7.2. Розвиток протестантизму в Україні та його поступове згортання.

(Законспектуйте)

У другій половині ХVІІІ ст. почався новий етап історії протестантизму в Україні, після цього часу він став чинником релігійного життя всієї України. Колонізація Росією південних українських земель сприяла масовому переселенню сюди іноземців. Першими колоністами з Європи й стали представники релігійних меншин, які зазнавали переслідувань у себе на батьківщині. В 1772 р. в Чернігівську й Таврійську губернії прибули члени гутерського братства, але військова реформа 1874 р. (загальний військовий обов’язок) призвела до їх масової еміграції в США.

Наймасовішу ж хвилю протестантської колонізації становили менноніти, які з’явилися в Україні в 70-х рр. ХVІІІ ст. після спеціальних «колонізаційних» маніфестів Катерини ІІ. Великі земельні ділянки, пільги, яких не мали місцеві жителі, привабили вихідців з Голландії та Німеччини, яких переслідували там на релігійному ґрунті. Тут же їм заборонялася лише релігійна агітація серед місцевого населення. Найбільше меннонітів приїхало на поч. ХІХ ст., й оселилося передовсім у Таврійській губернії (колонії Орлов, Хортиця, Гальбштадт, Гнаденфельд, Спат). Переселення тривало майже 40 років. Менноніти були радикальною гілкою протестантизму, спорідненою як з кальвінізмом, так і з своїм попередником – анабаптизмом. Для потреб братства вони систематизували символи віри, визнані тоді в Голландії, Німеччині, Польщі, надруковані німецькою мовою в колонії Гальбштадт під назвами «Віросповідання меннонітів у Росії» та «Віросповідання об’єднаних християн хрещених братських меннонітів у Росії».

Наприінці ХVІІІ – початку ХІХ ст. по Європі прокотилася хвиля пієтизму (в католицтві під його впливом виник янсенізм, в православ’ї – рух «духовних християн»), яка докотилася й до України, й започаткувала перехід великої кількості колоністів на платформу баптизму. З цього часу діяльність меннонітства в Україні нерозривно пов’язана з діяльність євангельських християн і баптизму. Пієтизм же на українському ґрунті підготував виникнення українського штундизму й усього пізнього протестантизму.

«Духовне християнство» типологічно зв’язане з російською традицією релігійної опозиції (єресі жидівствуючих, феодосіян та ін.), причорноморські ж землі ще з поч. ХVІІІ ст. були офіційно місцем висилки інакомислячих та притулком утікачів. Перша громада «духовних християн» виникла у сер.ХVІІІ ст. у Катеринославській губернії; пізніше ця течія розділиться на духоборство й молоканство.

Духоборство було близьким до вчення американських квакерів, яке розглядало людину як «храм Божий», звідси – положення, що «духовна» людина-храм не потребує «тілесного» храму – обрядовості, зовнішніх авторитетів; навіть Біблію треба сприймати не зовнішньо (буквально), а внутрішньо. Неприйняття військової служби призвело до масової еміграції духоборів. Молокани ж нагадували європейський протестантизм, зосереджуючись головно на поверненні Біблії абсолютного релігійного авторитету. Після реформи 1861 р. молоканство поступилося місцем новим, пізньопротестантським течіям.

Своєрідною синтезою духовного християнства й пієтичного протестантизму став український штундизм (нім. Die Stunde – година). У 30 – 60-ті рр. ХІХ ст. це були окремі невеликі групи та поодинокі проповідники, які зазнавали впливу німецьких пієтистів з українських колоній. З 1861 р. сектанти почали проводити збори відкрито. Центрами штундизму стали Херсонська та Київська губернії. У 70 – 80-ті рр. того ж століття ряд штундистів перейшли в баптизм, а на поч. 90-х рр. він майже весь був поглинений баптизмом. Царським указом 1894 р. штундизм був визначений «особливо шкідливою сектою» й вироблені методи його викорінення. Це було не випадковим, бо штундисти цілковито порвали з церквою. Вчені вважають штундизм оригінальним релігійним явищем, своєрідним містком між раннім та пізнім протестантизмом в Україні.

У Російській імперії існували різні протестантські течії, найчисленнішими серед них були баптисти, політична діяльність яких була спрямована переважно на виборювання права на свободу совісті. У 1886 р. в Україні з’явилися адвентисти сьомого дня (АСД), що мали прихильників головно серед міського населення. З 20-х рр. ХХ ст. виникає п’ятидесятницький рух в Одесі. В цей же період, у основному в Галичині з’являються з середовища емігрантів із США свідки Єгови.

