- •Передмова
- •Методичні поради
- •Стислий глосарій
- •Вхідне тестування
- •Змістовне наповнення тематики лекцій
- •Тема 1 виникнення християнства як релігійної системи
- •Навчальний матеріал
- •1.1. Періодизація історії християнства.
- •1.2. Джерела з історії перших християн.
- •1.3. Виникнення Християнської церкви та її стан у і тис. Н.Е.
- •1.4. Легенди про появу й існування християнства на землях України у і тис. Н.Е. (до виникнення Київської Руси).
- •Висновки
- •Тема 2 особливості християнства в київській руси
- •Навчальний матеріал
- •2.1. Поширення християнства серед слов’ян.
- •2.2. Спроби введення християнства в Київській Руси до 988 року.
- •2.3. Введення християнства в якості офіційної релігії в Київській Руси.
- •2. 4. Християнська геополітика великих князів Київських.
- •2.5. Київське християнство та його особливості.
- •Висновки
- •Тема 3 православ’я на теренах україни в умовах різноконфесійної іноземної влади
- •Навчальний матеріал
- •3.1. Православна церква Руси в умовах татарської навали.
- •3.2. Міждержавна боротьба за митрополичу кафедру.
- •3.3. Від поділу Київської митрополії до Берестейської унії (1458 – 1596 рр.).
- •3.4. Православна церква в Запорозькій Січі.
- •Висновки
- •Тема 4 відродження православної церкви
- •Навчальний матеріал
- •4.1. Могилянська доба в історії українського православ’я.
- •4.2. Церковно-релігійний чинник у Визвольній війні українського народу 1648 – 1657 років.
- •Висновки
- •Православ’я в україні після прилучення
- •Київської митрополії до московського
- •Патріархату. Українська автокефалія хх ст.
- •Навчальний матеріал
- •5.1. Занепад авторитету та впливу Київської митрополії й поступова ліквідація національних особливостей українського православ’я.
- •5.2 Національне відродження і процес становлення автокефального православ’я в Україні у 1917 – 1920-х рр.
- •5.3. Українська автокефалія кінця хх – початку ххі ст.
- •Висновки
- •Тема 6 католицкі церкви в україні
- •Навчальний матеріал
- •6.1. Католицизм в Україні.
- •6.2. Українська греко-католицька церква.
- •Висновки
- •Тема 7 протестантизм в україні
- •Навчальний матеріал
- •7.1. Поява протестантизму на теренах України.
- •7.2. Розвиток протестантизму в Україні та його поступове згортання.
- •Висновки
- •Загальний висновок
- •Джерела
- •V. Енциклопедичні та довідкові видання
- •Дідим Олександрійський
- •Євхерій
- •Єпифаній Гагіополіт
- •Саги про апостола Андрія
- •Климент Римський
- •Спогади
- •Євсевій
- •Лист 107. До Лети.
- •Філосторгій
- •Церковна історія з другої книги
- •Храмовий напис з Теодоро
- •Ібн Хордадбег
- •Книга доріг і держав
- •Продовження хроніки Реґінина
- •Стефан Сурозький
- •Житіє Стефана Сурозького
- •Патріарх Фотій
- •Послання
- •Йоанн Зонара
- •Бертинські аннали
- •Окружне послання
- •Біографічний огляд
- •Заключення
- •Примітки:
Міністерство освіти і науки України
Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка
КАФЕДРА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
О.В. Борисова
ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА В УКРАЇНІ
Електронний навчальний посібник
для студентів історичного факультету
спеціальності «Історія та правознавство»
Луганськ
2011
УДК 27(477)(075.8)
ББК 86.29(Укр)я73
Б 82
Р е ц е н з е н т и:
Бодрухін В.М. – доктор історичних наук. професор, завідувач кафедри історії України Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля.
Михальський І.С. – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри політології та правознавства Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
Б 82 Борисова О.В.. Історія християнства в Україні: Електронний навчальний посібник для студентів історичного факультету спеціальності «Історія та правознавство». – Луганськ, 2011. – 232 с.
