12.3 Планово-висотна основа тахеометричного знімання

Планово-висотну основу тахеометричного знімання становлять пункти державної геодезичної опорної мережі, мереж згущення і знімальної мережі. Густота точок знімальної мережі залежить від масштабу знімання, складності рельєфу, забудованості або залісеності території знімань. Кількість точок знімальної мережі на 1 км² незабудованих територій для планів масштабу 1:1000 повинна бути не менше 16, 1:2000 — 12, для 1:5000 — 4; на незабудованих територіях при зніманні в масштабі 1:500 і на забудованих територіях густота точок знімальних мереж визначається рекогносцировкою.

Як правило, кількість пунктів існуючої геодезичної мережі недостатня для тахеометричного знімання, тому для забезпечення потрібної густоти точок знімальної мережі прокладають ходи згущення у вигляді теодолітно-нівелірних ходів — при зніманні рельєфу з перерізом до 1 м, теодолітно-висотних і тахеометричних ходів — при зніманні рельєфу з перерізом через 2 м і більше.

У теодолітно-нівелірних ходах сторони вимірюються рулетками, оптичними віддалемірами або світловіддалемірами, горизонтальні кути — точними або технічними теодолітами, а перевищення точок — методом геометричного нівелювання.

У теодолітно-висотних ходах довжини сторін і горизонтальні кути вимірюються так само, як й у попередньоиу випадку; перевищення ж точок ходу визначається методом тригонометричного нівелювання.

У тахеометричних ходах кутові та лінійні вимірювання здійснюються за допомогою тахеометра. Параметри ходів подані в таблиці 12.2.

Таблиця 12.2

Параметри тахеометричних ходів

Масштаб знімання	Максимальна довжина ходу, м	Максимальна довжина сторони, м	Максимальна кількість сторін в ході
1:5000	1200	300	6
1:2000	600	200	5
1:1000	300	150	3
1:500	200	100	2

Точки ходів закріплюють кілками, металевими костилями, відрізками труб або іншим підручним матеріалом. Якщо необхідно забезпечити збереження пунктів на декілька років (при відновленні та встановленні меж землеволодінь), їх закріплюють більш надійним способом.

Тахеометричні ходи прокладають між пунктами опорної геодезичної мережі вищого класу у вигляді окремих замкнутих або розімкнутих ходів, або ж системи ходів. Тахеометричні ходи прокладаються за тими ж правилами, що і теодолітні. Вимірювання горизонтальних кутів в ході виконується одним повним прийомом. Довжини сторін (їх прокладання) S вимірюються за допомогою віддалеміра тахеометра. Розбіжність між результатами вимірів сторони ходу в прямому і зворотному напрямках не повинна перевищувати 1/400 її довжини (s_сер.), тобто

,

де Δs=s_прям.-s_звор.

Перевищення вимірюють тригонометричеим нівелюванням (див 8.6) у прямому і зворотному напрямках, їх значення не повинні відрізнятися за абсолютною величиною більше ніж на 4 см на кожні 100 м горизонтальної відстані.