2.16. Відмінні особливості топографічних карт і планів. Поняття про цифрову топографічну карту

Топографічні карти і плани за змістом відносять до загальногеографічних; за призначенням – до багатоцільових, тому що їх використовують для розв’язання різноманітних народногосподарських і наукових питань, за­вдань оборони країни та інших потреб; за територіальною озна­кою це, як правило, карти окремих держав; за масштабом карти належать до велико- та середньомасштабних.

Карти і плани багатоаркушеві, тобто складаються з певної кількості аркушів, які мають спільні межі із сусідніми аркушами, що дозволяє легко з'єднувати кілька аркушів у єдине ціле. Розміри окремих аркушів зручні для практичного ви­користання, а також для друкування.

Топографічні карти відзначаються високою геометрич­ною точністю і географічною відповідністю. Це забезпе­чується масштабом, геодезичною основою, картографічною проекцією і системою умовних позначень; зображення місцевості на них дається з якомога більшою повнотою, детальністю і вірогідністю.

Вдосконалення методів створення топографічних карт на основі автоматизації всього процесу: отримання вихідної інформації, формування картографічного зображення, а також машинного зчитування з нього інформації для вирішення наукових і практичних завдань, сприяли появі нової форми представлення відомостей про земну поверхню — цифрової моделі місцевості на відміну від графічної моделі, якою є традиційна карта (пам’ятаємо, що модель є умовним зображенням окремого або системи об’єктів, яке має різні форми: графічну, схематичну, описову тощо).

Цифрова модель місцевості — це результат надання за встановленими правилами числових значень (кодів) плановим і висотним координатам об’єктів місцевості. Цифрова форма зручна для автоматизованого збирання і зберігання топографо-геодезичної інформації (створення баз даних), формування і подальшої візуалізації картографічного зображення (отримання зображення у графічній формі, зручній для візуального вивчення), аналізу карт та їх перетворення (якщо виникає в цьому потреба). Візуалізація цифрових моделей можлива на екранах комп’ютерних систем (дисплеях), а також на папері та інших матеріалах (за допомогою друкарських пристроїв).

Цифрова топографічна карта є цифровою моделлю топографо-геодезичних даних з урахуванням проекції, розграфлення, систем планових і висотних координат, умовних позначень, правил картографічної генералізації, а також вимог до її точності, записаною на машинному носієві. Як і паперові, їх розрізняють за масштабом і територіальним охопленням.

2.17. Топографічні карти шельфу

Топографічні карти шельфу є продовженням топографічних карт суші. На них детально зображують характерні риси ландшафтів і наслідки господарського освоєння берегової зони, дна і води мілководної прибережної частини морів. Карти шельфу погоджені за змістом, оформленням і точністю з картами суші, тобто їх створюють у проекції Гаусса (рівнокутній поперечно-циліндричній) , в єдиній системі координат і висот, розграфлен­ня та номенклатури. За такими ж принципами створюються топографічні карти великих внутрішніх водойм.

Масштабний ряд карт і планів шельфу - від 1:2 000 до 1:1 000 000.

До топографічних карт шельфу ставиться вимога: вони повинні бути узгоджені з навігаційними морськими кар­тами, що створюються для обслуговування транспорту на мо­рях та океанах. Це дозволяє використовувати обидва види карт разом.

Поява карт шельфу пов'язана з інтенсивним пошуком, розвідкою та експлуатацією корисних копалин шельфу, ство­ренням і використанням підводних промислових плантацій морських рослин і тварин, проектуванням, будівництвом і екс­плуатацією різних гідротехнічних споруд у береговій зоні, вирішенням завдань захисту берегів від руйнування. Де­тальні карти шельфу потрібні також для науково-дослідних робіт з використання природних ресурсів акваторії і берегової зони.

Зміст карт складають: опорні пункти, характеристика бе­регової зони і суші в межах аркуша, рельєфу дна та його ґрунтів (донних відкладів), рослин і тварин (бентосу). Нано­сять також різні інженерно-технічні споруди, елементи гідрології (припливно-відпливні або місцеві течії, виходи прісноводних джерел тощо), державні кордони, границі й межі (рибальських зон, морських заповідників тощо), місця виходу нафти, газу тощо.

Для передачі змісту карт шельфу застосовують умовні позначення топографічних карт суші (для надводних ділянок) і наві­гаційних морських карт (для водної поверхні), при не­обхідності їх доповнюють спеціальними умовними знаками. Рельєф дна зображується горизонталями з висотою пе­рерізу від 0,5 до 100 м залежно від розчленованості дна та мас­штабу зображення. Додатковими знаками відмічають бровки, уступи, каміння, скелі та інші елементи, що не можуть бути по­казані горизонталями. Для позначення видових відмінностей донних рослин і тварин використовують буквені знаки та написи.

Контрольні запитання

1. Які особливості топографічних карт зумовлюють їх широке застосування при розв'язанні різноманітних завдань науки та практики?

2. Які елементи складають математичну основу топографічних карт? Які особливості геодезичної основи цих карт?

3. Чим зумовлене застосування зональної системи плоских прямокутних координат?

4. З чим пов'язане поняття гауссового зближення меридіанів?

5. За якими принципами розроблено розграфлення і номенклатуру топо­графічних карт? З чим пов'язана необхідність їх застосування?

6. Які елементи графічного зображення карти виконують роль умовних позначень? Чим відрізняються умовні позначення для відображення ситуації та рельєфу? З чим це пов'язано?

7. Як впливає на повноту змісту карти картографічна генералізація?

8. З чим пов'язані особливості оформлення окремих аркушів топографічної карти?

9. Які характеристики населених пунктів відображені на топографічних картах? З якою повнотою подано характеристику промислових, сільськогосподарських та інших об'єктів?

10. Як характеризуються шляхи сполучення на топографічних картах?

11. Як докладно на топографічних картах зображують гідрографічні об'єкти?

12. Які особливості зображення рельєфу на топографічних картах? Які еле­менти рельєфу відображено на них і яким способом? Як впливає на умовні позначення рельєфу масштаб?

13. З якою повнотою зображують на топографічних картах рослинність і ґрунти?

14. Чим зумовлюється точність масштабу карти і точність вимірів по ній?

15. Що таке цифрова модель місцевості і цифрова карта?

16. Що спільного між топографічними картами суші та шельфу?

Розділ 3. РІШЕННЯ ЗАДАЧ ЗА ТОПОГРАФІЧНИМИ КАРТАМИ