Біблія як пам’ятка перекладної літератури План

1. Основні тези Біблійних книг:

а) Буття;

б) Левіт;

в) Псалми;

г) Пісні над піснями;

д) Євангеліє від Луки.

2. Біблійні мотиви та образи в українській літературі.

3. Вивчення Біблії у школі.

Література

1. Абрамович С. Библия как объект литературоведческого исследования. – Черновцы, 2000.

2. Антофійчук В. Євангельські образи в українській літературі ХХ століття. – Чернівці, 2001. – 236с.

3. Базилевський В. Жива вода з колодязя століть // Всесвіт. – 1989. - № 2. – 134 – 137.

4. Бенкова С., Дацишин А. “Все в ней таинственно, с загадочным иносказанием...” “Песни песней Соломона”: 11 клас // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1998. – № 4. – С. 22 – 26.

5. Борецький М. “Сія книга вічная... книга небесная...”// Відродження. – 1996. - № 4. – С. 131 – 137.

6. Куценко Л. Час вчитися любити: Біблія на уроках літератури. – Кіровоград, 1999.

7. Мартинюк В. Біблія – запорука духовності людства...// Українська література в навчальних закладах. – 1999. - № 4. – С. 5 – 6.

8. Проць О. Щоб передати драматизм сьогодення / біблійні мотиви та міфологічні образи в поезії Ліни Костенко // Всесвітня література

9. Соболь В. З глибини віків: Вивчення давньої української літератури в школі. – К., 1995.

10. Шевчук В. Як би я викладав уроки Біблії в середній школі // Слово і час. – 1991. - №1. – С. 72 – 79.

Із прийняттям християнства з Візантії та Болгарії на Київську Русь стали поширюватися релігійні твори, що сприяло процесу обміну літературними цінностями. Руські книжники вдавалися до перекладацької діяльності, утверджуючи в літературі нові мотиви та концепти. Так з’являється літературний жанр – перекладна література.

Із сутністю, значенням та розвитком перекладної літератури студенти ознайомлюються на лекційних заняттях. Предметом практичного заняття запланована Біблія як визначна пам’ятка перекладної літератури доби Київської Русі. Викладачеві доречно переконатися в тому, як студенти засвоїли лекційний матеріал, з’ясувати чинники появи перекладної літератури та її вплив на подальший розвиток оригінальної.

Біблійні книги – один з видів перекладної літератури. Формувалася вони протягом XII ст. до н.е. по ІІ ст. н.е. і вважаються священними книгами двох релігій – іудейської та християнської. Біблія композиційно складається з двох частин – Старого заповіту, написаного в цілому староєврейською мовою, та Нового, створеного в оригіналі грецькою.

Основу Старого заповіту становить п’ятикнижжя Мойсея, історичні, навчальні, поетичні книги ( Псалтир, Псалми, Пісні над піснями), пророчі книги (сюди входять книги пророка Ісаії, пророка Єремії, плач Єремії, Книга пророка Єзекіїля, Книги малих пророків), книга Екклезіастова та ін.

До Нового заповіту входять 4 Євангелії – від Матвія, Марка, Луки та Івана. Після Євангелій слідують книги діянь та послання святих апостолів і соборні послання. Останньою є пророча книга, або Апокаліпсис.

З’ясувавши спільні та відмінні риси у структурі Старого та Нового заповітів, студентам пропонується охарактеризувати жанрову специфіку окремих розділів Біблії, її художні особливості.

Належить розглянути під час практичних занять ключові моменти книги Буття. Студенти, використовуючи цей методичний посібник із наведеними текстами зазделегідь повинні підготувати і розповідати історії про створення світу і перших людей, про Каїна та Авеля, про всесвітній потоп, вавилонське стовпотворіння, про Содом і Гомору.

Книга ”Левіт” становить правила релігійно-моральної поведінки людини. З грецької перекладається як закон священників, закон жертв. У ній майже відсутній повістево-історичний елемент (за винятком смерті Надава і Авіуда). Засадничі постулати книги зводяться до викладу моральних правил приватного життя людини (закон про чисте і нечисте, закон про породіллю, йдеться про нечисть та способи очищення від неї, а також викладені закони для священників (Левітів), які здійснювали жертвоприношення за гріхи людини. Закон жертвоприношення передбачав застереження від різних нещасть і страждання. Прочитавши розділи книги ”Левіт”, студенти повинні усвідомити її як правила формування особистості, особливо підростаючого покоління у різні періоди життя.

Псалтир – навчально-поетична книга Старого заповіту. Складається із 150 біблійних пісень-псалмів, які виконувалися з музичним супроводом. Автором книги вважають біблійного царя Давида. Псалтир був головною навчальною книгою (ця традиція переживала до XIX ст.). У життєвій практиці Псалтир читався над хворими та над померлими. Дівчата використовували його при гаданнях про свою долю.

Пісні над піснями – збірка народних творів. Згідно із легендою, їх автор – цар Соломон, якому приписують створення близько тисячі пісень. Книга складається з 8 розділів. Основні мотиви цієї лірики стосуються духовної поведінки, внутрішньої краси молодих людей, їх моральних чеснот. Пісні пісень увійшли до пасхальної лірики.

Євангеліє від Луки – складова частина Нового заповіту. Лука був учнем Христа, проповідував його вчення і поставив собі за мету написати для предків біографію його життя. Свою розповідь автор пов’язує з тогочасними історичними подіями. Євангеліє не висвітлює повного життєпису Христа. Лука подає лише ті проповіді та описує вчинки, про котрі учні Христа розповідали усно. Основний зміст книги – народження, охрещення, публічне служіння, воскресіння і вознесіння Христа. Євангеліє від Луки є літературним твором, де з мистецьким хистом розміщуються відповідні матеріали.

Студенти повинні засвоїти притчу про блудного сина, доброго самаритянина, загублену вівцю та ін.

Питання плану про використання біблійних мотивів, образів, творче переосмислення їх письменниками нового та новітнього періодів студенти мають проілюструвати на прикладі конкретного літературного твору.

Біблія – потужний духовний материк, з якого українські письменники черпають теми і сюжети для своїх творів. Біблійні сюжети та мотиви часто трапляються у творчості Т.Шевченка, зокрема у циклах поезій „Псалми Давидові”,”Царі”, у вірші „Ісаія. Глава 35”, поемах „Марія”, „Неофіти”. Біблію використовували І.Франко у поемах „Святий Валентій”, „Смерть Каїна”, „Мойсей”, „Іван Вишенський”; Леся Українка у драмах „На полі крові”, „Одержима”, „Що дасть нам силу?”, „В катакомбах”, „Руфін і Прісцілла”. До Біблії зверталися О.Маковей „Терновий вінок”, О.Кобилянська „Юда”, С.Черкасенко „Ціна крові”, І. Багряний „Сад Гетсиманський”, В.Сосюра „Христос”, Н.Королева „В Різдвяну ніч”, „Що є істина”, Р.Іваничук „Євангеліє від Томи”, „Смерть Юди”, Б.Олійник „Таємна вечеря”та ін.

Над перекладами Біблії працювали М.Костомаров, М.Драгоманов, П.Куліш, І.Пулюй, І.Нечуй-Левицький, Б.Грінченко, І.Огієнко.

* * *

Для коментованого читання під час практичного заняття подаємо апракосні (скорочені) тексти Біблії у перекладі П.Куліша, І.Левицького та І.Пулюя.