У СРСР баптизм і євангельське християнство внаслідок загального наступу влади на релігійну свідомість громадян наприкінці 20-х рр. уже практично перестали існувати. В повоєнний час тільки почалося їхнє відновлення. Вони існували в СРСР, мали свої керівні органи, встановили міжнародні контакти. Існували також і такі баптистські громади, які не визнавали законодавчого положення про обов’язкову реєстрацію громад. Вони вели активну місіонерську діяльність, хоча й переслідувалися владою. Сектантство було також значною складовою релігійного дисидентства в Україні. Підготовка кадрів довго проводилася підпільно, лише з 1968 р. у структурі Союзу євангельських християн-баптистів (ЄХБ) відновили діяльність Біблійні курси в Москві; частина керівників Союзу ЄХБ в 70–80-х рр. навчалися в Німеччині, Швейцарії, США. Інші напрямки протестантизму (меннонітство, п’ятидесятництво, адвентизм, свідки Єгови, лютеранство та кальвінізм) також існували в радянський період у різних частинах УРСР.

7.3. Стан протестантизму в незалежній Україні.

(Прочитайте і виділіть основні риси)

У незалежній Україні зосередилося до 70% громад баптистів та ЄХБ, понад 50% п’ятдесятницьких та адвентистських громад, до 80% свідків Єгови колишнього СРСР. На поч. 90-х рр. більшість протестантських громад стали легальними (хоча все одно є такі, що, як і раніше, не визнають державну реєстрацію); становище їх церков стабілізувалося. Центр активності протестантів перемістився до міст, лише свідки Єгови зосереджуються на селах; підвищується освітній рівень їх послідовників. За кількістю послідовників протестантизм нині поступається тільки православ’ю, в Західній Україні – греко-католицизму.

Нині протестанти спрямовують свою дію головно на нерелігійне середовище, займаючись пропагандою віри. Це сприяє поповненню їхніх рядів за рахунок невіруючих або прозелітів, не задоволених укладом життя у православних або католицьких парафіях, схильних до протестантської смисложиттєвої парадигми активного буття, безпосередній участі в церковній практиці. Багато учених стурбовано пишуть про загрозу зміни конфесійного обличчя України, бо протестантизм розвивається тут так активно, при тому дієво залучаючи молодь, що може витіснити історичні християнські конфесії.

Дійсно, релігійна свобода в незалежній Україні виявила певну зміну традиційної релігійної ідентичності українців. Нині Україна не є православною та греко-католицькою, як це було раніше, а стала поліконфесійною, до того ж повністю відкритою для зовнішніх впливів. Хоча паства закордонних місіонерів зростає головним чином за рахунок колишніх невіруючих, а то – елемент дуже непевний. Обмеження релігійної свободи, як показав історичний досвід, не здатне збалансувати «конкурентоспроможність» конфесій; потрібна опосередкована, але цілеспрямована підтримка державою історичних конфесій.

Богословські здобутки вітчизняного протестантизму є відносно скромними. Це пояснюється його історичною ізольованістю від світових центрів протестантської богословської думки, неодноразовою штучною перерваністю послідовної ідейної еволюції та недостатнім освітнім рівнем багатьох поколінь віруючих. Тим ціннішим є прагнення деяких конфесій (баптистів, адвентистів, п’ятидесятників) створювати богословські школи, готувати професійних богословів. Вітчизняні протестанти звертаються до української духовної й культурної спадщини, до національних джерел християнських протестантських рухів, виявляють жвавий інтерес до вивчення історії розвитку власної конфесії в Україні, розглядаючи її як складову загальної релігійної історії українського народу, а власний протестантизм – як невід’ємний елемент його культури й суспільного життя.

ВИКОНАННЯ ЗАГАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ:

Проведіть структурно-методичний аналіз теми за такою таблицею:

Факти	Поняття	Зв’язки	Сенси	Загальні вміння	Творчо-пошуковий аспект	Ціннісно-смисловий аспект	Комунікація
Які факти в темі є головними?	Які поняття є зістовними для теми?	Які зв’яки ви встановили?	Які сенси ви встановили?	Необхідні для засвоєння теми вміння	Які творчо-пошукові дії необхідні для засвоєння теми?	Яке ціннісне й змістовне навантеження даної теми?	Як треба використовувати набуті знання в педагогічній практиці?

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Що таке протестантизм? Якими були причини його виникнен

ня в Європі та конкретно-історичні прояви?

2. У чому полягала своєрідність реформаційних процесів в Укра

їні ХVІ – ХVІІ ст.?

3. Як поширювались ранньопротестантські течії на українських

землях?

4. Які ви знаєте напрямки протестантизму? В чому полягають їх

особливості?

5. У чому полягала своєрідність українського

штундизму?

6. Коли в Україні з’явились баптизм, євангельське християнство,

п’ятидесятництво, адвентизм та свідки Єгови?

7. Якою була політика радянської влади щодо протестантських

рухів в СРСР, і зокрема в УРСР?

8. Як розвивається протестантизм в Україні сьогодні?