(Смуги пере­криття заштриховані)

Труднощі при використанні зональної системи координат виникають тоді, коли топографо-геодезичні роботи проводять на ділянках, розташованих у двох суміжних зонах. У процесі суміщення меж таких зон координатні лінії розташовуються під деяким кутом одна до одної (рис. 2.5). Для того щоб усунути незручності, які при цьому виникають, введено так звану смугу перекриття зон. Координати точок у такій смузі можна встановити в обох суміжних системах. Ширина смуги перекриття становить 2° від межі кожної зони.

Описану систему координат затверджено в 1942 р. після прийняття еліпсоїда Красовського як складової частини геоде­зичної основи топографо-геодезичних робіт; тому її так і назва­ли: система координат 1942 р.

Як видно з рис. 2.6, а, де зображено сітку меридіанів і пара­лелей та координатну прямокутну сітку в геодезичній зоні, на­прямки меридіанів і вертикальних ліній сітки (паралельних осьовому меридіану) не збігаються, В кожній точці вони утво­рюють кут _r, який називають гауссове зближення меридіанів (рис. 2.6, б). Його значення можна обчислити за формулою:

_r = (L ₀ – L _т) _* sin B,

де L ₀ і L _т - довгота осьового меридіана та меридіана, що проходить через певну точку, а B - певна широта.

Оскільки sin B змінюється від нуля на екваторі, де В = 0° , до одиниці на полюсі, де В = 90°, то біля екватора _r близьке до 0° в межах всієї зони, а біля полюса на краю зони наближається до 3° (в східному і західному напрямках від осьового меридіану зони).

Рис. 2.6. Гауссове зближення меридіанів: сітка меридіанів і паралелей в зоні (а); кути між географічними ме­ридіанами та лініями прямокутної сітки в зоні (б)

Гауссове зближення вважається східним (додатнім) і по­значається знаком плюс, коли лінія сітки відхиляється на схід від географічною меридіана в разі проведення їх через одну й ту ж точку. Якщо відхилення лінії протилежне, то гауссове зближення західне (від'ємне) і позначається знаком мінус (рис. 2.6, б).

2.3. Розграфлення і номенклатура

Топографічна карта - це карта багатоаркушева тобто та­ка, що дає картографічне зображення геодезичної зони части­нами на окремих аркушах, розміри яких зручні для роботи. Процес поділу карти на окремі аркуші називають розграф­ленням, а позначення аркушів за прийнятою системою - но­менклатурою топографічних карт. Під час розграфлення межі окремих аркушів проводять за напрямками меридіанів і пара­лелей.

Основними принципами складання номенклатури карт є: 1) зв'язок з географічним положенням зображеної на аркуші території, що забезпечує можливість швидко дібрати аркуші карти на будь-яку ділянку земної поверхні; 2) залежність від масштабу зображення, яка дозволяє легко переходити від карт одного масштабу до іншого.

Рис. 2.7. Розграфлення аркушів карти масштабу 1:1 000 000 для північної півкулі

Розграфлення і номенклатура вітчизняних топографічних карт всього масштабного ряду грунтуються на розграфленні й номенклатурі Міжнародної карти масштабу 1:1 000 000 (рис. 2.7). Ідея створення такої карти була висунута ще на­прикінці ХІХ століття, а Міжнародний географічний кон­грес (Лондон, 1909) затвердив принципи розграфлення і но­менклатури, зміст та інші складові цієї карти. Вітчизняну карту масштабу 1:1 000 000 розроблено із врахуванням реко­мендацій Лондонського конгресу та інших міжнародних угод.

Межі аркуша карти мільйонного масштабу збігаються за до­вготою з межами координатної (геодезичної) зони в проекції Гаусса, тобто відстань між ними становить 6°. За широтою аркуш обмежується паралелями з відстанню 4° (рис. 2.8, а). Тому для зображення всієї зони потрібно кілька десятків аркушів мільйонної карти. Сукупність цих аркушів називають колоною карт, або просто колоною. Колони позначаються арабськими цифрами (як і зо­ни) . Їх лічать як і зони, але лічбу починають від меридіана з довготою 180°, тому номер колони відрізняється від номера зони на 30. Наприклад, 1-а зона – 31-а колона, 30-а зона – 60-а колона.

