Инътермедия на дВh персоНh: син с татом

Т а т о

мовит

Е, ось, панове, едного сина маю и то ледащо вдавъся!

Який великий в базнику¹ сховавъся,

Або би ему не час мормолѣю² трепати,

А ось еще не въмѣе лѣтеру складати!

Сину, сину, пеская тя мати уховала.

Яко-сь ти тая школа не засмаковала!

А нащо-сь свынѣ пасав, а не смотриш кеблицѣ³,

А зачни-но минѣ хоч якои небелицѣ.

С и н

Бале, тату, не хочу я до школи ходити,

Бо я не злюблю, що там схотят бити;

Бо якось не могу язбуки поняти,

Ану ж коли ся прійдет лѣтеру складати.

Т а т о

Ба мовъчи-но, сину! Добро то буде,

Будут тобѣ потом завидовати люде.

От, ледащо, говориш! Куди ти убравъся?

От прочетай язбуку та уже не бавъся.

С и н

Тат уже добре, тату, буду я читати,

Але хто минѣ буде поправовати?

Т а т о

Ну, чого, сину? Тадже знают люде,

Тадже та ктос тебе поправъляти буде.

С и н

Тату, тату, повѣдж, бо сперъшу не знаю,

Тат я таки всей язъбуки не прочетаю.

Т а т о

Тфу, сину, ци же-с не чував,

Шо мовълят люде — a б в л?

Іой-гой, сину, нѣчого доброго с тебе не буде!

С и н

От ти, тату, не брѣдь⁴, лѣпъше будеш чинити!

Коли мене не можеш писъма научити,

От ти мене по святах волиш оженити.

Т а т о

Ов пескій сину, перепескій, поганъскій сину!

От коли умотаю руку у твою чуприну!

Та минѣ, сивъцеви⁵, казати лгати?

Пришлося батькови от тебе лиха дождати!

С и н

А чем же-с мя змалу до школи не давав,

Але-с ми вѣвъцѣ и телята пасти казав?

А тепер я до науки охоти не маю

И той язъбуки прочетати не знаю.

Т а т о

Отже, панове, чого се я на старость дождав,

Що минѣ мой син брехати казав?

С и н

Тату, тату! Як тя возму кием оберътати,

He будеш знав, куди утѣкати!

А чем же-с мя замалу до науки не давав?

To би-з був з мене тепер лѣпшую потѣху мав,

А тепер росту псу трава, бо памяти не маю.

Озми собѣ и кеблицу, бо нѣчого на нюй не знаю.

Тут сын татови таблицю положит

Та т о

Ав пескій, перепескій, поганскій сину!

Бода-ем тя був не знав, такую дитину!

Так мене, старого сивъця, зневажати?!

От тепер же я тебе озму оберътати!

Тут тато костуром на сина махает, а син та ему костуром складает; потим мовит

С и н

Ей, тату, дай покуй!⁶ Ей, гвалт! Тату, дай пукуй! Гамуйся!

Тут сина биет, син мовит

Ей, не буду ти болъше тривати,

А юж, боже, помагай тата оберътати!

И будет тата бити, тато кричит.

Тато

Гвалт! Гвалт! Панове, от сина ратуйте!

Для бога, щоби мя не забив, его гамуйте!

Тут, отца вибивъши, подет и мовит

С и н

Нехай же тато знает, що мя замалу до школи не давав!

To би я его тепер нѣ в чом не турбовав.

Тут встанет отец, як его син вибет, мовит

Т а т о

Приглядѣтеся, люде, моей знѣтѣ⁷ от сина!

Ах, моя нещасливая нинѣшная година!

Волѣл би-м го бил замалу до науки дати,

А нѣжели от него тепер ганбу отримати!

А южей пойду на него где помъсти шукати,

Буду я его добре шпѣговати!

И пойдут. Finis.

¹бузині ²єрмолой (церковна служба) ³таблиці ⁴не бреши ⁵сивому ⁶спокій ⁷очевидно, знущання, горе