2.11. Зображення кордонів, границь, меж та огорож

На картах показують державні кордони, границі областей. На великомасштабних картах показують також границі адміністративних районів, межі місь­ких земель та інших землекористувачів.

Різні огорожі зображують з характеристикою конструк­тивних особливостей та матеріалу споруди (наприклад, ого­рожі кам'яні й металеві, паркани).

Об'єкти цієї групи передаються на картах лінійними зна­ками певного рисунка, які різняться складовими елементами (крапки, риски, їх поєднання), та розмірами (довжина, товщина).

2.12. Зображення опорних пунктів

До опорних пунктів відносять пункти геодезичної мережі, які постійно закріплені на місцевості (див. 9.1). Вони слу­жать основою для проведення точних вимірювань на місцевості та карті. На карту їх наносять з максимально можливою точністю.

Класифікацію опорних пунктів здійснюють у відповідності з їх видом (пункти тріангуляції, полігонометрії, астро­номічні, нівелірні), класом точності (державні, міс­цевого значення, знімальні мережі), способом закріплення (репери ґрунтові, настінні, тимчасові тощо). Перед­бачено зображення пунктів, які розміщені на курганах, горбах, будівлях.

Опорні пункти зображують позамасштабними умовними знаками, біля яких ставлять позначки абсолютної висоти центрів пунктів і поверхні Землі, а також власні назви.

2.13. Поняття про картографічну генералізацію

Як було зазначено у вступі, карта є узагальненим зображен­ням земної поверхні. Узагальнення зображення є наслідком цілеспрямованого відбору об'єктів для показу на карті та об'єднання їх за груповими, видовими та іншими ознаками, якісними і кількісними відмінностями. Що буде показано на карті, визна­чається такими факторами, як призначення і масштаб карти, а також особливостями території, що картографується. Процес відбору та узагальнення елементів змісту карти з урахуванням вказаних факторів називають картографічною гене­ралізацією.

Відбір та узагальнення елементів змісту карти - два взаємозв'язаних і взаємодоповнюючих процеси. Карта має обмежені графічні можливості у відображенні мінімальних розмірів окремих об'єктів, їх кількості на певній площі. Щоб не перевантажувати карту другорядними деталями, які пере­шкоджають сприйняттю її змісту, слід виявляти спільні об'єднувальні ознаки об'єктів, за якими їх можна звести у групи, узагальнювати якісні і кіль­кісні відмінності об'єктів, спрощувати на карті їхні пла­нові контури, відкидати несуттєві деталі, зберігаючи відмінні особливості об'єктів.

Такий фактор генералізації, як призначення, відіграє провідну роль у формуванні змісту карти, виборі її масштабу та особливостей оформлення. Від призначення залежить не тільки зміст карти, але й ступінь його деталізації. Це положен­ня наочно підтверджують фрагменти карт одного масштабу, що показані на рис. 2.19. Одна з карт довідкова, друга вико­ристовується під час вивчення географії у школі. Довідкова карта детально відображає населені пункти, шляхи сполучен­ня, адміністративні межі; шкільна дає меншу кількість населе­них пунктів, річок, шляхів сполучення згідно зі шкільною про­грамою.

Карти, які призначаються для точних робіт з вимірювання, по­винні мати великі масштаби; для візуального вивчення знач­них за площею територій достатньо дрібномасштабної карти.

Детальність картографічного зображення визначається також масштабом. Наприклад, зображення площі 1 км² на карті масштабу 1 : 25 000 займає 1600 мм², а в масштабі 1:1 000 000 - лише 1 мм². Тому при зміні масштабу неможли­во зберегти всі елементи змісту (порівняйте фрагменти карт різних масштабів на рис. 2.20, а). Масштаб впливає і на геометричну точність карти. Від нього здебільшого залежить ступінь уза­гальнення якісних та кількісних відмінностей зображених на карті об'єктів. Він зумовлює перехід від відображення індивідуальних ознак об'єктів до передачі їх видової (родової) належності. Зміна масштабу спричинює зміну виду умовних знаків зображення. Так, на рис. 2.20, а площа під чагарником зображена в дійсних межах на фрагментах у масштабі 1:5 000 та 1:10 000, тобто показані межі цієї площі з розміщенням в се­редині контуру заповнювальних умовних знаків певного накрес­лення; на фрагменті масштабу 1:25 000 ця площа відмічена вже позамасштабним умовним знаком. Спрощення планових контурів, що пов'язане із зміною масштабу, виявляється також при порівнянні фрагментів карт із зображенням рельєфу гори­зонталями на рис. 2.20, б : із зміною масштабу змінюється кількість горизонталей, спрощується їх рисунок тощо.

Рис. 2.19. Генералізація картографічного зображення залежно від призначення: на довідковій (а) та шкільній (б) картах

Рис. 2.20. Генералізація картографічного зображення залежно від масштабу карти: місцевих предметів (а); рельєфу (б)

Особливості території, що картографується, пов'язані здебільшого із ступенем освоєння території людиною, а звідси і з зміною значення певних місцевих предметів залежно від географічних умов їхнього існування. Тому одні й ті ж предме­ти або відображуються на карті, або ні. Наприклад, ґрунтова дорога, стежка, окрема будівля в обжитій місцевості відіграють порівняно невелику роль і тому їх часто не показують на карті. Але в малонаселених або важкодоступних районах вони пере­творюються в суттєві об'єкти, що полегшують орієнтування й переміщення на місцевості, тому їх обов'язково відобра­жують на карті.

Умовні позначення розробляються з врахуванням вимог карто­графічної генералізації. Вони забезпечують показ об'єктів не тільки в масштабі але й поза масштабом карти, детальність їх кла­сифікації за суттєвими ознаками, значенням для місцевості та іншими особливостями.