13.5. Землевпорядне і кадастрове знімання

Землевпорядкування є системою заходів з організації повного, раціонального та ефективного використання і охорони земельних ресурсів країни. Воно включає утворення нових, упорядкування вже існуючих землекористувань, уточнення і зміну їх меж в границях адміністративних або господарських одиниць тощо.

Ефективне землекористування не можливе без земельно-кадастрових даних про виділені ділянки землі. Кадастр (франц. сadastre — реєстр) є систематизованим зведенням відомостей, яке укладають періодично або під час постійних спостережень за певним об’єктом. Державною програмою раціонального використання природних ресурсів передбачається ведення земельного, водного, лісового кадастрів і кадастру родовищ корисних копалин. Земельному кадастру приділяють особливу увагу, тому що земля — найважливіший компонент природного середовища, першооснова будь-якої діяльності людини. Земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів. Завдання земельного кадастру — дати відомості про природний і господарський стан та економічну оцінку земель.

Землевпорядкування і ведення державного земельного кадастру потребує належного топографо-геодезичного і картографічного забезпечення, проведення землевпорядних і кадастрових знімань, результатом яких є просторова характеристика землеволодінь, землекористувань тощо, тобто встановлення і відображення на картах (планах) меж земельних ділянок різної форми власності і користування, які потім підлягають їх кадастровій оцінці про природний і господарський стан та економічній оцінці їх ціни і привабливості щодо використання. Обидва види знімань доповнюються вивченням і картографічним відображенням природних властивостей ґрунтів, рослинного покриву, ландшафтних особливостей тощо.

Землевпорядні і кадастрові знімання мають за мету, перш за все, — визначення та відновлення меж земельних ділянок, тому їх можна розглядати одночасно. Вони передбачають такі види робіт:

• геодезичне встановлення меж земельних ділянок;

• погодження меж суміжних ділянок;

• встановлення меж земельної ділянки на місцевості;

• встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обмеження та обтяження (права на власність) щодо використання землі;

• виготовлення плану (карти) за результатами знімань.

Знімання складаються з двох етапів: підготовчого та виробничого.

Підготовчий етап передбачає:

• розробку технічного завдання на виконання робіт;

• підготовку робочого кадастрового (землевпорядного) плану (схеми);

• збирання, вивчення, забезпечення об’єктів знімання правовими земельно-кадастровими та планово-картографічними матеріалами.

Вивченню і детальному аналізу підлягають графічні, текстові та правові документи на земельні ділянки, матеріали попередніх знімань, наявні кадастрові плани, топографічні карти і плани великих масштабів.

На основі зібраних, вивчених і проаналізованих матеріалів складається технічне завдання на роботи, де передбачено:

• черговість виконання обстежень та землевпорядних знімань земельних ділянок;

• способи виконання знімань;

• необхідність встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

• вимоги до оформлення документації.

За існуючими картографічними матеріалами створюють кадастрові (землевпорядні) схеми (плани), на яких показують межі земельних ділянок та їхні номери. Кадастровий номер — унікальний (не повторюється на всій території України) номер, котрий присвоюється певній земельній ділянці при її формуванні і зберігається за нею на весь час існування. Цей номер складається з номерів області, адміністративного району, сільських і селищних рад, міст районного підпорядкування тощо, а також номера земельної ділянки.

Виробничий етап передбачає:

• складання списку власників земельних ділянок та землекористувачів;

• польове обстеження (рекогносцировка) земельних ділянок з уточненням меж;

• встановлення (відновлення) меж земельних ділянок;

• погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками і землекористувачами;

• встановлення меж зон обмежень щодо використання земельних ділянок;

• складання відомостей про просторове положення територій та об’єктів розташованих на них; явища та процеси, які відбуваються на цих територіях; економічний та правовий стан цих територій та об’єктів, їх природні, господарські, якісні та кількісні властивості та інші відомості, необхідні для управління та розвитку територій, а також для функціонування різних відомств, організацій та підприємств.

Межі земельних ділянок закріплюються в натурі довгостроковими межовими знаками установленого зразка.

Завершується виробничий етап камеральними роботами зі складання кадастрового (землевпорядного) плану чи карти.

На план (карту) наносять:

• межі земельної ділянки;

• поворотні точки меж земельних ділянок;

• лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки;

• лінії, що є суходільними межами;

• річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, елементи рельєфу, що збігаються з межами земельної ділянки;

• межі вкраплених сторонніх земельних ділянок;

• межі зон обмежень чи обтяжень щодо використання земельної ділянки.

Масштаб знімань обирається в залежності від площі, що підлягає зніманню, її особливостей, і повинен забезпечувати чітке зображення всіх елементів зображення і написів. Так, якщо площа дрібноконтурна, доцільним є масштаб 1:10000; якщо земельні угіддя мають великі масиви (як у степових районах), підійде масштаб 1:25000; у районах зрошування і господарства з великою питомою вагою багаторічних плодових насаджень кращим буде масштаб 1:5000; у сільських населених пунктах і селищах міського типу знімання може проводитись у масштабі 1:2000 та 1:500.