УДК 27(477)(075.8)
ББК 86.29(Укр)я73
Борисова О.В., 2011
Передмова
В навчальному курсі «Історія християнства в Україні» на підставі широкої джерельної бази та наукової літератури аналізуються важливі проблеми і ключові моменти історії християнства в Україні, розкривається історичний шлях як історичних українських релігійних конфесій – православ’я та греко-католицизму, так і нетрадиційних для українського народу релігійних структур.
Навчальний посібник містить лекційні матеріали, різноманітні завдання для самостійної роботи, самоконтролю і самоперевірки, стислий глосарій, список рекомендованої літератури та підбірку джерельного матеріалу для кращого засвоєння тем з історії раннього християнства на теренах України.
Освоєний курс буде надійним помічником майбутнім історикам та правознавцям в їх подальшій професійній діяльності як викладацькій, так і науковій.
З моменту свого остаточного становлення в якості однієї з трьох світових релігій (поряд з ісламом і буддизмом), що сталося в Х ст., християнство виплекало одну з провідних цивілізацій планети – християнську, виказувало, виказує і буде виказувати величезний вплив на розвиток людства. Тож знання історії християнтства на теренах України – важлива компонента загальногуманітарної і професійної освіти історика.
Мета курсу – підготовка засобами самостійної роботи майбутніх істориків до свідомого й цілеспрямованого сприйняття додаткових, нових знань про різні аспекти християнського релігійно-культурного комплексу – філософсько-богословські засади, етику, соціальну доктрину, християнську культуру, історію Церкви тощо. У зв’язку з цим потрібно змалювати цілісну картину розвитку християнської релігії на теренах України в часовому полі І – ХХІ ст. та досягти максимально ефективного засвоєння її студентами.
Мета досягається вирішенням таких завдань:
– в інформаційному компоненті виявити і засвоїти всі необхідні факти і поняття, встановити головні зв’язки і смислм;
– в операційному – випрацювати загальні предметні вміння;
– у творчо-пошуковому – встновити алгоритми вирішення пізнавальних проблем, які будуть виникати при засвоєнні курсу;
– у ціннісно-смисловому – виявити і засвоїти морально-етичні смисли в історичному матеріалі курсу;
– у комунікативному – розвивати вміння використовувати набуті знання в професійній діяльності, а також у повсякденному житті.
АВТОР навчального курсу та навчального посібника з курсу: БОРИСОВА ОЛЬГА ВАСИЛІВНА, доктор історичних наук зі спеціальності «Всесвітня історія», професор кафедри історії України.
Методичні поради
У сучасній системі вищої освіти все більш значну роль у процесі навчання відіграє самостійна робота. Вона базується на самостійному освоєнні лекційного матеріалу в електронному вигляді, самостійній роботі з джерелами, історичною, філософською та релігієзнавчою літературою, а також матеріалами з періодичних видань, передбачає самостійну роботу за розробленими викладачем завданнями і під його керівництвом, підготовку повідомлень, написання письмових робіт, складання заліку.
Самостійна робота засновується переважно на зоровій діяльності людини (читання, запам’ятовування, рішення поставлених завдань та письмове їх оформлення), яка, поруч з слуховою (слухання та записування лекцій, уважний аналіз та критична оцінка усних відповідей магістрантів на семінарських заняттях, формулювання та висловлювання власної думки), грає важливу роль у формуванні мислення людини. Мислення ж, як й інші форми психічної діяльності, є засобом пізнання, у т.ч. наукового, й орієнтування у дійсності. Мислення допомагає зрозуміти сутність предметів і явищ, їх взаємозв’язок, закономірності розвитку. Але, на відміну від таких форм відображення дійсності, як відчуття й сприйняття, мислення відображає дійсність не безпосередньо, а узагальнено й опосередковано.
Формами логічного мислення є поняття й уявлення – те, що звичайно називається знаннями. Проте мислення до знань не зводиться, бо включає у себе такі мисленні дії, які спрямовані на перетворення знань. Існують два роди знань:
1) знання про предмети і явища зовнішнього світу,
2) знання про дії, які з даними знаннями треба проводити.
Самостійна робота з курсу «Історія християнства в Україні» включає в себе блок завдань по роботі з історичними поняттями (пошуку їх визначення та застосуванні в навчальному матеріалі), однак головний корпус завдань, що має бути опрацьований студентом, спрямований на формування необхідних для засвоєння курсу уявлень.
