Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА В УКРАЇНІ.docx
Скачиваний:
18
Добавлен:
22.11.2019
Размер:
532.41 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка

КАФЕДРА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

О.В. Борисова

ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА В УКРАЇНІ

Електронний навчальний посібник

для студентів історичного факультету

спеціальності «Історія та правознавство»

Луганськ

2011

УДК 27(477)(075.8)

ББК 86.29(Укр)я73

Б 82

Р е ц е н з е н т и:

Бодрухін В.М. – доктор історичних наук. професор, завідувач кафедри історії України Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля.

Михальський І.С.доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри політології та правознавства Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Б 82 Борисова О.В.. Історія християнства в Україні: Електронний навчальний посібник для студентів історичного факультету спеціальності «Історія та правознавство». – Луганськ, 2011. – 232 с.

УДК 27(477)(075.8)

ББК 86.29(Укр)я73

Борисова О.В., 2011

Передмова

В навчальному курсі «Історія християнства в Україні» на підставі широкої джерельної бази та наукової літератури аналізуються важливі проблеми і ключові моменти історії християнства в Україні, розкривається історичний шлях як історичних українських релігійних конфесій – православ’я та греко-католицизму, так і нетрадиційних для українського народу релігійних структур.

Навчальний посібник містить лекційні матеріали, різноманітні завдання для самостійної роботи, самоконтролю і самоперевірки, стислий глосарій, список рекомендованої літератури та підбірку джерельного матеріалу для кращого засвоєння тем з історії раннього християнства на теренах України.

Освоєний курс буде надійним помічником майбутнім історикам та правознавцям в їх подальшій професійній діяльності як викладацькій, так і науковій.

З моменту свого остаточного становлення в якості однієї з трьох світових релігій (поряд з ісламом і буддизмом), що сталося в Х ст., християнство виплекало одну з провідних цивілізацій планети – християнську, виказувало, виказує і буде виказувати величезний вплив на розвиток людства. Тож знання історії християнтства на теренах України – важлива компонента загальногуманітарної і професійної освіти історика.

Мета курсу – підготовка засобами самостійної роботи майбутніх істориків до свідомого й цілеспрямованого сприйняття додаткових, нових знань про різні аспекти християнського релігійно-культурного комплексу – філософсько-богословські засади, етику, соціальну доктрину, християнську культуру, історію Церкви тощо. У зв’язку з цим потрібно змалювати цілісну картину розвитку християнської релігії на теренах України в часовому полі І – ХХІ ст. та досягти максимально ефективного засвоєння її студентами.

Мета досягається вирішенням таких завдань:

– в інформаційному компоненті виявити і засвоїти всі необхідні факти і поняття, встановити головні зв’язки і смислм;

– в операційному – випрацювати загальні предметні вміння;

– у творчо-пошуковому – встновити алгоритми вирішення пізнавальних проблем, які будуть виникати при засвоєнні курсу;

– у ціннісно-смисловому – виявити і засвоїти морально-етичні смисли в історичному матеріалі курсу;

– у комунікативному – розвивати вміння використовувати набуті знання в професійній діяльності, а також у повсякденному житті.

АВТОР навчального курсу та навчального посібника з курсу: БОРИСОВА ОЛЬГА ВАСИЛІВНА, доктор історичних наук зі спеціальності «Всесвітня історія», професор кафедри історії України.

Методичні поради

У сучасній системі вищої освіти все більш значну роль у процесі навчання відіграє самостійна робота. Вона базується на самостійному освоєнні лекційного матеріалу в електронному вигляді, самостійній роботі з джерелами, історичною, філософською та релігієзнавчою літературою, а також матеріалами з періодичних видань, передбачає самостійну роботу за розробленими викладачем завданнями і під його керівництвом, підготовку повідомлень, написання письмових робіт, складання заліку.

Самостійна робота засновується переважно на зоровій діяльності людини (читання, запам’ятовування, рішення поставлених завдань та письмове їх оформлення), яка, поруч з слуховою (слухання та записування лекцій, уважний аналіз та критична оцінка усних відповідей магістрантів на семінарських заняттях, формулювання та висловлювання власної думки), грає важливу роль у формуванні мислення людини. Мислення ж, як й інші форми психічної діяльності, є засобом пізнання, у т.ч. наукового, й орієнтування у дійсності. Мислення допомагає зрозуміти сутність предметів і явищ, їх взаємозв’язок, закономірності розвитку. Але, на відміну від таких форм відображення дійсності, як відчуття й сприйняття, мислення відображає дійсність не безпосередньо, а узагальнено й опосередковано.