Землевпорядні і кадастрові знімання в недалекому минулому велися за допомогою теодоліта і землемірної стрічки. З кінця ХХ століття почали застосовувати досконаліші електронні прилади, що прискорюють роботу і підвищують її точність. В наш час землевпорядна та кадастрова діяльність обумовлюється розвитком інформаційних технологій, глобальних систем визначення місцезнаходження об’єктів, аерокосмічних систем для отримання інформації про Землю, цифрових методів обробки зображень та геопросторової інформації тощо. На стан справ в цій сфері здійснюють вирішальний вплив такі основні технологічні чинники, як розвиток глобальної та національної інфраструктури геопросторових даних, широке використання геоінформаційних систем і телекомунікаційних технологій як основного засобу забезпечення доступу суспільства до непросторових даних та інформації; розширення сфери використання цифрових технологій, впровадження мультиспектральних систем дистанційного зондування Землі, створення високопродуктивних засобів отримання просторової інформації про Землю в режимі реального часу на основі систем оптико-електронного сканування місцевості та цифрового аерофотознімання.

Використання цифрових методів геодезичних вимірів, які ґрунтуються на застосуванні глобальних супутникових радіонавігаційних систем GPS та електронних теодолітів і тахеометрів, виникнення нових схем та методів побудови геодезичних мереж, застосування топографічного знімання у вигляді методів блочної тахеометрії або вільного станціонування, що наблизились до побудови геодезичних мереж, проведення аерофотознімань з визначенням координат центрів знімків з використанням GPS, уніфікація обмінних форматів результатів вимірювань та застосування комп’ютерної техніки у польових та камеральних умовах сприяють сумісному математичному опрацюванню результатів різнорідних вимірювань.

Широке використання геоінформаційного картографування для збору топографо-геодезичної, картографічної, фотограмметричної, землевпорядної та кадастрової інформації, застосування геоінформаційних методів для просторового аналізу та моделювання просторових об’єктів та явищ вимагає адекватного розвитку відповідних комп’ютерних строгих математичних методів та моделей обробки результатів вимірювань.

Очевидно, що рішення цієї проблеми повинно ґрунтуватися на сучасних досягненнях прикладної математики та математичної обробки результатів геодезичних вимірювань.

Однією з найважливіших характеристик землевпорядних, кадастрових та топографо-геодезичних знімань земель і земельних ділянок є площа їх території. Взагалі треба відзначити, що розвиток методів та технологій визначення площ певних територій є одним з найголовніших завдань землевпорядної науково-технічної діяльності.

Перехід до практичного застосування інформаційних технологій в усіх сферах землевпорядної та кадастрової діяльності має вирішальний вплив на тенденцію розвитку методів оброблення результатів вимірювань взагалі і визначення площ територій зокрема. Основними показниками цієї тенденції є:

• перехід на застосування строгих високоточних математичних методів визначення площ територій (спрощення математичних формул в певних випадках в умовах використання комп’ютерної техніки стало недоцільним);

• обов’язкове супроводження визначенної площі територій оцінкою точності отриманих результатів;

• значне зменшення області застосування графічних методів з використанням планіметрів та палеток;

• врахування кривизни Землі при визначенні площ значних територій;

• використання сучасних геоінформаційних систем для опрацювання землевпорядної та кадастрової інформації.

В багатьох випадках в землевпорядній та кадастровій документації використовуються результати визначення площ, виконаних або графічним методом, або за спрощеними формулами, нерідко без відповідної оцінки точності. Такий стан не відповідає сучасним вимогам реформування земельних відносин в Україні, яке потребує значного підвищення точності обліку земель, веде до значного спотворення площ земель. Більше того, такий стан не відповідає сучасним можливостям використання новітніх засобів Глобальних Навігаційних Супутникових Систем GPS та ГЛОНАСС, електронних тахеометрів, аерокосмічних знімків високої роздільної здатності, який вимагає адекватного розвитку математично строгих високоточних методів визначення площ територій.

Критеріями щодо визначення величин земельних ділянок можуть служити облікові одиниці площі. Згідно нормативної документації ними є:

• у містах республіканського та обласного значення — 1 м² (0,0001 га);

• у містах районного значення і селищах — 15 м² (0,0015 га);

• у селах — 100 м² (0,1 га).

З огляду на необхідну високу точність робіт з визначення площ (особливо для міст республіканського та обласного значення) слід вважати за доцільне обчислювати площі аналітичними методами.

Точність визначення положення вершин кутів поворотів меж земельних ділянок повинна бути не нижча 10 см від найближчих пунктів державної геодезичної мережі, а похибка взаємного положення двох сусідніх вершин кутів поворотів в містах і районних центрах не повинна перевищувати 5 см.