Рис. 2.8. Приклад визначення номенклатури аркуша карти масштабу 1 : 1 000 000

Якщо за меридіанами аркуші мільйонної карти утворюють колони, то за паралелями - широтні ряди, або пояси. Ряди позначають великими буквами латинського ал­фавіту на північ та південь від екватора. Таким чином, номенк­латура аркуша карти масштабу 1:1000 000 складається з буквеного позначення широтного ряду та номера колони (на рис. 2.8, б відмічено аркуш з номенклатурою Е-33). На Міжнародній мільйонній карті до номенклатури аркушів на північну або південну півкулі додаються букви N або S, на­приклад NК-12 та SК-12. На вітчизняних картах у таких позначеннях нема потреби.

Аркуші карти розміром 4° × 6° видаються на територію, яка обмежена паралелями з широтою від 0 до 60°. Для ділянок зони між паралелями 60° і 76° розміри аркушів подвоюються за довготою, тоб­то становлять 4° × 12 °; між паралелями 76° і 88° в один об'єднуються чотири аркуші із загальним розміром 4° × 24°. Номенклатура об'єднаних аркушів складається з буквеного позначення ряду і відповідно двох або чотирьох чисел, які вка­зують номери об'єднаних колон. Наприклад: Р - 39, 40; Т - 37, 38, 39, 40.

Розграфлення аркушів карти масштабу 1:500 000 і більше проводять поділом мільйонного аркуша на певну кількість час­ток. Межами аркушів є відрізки меридіанів і паралелей, що проведені з інтервалом, який встановлено для кожного масш­табу. При цьому виконується умова: аркуші карт всього масш­табного ряду повинні бути приблизно однакових розмірів, а ме­ридіани й паралелі, що їх обмежують, мати довготу або широту, які позначені цілим числом градусів, мінут і секунд (табл., 2.1). Площа кожного аркуша за формою має вигляд тра­пеції, але на великомасштабних картах це практично прямо­кутник.

Аркуші п'ятсоттисячної карти отримують поділом мільйонного аркуша середнім меридіаном і середньою пара­леллю на чотири частини (неважко підрахувати, що зображен­ня певної території в масштабі 1:500 000 за площею у 4 рази більше, ніж на аркуші мільйонної карти, оскільки довжини лінійних відрізків збільшуються удвічі при переході від мільйонного масштабу до п'ятсоттисячного; для одержання аркушів, площа яких дорівнює площі аркушів вихідного масштабу, збільшений ар­куш потрібно розрізати на чотири частини). Межами аркушів п'ятсоттисячної карти є меридіани, що проведені через кожні 3°, і паралелі з інтервалом 2°.

Один аркуш мільйонної карти ділять також на 36 ар­кушів для зображення території на карті двохсоттисячного масштабу та на 144 аркуші стоти­сячної карти (рис. 2.9). Кількісні дані про аркуші карт різних масш­табів вказано в табл. 2.1.

Таблиця 2. 1.

Розмір, кількість і площа аркушів топографічної карти в залежності від її масштабу

Масштаб	Розмір аркуша, град.		Кількість аркушів		Прибли-зна площа аркуша на широті 54°, км2
	за довготою	за широтою	в аркуші карти вихідного масштабу	в аркуші карти мільйон- ного масштабу
1:1000 000	6°	4°	1	1	175 000
1:500 000	3°	2°	4	4	44 000
1:200 000	1°	0°40	36	36	5000
1:100 000	0°30	0°20	144	144	1200
1:50 000	0°15	0°10	4	576	300
1:25 000	0°0730	0°05	4	2304	75
1:10000	0°0345	0°0230	4	9216	19
1:5000	0°01	0°0115	256	36 864	4
1:2000	0°0037,5	0°0025	9	331 776	1

 У прямокутному розграфленні.

Розграфлення аркушів масштабів 1:50 000, 1:25 000 та 1:10 000 здійснюється діленням на чотири частини аркуша карти попереднього масштабу, тобто спочатку ділять стотисяч­ний аркуш на чотири п'ятдесятитисячних, потім п'ятдесятитисячний аркуш на чотири двадцятип'ятитисячних, а останній на чотири десятитисячних аркуші (рис, 2.10), Для того щоб вста­новити межі аркушів масштабу 1:5000, площу стотисячного аркуша ділять на 256 частин (рис. 2.11,а); розділивши кожну частину ще на 9 частин, одержують аркуші масштабу 1:2 000 (рис. 2.11,б).

Рис. 2.9. Розграфлення аркуша карти масштабу 1:1 000 000