Проте не рідким у житті є таке явище, коли людина має необхідні уявлення й поняття щодо того чи іншого навчального предмету (тобто володіє знаннями першого роду), але не знає мислених дій, які з ними треба проводити, чи не володіє цими діями (тобто не має необхідного комплексу знань другого роду). Такі мисленні дії (операції), які є загальнонавчальними, включають у себе наступне: виділення головного, аналіз, синтез, узагальнення, порівняння тощо.
Вміння формулювати і використовувати поняття:
Поняття – це форма думки, в якій відображаються суттєві якості (ознаки) явища й стосунки між ними. Визначення – коротке розкриття змісту поняття. Термін – слово яке означає строго визначене поняття.
Як надавати визначення поняттю:
Виділіть суттєві ознаки предмету, явища.
Знайдіть найбільш загальну (родову) ознаку.
Встановіть основні виділяючі (видові) ознаки.
З цих двох елементів складіть формулювання визначення поняття.
Вміння аналізувати інформацію:
Інформація – це повідомлення чи свідчення про події, процеси, людей. Поняття інформації охоплює свідчення, якими володіють і обмінюються між собою люди, а також свідчення, які існують незалежно від них.
Як правильно аналізувати інформацію:
Пошук інформації ведеться в різних джерелах: книжках, журналах, архівах, засобах масової інформації та ін. Обробка інформації – це насамперед відділення фактів (однозначних стверджень) від суджень, поглядів автора, а далі йдуть ті ж мисленні операції – аналіз, синтез, систематизація тощо. Інформація завжди має певний відбиток суб’єктивності, що її надає їй автор. Інколи це може призвести до формування стереотипів та упереджень. Їх треба вміти виявляти й критично ставитися до них, щоб не засвоювати самим.
Стереотипи – це застиглі, спрощені уявлення про явища, події, людей чи групи людей. Стереотипи частіш за все бувають негативними, заважають нам сприймати певну подію чи явище по-іншому, ніж їх сприймав автор, сформулювати свою власну думку про них. Упередження – наявність певного, частіш негативного чи ворожого почуття до події, явища, людини чи групи людей. Воно породжувало й породжує багато суспільних конфліктів, у т.ч. й на релігійному ґрунті.
Вміння працювати з друкованими джерелами інформації:
Складіть план читання, перерахувавши літературу, яку треба опрацювати.
Спробуйте так підібрати джерела інформації, щоб вони містили різні погляди й думки з теми, яка вами вивчається.
Для попереднього ознайомлення з книгою продивіться дані, які містяться на її титульній сторінці, анотацію, зміст, передмову й висновки. Читання журналу чи газети починайте з огляду змісту, назв рубрик, заголовків, щоб швидко вибрати найважливіший чи цікавий матеріал.
Виділіть головні думки у тексті і прослідкуйте, як вони обґрунтовуються, розкриваються. Пам’ятайте про стереотипи й упередження.
Робота над навчальною і науковою літературою – не читання художньої літератури. Завжди слід застосовувати певні форми запису виділеної вами інформації, яка допоможе вирішити поставлені перед вами завдання.
Зустрівши незнайоме слово, обов’язково довідайтесь у словнику чи енциклопедії його значення.
Прочитавши книгу, подумайте над її головними ідеями, описаними подіями, визначить своє ставлення до отриманої інформації та її цінність для вас і для вашої майбутньої педагогічної діяльності.
Виконайте той комплекс завдань, який поставлений перед вами і який допомагає вирішити віднайдена вами інформація. Якщо ви робите вирізки чи ксерокопії, то їх краще зберігати у спеціальних папках за темами.
Наш курс передбачає роботу з важливими для загальнокультурної та професійної підготовки майбутнього історика історичними джерелами, у т.ч. середньовічними. Подеколи вони вельми важкі до сприйняття. Для кращого їх розуміння робіть виписки, цитати, складайте план особливо важких фрагментів, формулюйте тези, й лише потім приступайте до написання конспекту, або реферату.
План – короткий послідовний перелік основних думок автора; попередня (до створення тез чи конспекту) форма запису.