Формами логічного мислення є поняття й уявлення – те, що звичайно називається знаннями. Проте мислення до знань не зводиться, бо включає у себе такі мисленні дії, які спрямовані на перетворення знань. Існують два роди знань:

1) знання про предмети і явища зовнішнього світу,

2) знання про дії, які з даними знаннями треба проводити.

Самостійна робота з курсу «Історія християнства в Україні» включає в себе блок завдань по роботі з історичними поняттями (пошуку їх визначення та застосуванні в навчальному матеріалі), однак головний корпус завдань, що має бути опрацьований студентом, спрямований на формування необхідних для засвоєння курсу уявлень.

Проте не рідким у житті є таке явище, коли людина має необхідні уявлення й поняття щодо того чи іншого навчального предмету (тобто володіє знаннями першого роду), але не знає мислених дій, які з ними треба проводити, чи не володіє цими діями (тобто не має необхідного комплексу знань другого роду). Такі мисленні дії (операції), які є загальнонавчальними, включають у себе наступне: виділення головного, аналіз, синтез, узагальнення, порівняння тощо.

Вміння формулювати і використовувати поняття:

Поняття ­ – це форма думки, в якій відображаються суттєві якості (ознаки) явища й стосунки між ними. Визначення – коротке розкриття змісту поняття. Термін – слово яке означає строго визначене поняття.

Як надавати визначення поняттю:

  1. Виділіть суттєві ознаки предмету, явища.

  2. Знайдіть найбільш загальну (родову) ознаку.

  3. Встановіть основні виділяючі (видові) ознаки.

  4. З цих двох елементів складіть формулювання визначення поняття.

Вміння аналізувати інформацію:

Інформація – це повідомлення чи свідчення про події, процеси, людей. Поняття інформації охоплює свідчення, якими володіють і обмінюються між собою люди, а також свідчення, які існують незалежно від них.

Як правильно аналізувати інформацію:

Пошук інформації ведеться в різних джерелах: книжках, журналах, архівах, засобах масової інформації та ін. Обробка інформації – це насамперед відділення фактів (однозначних стверджень) від суджень, поглядів автора, а далі йдуть ті ж мисленні операції – аналіз, синтез, систематизація тощо. Інформація завжди має певний відбиток суб’єктивності, що її надає їй автор. Інколи це може призвести до формування стереотипів та упереджень. Їх треба вміти виявляти й критично ставитися до них, щоб не засвоювати самим.

Стереотипи – це застиглі, спрощені уявлення про явища, події, людей чи групи людей. Стереотипи частіш за все бувають негативними, заважають нам сприймати певну подію чи явище по-іншому, ніж їх сприймав автор, сформулювати свою власну думку про них. Упередження – наявність певного, частіш негативного чи ворожого почуття до події, явища, людини чи групи людей. Воно породжувало й породжує багато суспільних конфліктів, у т.ч. й на релігійному ґрунті.

Вміння працювати з друкованими джерелами інформації:

  1. Складіть план читання, перерахувавши літературу, яку треба опрацювати.

  2. Спробуйте так підібрати джерела інформації, щоб вони містили різні погляди й думки з теми, яка вами вивчається.

  3. Для попереднього ознайомлення з книгою продивіться дані, які містяться на її титульній сторінці, анотацію, зміст, передмову й висновки. Читання журналу чи газети починайте з огляду змісту, назв рубрик, заголовків, щоб швидко вибрати найважливіший чи цікавий матеріал.

  4. Виділіть головні думки у тексті і прослідкуйте, як вони обґрунтовуються, розкриваються. Пам’ятайте про стереотипи й упередження.

  5. Робота над навчальною і науковою літературою – не читання художньої літератури. Завжди слід застосовувати певні форми запису виділеної вами інформації, яка допоможе вирішити поставлені перед вами завдання.

  6. Зустрівши незнайоме слово, обов’язково довідайтесь у словнику чи енциклопедії його значення.

  7. Прочитавши книгу, подумайте над її головними ідеями, описаними подіями, визначить своє ставлення до отриманої інформації та її цінність для вас і для вашої майбутньої педагогічної діяльності.

  8. Виконайте той комплекс завдань, який поставлений перед вами і який допомагає вирішити віднайдена вами інформація. Якщо ви робите вирізки чи ксерокопії, то їх краще зберігати у спеціальних папках за темами.

Наш курс передбачає роботу з важливими для загальнокультурної та професійної підготовки майбутнього історика історичними джерелами, у т.ч. середньовічними. Подеколи вони вельми важкі до сприйняття. Для кращого їх розуміння робіть виписки, цитати, складайте план особливо важких фрагментів, формулюйте тези, й лише потім приступайте до написання конспекту, або реферату.

