Спогади

«…CLXVI. Міський префект Марментин… доповідає про нього (Климента. – О.Б.) імператорові Траяну. І цар у відповідь на його доповідь оголошує йому рішення, щоб Климент або зложив жертву вітчизняним богам, або подався з Риму у північне вигнання за Понт у яке-небудь покинуте місто з числа тих, що лежать біля Херсона.

CLXVII. За Климентом рушило багато з благочестивих. Коли прибули в те місце заслання, вони застали у мармуровій каменярні біля тисячі чи навіть більше християн, яких тривалий час утримують там за благочестя. Останні, які ще раніше чули про патріарха і про те, що він, вигнаний, прямує до них у заслання, дістали втіху від його прибуття». (Далі розповідається про життя Климента у засланні, створені ним дива і про те, як його було вбито.

Євсевій

Євсевій, родом з Кесарії (Палестина), жив у 260 – 340 рр. н.е. Він уважається «батьком церковного літописання». Найзначніші його праці – «Євангельське заготовлення» (15 книг, «Хроніка», яка збереглась практично тільки в компілятивних текстах пізніших часів, та ін. Твори Євсевія виказали значний вплив на християнську патристику, агіографію та літописання. У них є також важливі свідчення щодо проникнення християнства на землі стародавньої України.

Так, «Церковна історія» засвідчує перебування на землях Скіфії апостола Андрія, як і про прийняття скіфами (можливо, мова повинна йти про готів з Нижнього Подніпров’я) християнства.

Церковна історія

«… Зі святих же апостолів та учнів Спасителя нашого, що розсіялися по всьому всесвіту, Фомі, як свідчить переказ, на долю випала Парфія, Андрію – Скіфія, Іоанну – Азія…».

Іоанн Златоуст

Народився в Антіохії бл. 347 р. Від 397 р. – патріарх Константинопольський. Через підступи ворогів від 401 р. перебував у вигнанні, де й помер у 407 р. Пильної уваги вимагає його свідчення про переклади Св. Письма мовами савроматі в і скіфів.

Розмова, мовлена у церкві на честь Павла

«(ХІІІ, 501)… І скіфи, і савромати і людність біля самих околиць всесвіту, перекладаючи Святе Письмо кожен своєю мовою, філософствують про ці словеса».

ХРИСТИЯНСТВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ

ДО 988 РОКУ

Євсевій Гієронім

Латинський християнський письменник, народився у 348 р., помер 20 березня 420 р. Один з отців церкви. Автор численних тлумачень книг Біблії, історичних, екзегетичних та догматичних творів, а також житійних (агіографічних) праць. Стараннями Гієроніма усталився латинський переклад Біблії (знаменита Вульгата, бл. 400 р.): він вивчав іврит у Палестині, тому його переклад на той час був зразковим. Саме переклад Біблії блаженного Гієроніма Тридентським собором 1546 р. було піднесено до ступеня автентичного тексту й визнано богонатхненним. Йому належить також велика кількість листів, фрагмент одного з яких ми наведемо.

Лист 107. До Лети.

«2… Відклав сагайдак Арсеній, гуни вивчають Псалтир, холоди Скіфії киплять вогнем віри, руде й біляве військо гетів возить із собою намети церков; і, можливо, вони тому б’ються з нами ровіку, що сповідують однакову віру».

Філосторгій

Християнський історик родом з Каппадокії; народився бл. 365 р. Автор ґрунтовної «Церковної історії» ( у 12 книгах), яка описує події від 300 до 425 рр. До нас дійшли окремі її фрагменти у вигляді витягів, зроблених Константинопольським патріархом Фотієм. На зміст трактату Філосторгія істотно вплинуло те, що він був з аріан. Аріанами були й готи, які в його часи мешкали на території сходу та півдня України. Ми особливо виділяємо фрагмент про єпископа Урфілу. Це – історична особа, єпископ Ульфіла, владика готських християн, перекладач Біблії готською мовою (знаменитий «Срібний збірник»). Надзвичайно цікавим є твердження Філосторгія про те, що Ульфіла був за походженням зі скіфів. Це свідчення з джерела такого авторитетного християнського автора надає підставу деяким ученим – історикам і філологам твердити, що та готська мова, якою Ульфіла писав свій переклад Біблії (а від нього до наших днів збереглися тільки Євангелія, деякі фрагменти з Послань до римлян та книг Ездри і рові) – то й була мова скіфів. І та мова була, як бачимо, писемною.