Тези – коротко сформульовані основні положення тексту, які дають можливість розкрити сутність змісту.
Виписка – дослівний запис певного тексту (факти, дати, висновки й інші дані, які, на вашу думку, мають велике значення для виконання вами поставленого перед вами завдання).
Цитата – дослівний витяг з якогось тексту, що наводиться для підтвердження думки, що викладається. При цитуванні слід дотримуватися граматичних правил. Якщо ви цитуєте документ, написаний важкою, давньою мовою, треба в дужках зазначати: «(зберігається лексика джерела)».
Як аналізувати письмові історичні документи:
Історичні документи поділяються на такі види:
Документи державного характеру: грамоти, укази, закони.
Документи історичного характеру: літописи, хроніки, аннали, історичні твори.
Документи особистісного характеру: спогади (мемуари), щоденники, листи, свідчення очевидців.
Художня література як історичний пам’ятник своєї епохи: твори усної народної творчості й літературні твори.
Робота над історичним документом включає такі дії:
Походження тексту:
хто автор документу?
коли він був написаний?
до якого виду джерел він відноситься?
це повний текст чи фрагмент?
якщо це фрагмент тексту, то хто й чому вибрав саме цю частину тексту?
Зміст тексту:
яким є зміст тексту?
які факти в ньому описуються?
як автор пояснює причини, викладає хід і визначає значення подій, що ним описуються?
Чи достовірна інформація тексту?
чи був присутній автор під час подій, що ним описуються, чи він узяв інформацію з первинних джерел?
коли написаний документ: одразу чи багато пізніше самої події?
Упередженість у тексті
Усі тексти певною мірою упереджені, тому що різні люди, у залежності від їх поглядів і переконань, тлумачать одні й ті ж факти по-різному. Автор може створювати документ з якоюсь метою, що теж впливає на його бачення події. Для формування об’єктивної оцінки документа треба піддати його певній обробці й виявити наступне:
якими є погляди автора? До чого він закликає й що засуджує? Чиї інтереси він виражає?
Чи є автор виразником певної точки зору чи він пропонує свій погляд на події?
Як автор ставиться до подій, що описує, та їх учасників? Чи є в автора до чогось чи до когось особливі симпатії?
Виявіть мовні особливості документа.
Чи є дане джерело про те чи іншу подію єдиним джерелом інформації? Чи маються інші джерела, як описують подію вони? Який з цих документів більш достовірний і чому?
Кому співчуває автор документа? Як він ставиться до того, що ним описується? Чи можна вважати цей документ достовірним і неупередженим?
Безумовно, щоб відповісти на це коло питань, треба прочитати роботи тих науковців, які професійно займалися вивченням творчості автора того чи іншого історичного джерела.
Щодо подій історії християнства взагалі, і в Україні зокрема, накопичилося протягом довгого часу багато різних стереотипів і упереджень. В Україні формується нині таке змістовне навантаження цього предмету, щоб у ньому відображалася вся різноконфесійність християнства і сприйняття цього явища позитивно. У конфесійно-орієнтованих працях, яких на сьогодні накопичилося дуже багато і вони все продовжують створюватися, історія «чужих» напрямків християнства почасти постає як низка «єресей» та «розколів». Але ж сама різноманітність має розглядатися як цінність, що є наслідком особливостей соціокультурного розвитку того чи іншого народу. Значення всіх культурних та конфесійних форм – у виявленні через них справжньої повноти релігійного життя в лоні християнської традиції.
Християнство – не просто релігія, вона тісно пов’язана з геополітикою, культурою, наукою, громадсько-політичним життям. Тому дуже важливо вміти саме в цій ділянці життя людей розпізнавати стереотипи та упередження й долати їх, щоб методами освіти не сприяти їх розповсюдженню й закріпленню в суспільстві, адже освіта – база формування саме стереотипів мислення.
По закінченню освоєння курсу студент повинен бути підготовлений до свідомого і цілеспрямованого сприйняття додаткових, нових знань про різні аспекти християнського релігійно-культурного комплексу – філософсько-богословські засади, етику, соціальну доктрину, християнську культуру, історію Церкви взагалі й Української церкви зокрема тощо.