План – короткий послідовний перелік основних думок автора; попередня (до створення тез чи конспекту) форма запису.

Тези – коротко сформульовані основні положення тексту, які дають можливість розкрити сутність змісту.

Виписка – дослівний запис певного тексту (факти, дати, висновки й інші дані, які, на вашу думку, мають велике значення для виконання вами поставленого перед вами завдання).

Цитата – дослівний витяг з якогось тексту, що наводиться для підтвердження думки, що викладається. При цитуванні слід дотримуватися граматичних правил. Якщо ви цитуєте документ, написаний важкою, давньою мовою, треба в дужках зазначати: «(зберігається лексика джерела)».

Як аналізувати письмові історичні документи:

Історичні документи поділяються на такі види:

  1. Документи державного характеру: грамоти, укази, закони.

  2. Документи історичного характеру: літописи, хроніки, аннали, історичні твори.

  3. Документи особистісного характеру: спогади (мемуари), щоденники, листи, свідчення очевидців.

  4. Художня література як історичний пам’ятник своєї епохи: твори усної народної творчості й літературні твори.

Робота над історичним документом включає такі дії:

  1. Походження тексту:

  • хто автор документу?

  • коли він був написаний?

  • до якого виду джерел він відноситься?

  • це повний текст чи фрагмент?

  • якщо це фрагмент тексту, то хто й чому вибрав саме цю частину тексту?

  1. Зміст тексту:

  • яким є зміст тексту?

  • які факти в ньому описуються?

  • як автор пояснює причини, викладає хід і визначає значення подій, що ним описуються?

  1. Чи достовірна інформація тексту?

  • чи був присутній автор під час подій, що ним описуються, чи він узяв інформацію з первинних джерел?

  • коли написаний документ: одразу чи багато пізніше самої події?

  1. Упередженість у тексті

Усі тексти певною мірою упереджені, тому що різні люди, у залежності від їх поглядів і переконань, тлумачать одні й ті ж факти по-різному. Автор може створювати документ з якоюсь метою, що теж впливає на його бачення події. Для формування об’єктивної оцінки документа треба піддати його певній обробці й виявити наступне:

  • якими є погляди автора? До чого він закликає й що засуджує? Чиї інтереси він виражає?

  • Чи є автор виразником певної точки зору чи він пропонує свій погляд на події?

  • Як автор ставиться до подій, що описує, та їх учасників? Чи є в автора до чогось чи до когось особливі симпатії?

  • Виявіть мовні особливості документа.

  • Чи є дане джерело про те чи іншу подію єдиним джерелом інформації? Чи маються інші джерела, як описують подію вони? Який з цих документів більш достовірний і чому?

  • Кому співчуває автор документа? Як він ставиться до того, що ним описується? Чи можна вважати цей документ достовірним і неупередженим?

Безумовно, щоб відповісти на це коло питань, треба прочитати роботи тих науковців, які професійно займалися вивченням творчості автора того чи іншого історичного джерела.

Щодо подій історії християнства взагалі, і в Україні зокрема, накопичилося протягом довгого часу багато різних стереотипів і упереджень. В Україні формується нині таке змістовне навантаження цього предмету, щоб у ньому відображалася вся різноконфесійність християнства і сприйняття цього явища позитивно. У конфесійно-орієнтованих працях, яких на сьогодні накопичилося дуже багато і вони все продовжують створюватися, історія «чужих» напрямків християнства почасти постає як низка «єресей» та «розколів». Але ж сама різноманітність має розглядатися як цінність, що є наслідком особливостей соціокультурного розвитку того чи іншого народу. Значення всіх культурних та конфесійних форм – у виявленні через них справжньої повноти релігійного життя в лоні християнської традиції.

Християнство – не просто релігія, вона тісно пов’язана з геополітикою, культурою, наукою, громадсько-політичним життям. Тому дуже важливо вміти саме в цій ділянці життя людей розпізнавати стереотипи та упередження й долати їх, щоб методами освіти не сприяти їх розповсюдженню й закріпленню в суспільстві, адже освіта – база формування саме стереотипів мислення.

По закінченню освоєння курсу студент повинен бути підготовлений до свідомого і цілеспрямованого сприйняття додаткових, нових знань про різні аспекти християнського релігійно-культурного комплексу – філософсько-богословські засади, етику, соціальну доктрину, християнську культуру, історію Церкви взагалі й Української церкви зокрема тощо.