Молоканов и др. — М.: Недра, 1989. — 261 с.

• Федотов Г.А. Инженерная геодезия: Учебник. 2-е изд., исправл. — М., Высш. шк., 2004. — 463 с.

• Шевченко Т.Г., Мороз О.І., Тревого І.С. Геодезичні прилади (За загальн. ред. Т.Г. Шевченка). — Львів, Вид-во Націон. ун-ту «Львівська політехніка», 2006. — 459 с.

Автори:

Божок Алла Петрівна

Барановський Валентин Дмитрович

Білоус Володимир Васильович

Боднар Сергій Петрович

Молочко Анатолій Миколайович

Остроух Віталій Іванович

Сергієнко Борис Петрович

Ткаченко Анатолій Григорович